«З останніх сил тримала хлопця, який звисав з мосту…» Як 18-річна дівчина врятувала близького друга

З цього мосту у Гайсині намагався стрибнути вночі 16-річний хлопець, до води понад десять метрів

• Стрибнути з мосту у річку Сіб у Гайсині вирішив 16-річний юнак. Сталося це о пів на другу ночі 28 січня.
• Врятувала його дівчина, вона до приїзду поліцейських утримувала завислого над водою хлопця.
• Журналіст 20minut.ua розшукав рятівницю і поспілкувався з нею.

Про пригоду на мосту у Гайсині нинішньої ночі ми повідомляли вранці з інформації, розміщеної на сайті обласної поліції. Тепер розкажемо детальніше про все, що сталося.  

«Тривожне повідомлення на лінію 102 надійшло о пів на другу ночі від 18-річної місцевої жительки, — йдеться у повідомленні поліцейського главку. — Дівчина розповіла, що на мосту за бильцями знаходиться її товариш, який хоче стрибнути у воду. Протягом кількох хвилин поліцейські, які були на чергуванні, приїхали на місце події. Вони побачили на мосту дівчину, яка з останніх сил тримала хлопця, що звисав з мосту».

У повідомленні поліції називають імена патрульних, які оперативно прибули на допомогу. Це  — Артур Чагур та Олександр Нагонюк.   

«Один поліцейський схопив підлітка за руку і почав підіймати до перил, інший допоміг товаришу перетягнути хлопця через загорожу,  — читаємо далі на сайті поліції. — На місце події викликали швидку допомогу. Причини, через які хлопець намагався вчинити самогубство і зважився на відчайдушний крок, він не міг пояснити. Правоохоронці передали його медикам та з’ясовуватимуть надалі, що спонукало його до такого вчинку, який міг перерости у трагедію».

Наведена вище інформація, повторюємо, з сайту обласної поліції. І фото поліцейських також. Далі розкажемо, що ми дізналися від дівчини, яка не дала хлопцеві впасти.  

Нога застрягла між перегородками перил

Дівчину-рятівницю звати Вероніка. Вона студентка. Журналісту 20minut.ua розповіла, що хлопець, якого врятувала, — це її далекий родич і близький товариш. Так і сказала: «Далекий родич і близький товариш». Разом виростали, навчалися в одній школі.

За словами Вероніки, у той вечір вони довго прогулювалися. Вона відчувала, що на душі у хлопця якась тривога. Чим вона викликана, дівчина не знає. Принаймні так вона сказала під час розмови з журналістом. Додому треба було повертатися через міст.

— Сказав, щоб я йшла попереду, а він тим часом трохи послухає музику, аби заспокоїтися, — розповідає Вероніка. — Я йшла на близькій відстані. Раз-по-раз оглядалася. Ліхтарі чомусь не горіли. Якби відійшла далі, взагалі не бачила б його. Чуйка підказувала, що він щось задумав. Коли вчергове оглянулася, бачу, він перелазить через перила. Я одразу підбігла до нього, почала кричати, щоб не робив цього.

За словами дівчини, за перилами є невелика металева смужка, на яку став хлопець.

— Вийшло так, що він спиною опинився до води, я через перила схопила його за куртку, — продовжує Вероніка. — Дуже злякалася. Його нога опинилася між перегородками і прямо переді мною на мосту. Я одразу притиснула її своїм коліном. Ліву руку пропустила через простір між перегородками і схопила його за руку. Правою рукою дістала телефон і набрала поліцію.

«Підійди, я тебе обійму…»

— Довго я б його так не втримала, — розповідає Вероніка. — Не знаю, де сили взялися. Я так кричала, мабуть, на весь Гайсин було чути. Думаю, мій крик чули водії машин, які проїжджали по мосту. Але ніхто з них не зупинився. Можливо, мене не було видно, бо ж стояла на колінах, а відбійники на мосту високі. Я вже казала, що було темно, ліхтарі не горіли.

— Займаєшся спортом? Може, це тобі додало сил? — запитую співрозмовницю.

— У школі грала у футбол з хлопцями, і в університеті трохи, — відповідає дівчина. — Якби поліція швидко не приїхала, я б довго його не втримала. Поліцейська машина приїхала буквально за лічені хвилини після мого дзвінка.

— Що він робив у цей час?

— Трохи пручався, але не дуже, і при цьому не переставав плакати. Плакав безперестанку.

— Міст високий?

— Думаю, до води метрів десять, а може, й більше, — каже Вероніка. — Це не було посередині річки, до середини мосту ще не дійшли.

Коли поліцейські перетягли хлопця через перила на міст, Вероніка відчула, як у неї почали сильно тремтіти руки й ноги. Незважаючи на це, вона підійшла до хлопця, обійняла його, щоб заспокоїти. При цьому сказала: «Все буде добре, не плач, заспокойся».

Під’їхала швидка. Медики посадили хлопця в машину. Стали обстежувати його. Коли він трохи заспокоївся, покликав Вероніку до себе. Сказав: «Підійди, я тебе обійму».

Дівчина мала намір їхати з ним у лікарню. В цей час біля них зупинилася ще одна машина. Приїхали батьки юнака.

— А вони як дізналися про пригоду? — запитую співрозмовницю.

— У мене є телефон його мами, — каже Вероніка. — Але телефонувала не я, з нею говорив поліцейський.

З сином у лікарню каретою швидкої поїхала мама, а Вероніку додому підвіз батько хлопця.

Про що говорили?

Автор статті декілька разів запитував дівчину, про що вони говорили у той вечір, зокрема, перед тим, як хлопець вирішив стрибнути з мосту.

— Багато про що говорили, — розповідає вона. — Але ми не сварилися, нічого не виясняли. Наприклад, він запитував мене, як це складати ЗНО. У цьому році у нього екзамени. Я розповіла дуже детально, як я це робила, на що треба звернути увагу.

Про знайомих говорили, про музику. Не було такої теми, яка б вивела його з рівноваги.

На думку автора публікації, дівчина не все стала розповідати, що знала. Якщо вони були удвох до такого пізнього часу, можливо, хлопець все-таки відкрив душу. А можливо, й ні. Хто зна…

Чи бачилися після нічної пригоди?

Вдома Вероніка розповіла про те, що сталося, мамі і бабусі. Каже, вони напоїли її гарячим чаєм. Ніяких ліків не давали. Сказали, добре, що врятувала, добре, що живий залишився.

Запитую, чи вже бачилися нині?

— Ні, не бачилися, — говорить Вероніка. — Навіть по телефону не вдалося поговорити. Його номер постійно поза зоною. Може, батарея розрядилася.

— Що ти скажеш йому, коли зустрінетеся?

— Спочатку запитаю, як він почувається, — каже дівчина. — Далі спробую вияснити, чому так зробив. Але при цьому не буду сильно давити на нього. Він і без того пережив… Мені теж дісталося. Ще ніколи раніше так не тремтіли руки й ноги, так не кричала, як тоді на мосту.

Звернення поліцейських до батьків

На закінчення процитуємо ще один фрагмент з повідомлення поліцейських про нічну пригоду у Гайсині.

«Звертаємося до батьків — будьте уважними до своїх дітей, цікавтеся їхніми проблемами, знаходьте час для спілкування, станьте для них друзями, — читаємо на сайті поліції. — Надзвичайно важливо, щоб у сім’ї панувала довіра і неповнолітні могли звернутися до вас за порадою. Це допоможе уникнути багатьох хибних кроків та трагедій. Безпека ваших дітей — це в першу чергу відповідальність батьків. Поліцейські завжди готові прийти на допомогу у разі необхідності». 

Читайте також:

Аграрному університету буде 40 років. Знайшли випускника, який першим отримав диплом

«Можна почати і з 500 гривень»: розбираємося, як вкладати гроші в майбутнє

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.