«Якщо у Придністров’ї почнеться рух російської армії, нам одразу скажуть». Що нині на кордоні з ПМР?

Міжнародний пункт пропуску Болган один з тих, що межує з невизнаним Придністровям. Фото з архіву автора

• Сім кілометрів від села Велика Кісниця Ямпільської громади до  найближчого населеного пункту невизнаної Придністровської Республіки.
• Там, у Придністров’ї дислокується російська армія.
• Що кажуть жителі Кісниці про нинішню ситуацію?

Староста села Велика Кісниця, що на кордоні з невизнаним Придністров’ям, Микола Ганзюк переконаний, як тільки російські солдати розпочнуть якийсь рух, у нас одразу про це знатимуть.

—У ПМР проживає багато українців, — говорить Ганзюк. — Серед них багато родичів. Люди постійно спілкуються між собою. Сарафанне радіо донесе інформацію швидше, ніж розвідка.

Яка ситуація на ділянці кордону з Придністров’ям, що проходить територією села Велика Кісниця?

 Автомобільний і пішохідний пункт пропуску у Великій Кісниці Ямпільської громади розташований на виїзді у напрямку Придністров’я. Староста села Микола Ганзюк розповідає, що він має статус міждержавного. Працює цілодобово. Щоб до нього добратися, треба проїхати через усе село. Головна вулиця асфальтована. Далі шлях пролягає на Панасову гору. Так селяни називають цю місцевість. Дорога вгору вкрита гравієм упереміжку з піском.

На горі два вагончики. В одному знаходяться митники, в іншому — прикордонники. Тут же оглядова вежа, з якої видно територію сусідньої держави.

«Вікно» для контрабандистів

Обабіч проїзду через кордон — глибокий рів. Через нього не проїде не тільки автомобіль, а й вантажівка. За словами старости села, рів викопали у 2014 році, коли почалася війна на Донбасі. Він тягнеться у бік колишнього Піщанського арену. Проходить по всій лінії за винятком тих місць, де крутогори, по яких ніяка техніка не пройде.

Від українського пункту пропуску менше як за сто метрів ще один вагончик. Уже з написом «КГБ ПМР». Там чергують придністровські прикордонники. Ще далі вагончик митниці. Дорога веде до першого придністровського села Хрушка, так тепер воно значиться у наших документах. Раніше була більш звична назва — Грушка.

Микола Ганзюк уточнює, що від центру їхнього населеного пункту до центру Хрушки тільки сім кілометрів.

—Тут дуже мало ходить транспорту, — розповідає Ганзюк. — Дорога від нашого кордону до Хрушки всипана гравієм. Якщо подивитися, вона у деяких місцях поросла травою. Це свідчить про те, що тут майже ніхто не їздить.

За словами співрозмовника, раніше через пункт пропуску дозволяли проїзд не тільки легкового, а й вантажного транспорту. Заборонили! Бо його часто  використовували контрабандисти. Особливо у той час, коли не було перепони — викопаного рову.

Запитую співрозмовника, чи буває він перетинає кордон?

—Давно був у Хрушці, — говорить пан Микола. — Може, років чотири-п’ять. Вже й не пригадую. Там проживали дві сестри мого батька. До них їздив. Вони вже померли. Залишився племінник. З ним спілкувалися по телефону. Раніше  робили це частіше, тепер уже й не знаю, як він там. Може, десь на заробітки поїхав. Розповідають, що в них у селах залишилися пенсіонери. Всі,  хто має можливість, на заробітках. Переважно їдуть у Росію.

Співрозмовник  каже, якщо хтось і користується цим пунктом пропуску, то це здебільшого родичі. У Придністров’ї проживає багато українців.

До Тирасполя далекувато

Дорога з придністровського села Хрушка веде далі у глибину Придністров’я до райцентру Кам’янка, асфальтівка пролягає уздовж Дністра до промислового центру Рибниця, а вже звідти до Тирасполя, це місто є столицею невизнаної республіки. Колись автору довелося їхати декілька разів цим шляхом.

Саме у Тирасполі дислокується російська армія.

— Про яку-небудь активізацію дій російських солдатів, чи техніки, ми поки що нічого не чули, — продовжує староста села. — Якби раптом таке сталося, нам би точно повідомили. Хто саме? Та ті ж родичі, які проживають за межею…

Звідси, від пункту «Велика Кісниця-Хрушка»  до Тирасполя, понад сто кілометрів.  далеко. Чи є армійські підрозділи у Рибниці або Кам’янці, співрозмовнику невідомо. Хоча він мало з ким спілкується на тій стороні. Навіть з племінником, як уже згадував, давно не розмовляв по телефону.

Починають про політику, а закінчують про помідори

Велику Кісницю називають селом, де багато томатів. Тут здавна вирощують помідори. Мало не біля кожного будинку можна побачити теплиці. Великі й малі.

За словами старости, нині активно висаджують редиску. Коли її зберуть, на тому місці посадять помідори. Вирощують також огірки.

—Мені телефонують знайомі з інших областей, запитують, як там обстановка на кордоні, — продовжує Микола Ганзюк. — А свої зайняті тим, аби заробити на життя. Зараз це робити важче, ніж раніше. Раніше за один сезон можна було заробити на помідорах на машину. При нинішній дорожнечі на матеріали, насіння, розсаду, а особливо на бензин, заробітки стали значно менші. Тому цей бізнес затухає. Молодь уже не хоче ним займатися. Молодим краще поїхати на заробітки за кордон. Там краще виходить.

За словами старости, його земляки обговорюють нинішні події в державі. Про це можна почути на вулицях, у магазині… Але починають про політику, а закінчують  про помідори.

50 кілометрів кордону, де є російська зброя

Загалом територія нашої області має майже 50 кілометрів кордону з невизнаною Придністровською Республікою.

Лініія рубежу проходить, крім Ямпільської громади, ще й у колишньому Піщанському районі.

Там розташований міжнародний пункт пропуску.

Голова обласної адміністрації Сергій Борзов неодноразово наголошував, що для прикриття цієї ділянки кордону вжито додаткових заходів. Яких саме, не уточнював. Казав, що це є таємницею.

До речі, з 1 вересня нинішнього року наша держава заборонила перетин кордону автомобілям з номерами самопроголошеної Придністровської Молдовської Республіки

Читайте також:

«Коли суддя запитав, яку міру вимагаю для беркутівця, я сказав: довічне ув’язнення». Про революцію і суди

У Вінницькій області почала діяти «гаряча лінія» з питань Територіальної оборони

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.