«Коли суддя запитав, яку міру вимагаю для беркутівця, я сказав: довічне ув’язнення». Про революцію і суди

Сергій Васильчекно (ліворуч) дає свідчення у суді проти беркутівця Шаповалова

• Сьогодні День Героїв Небесної сотні
• Поранений на Майдані Сергій Васильченко у середу, 23 лютого, знову свідчитиме у суді.
• Цього разу засобами відеоконференції: він буде у Гайсинському суді, а підозрюваний екс-командир Харківського «Беркута» Владислав Лукаш — у Дарницькому суді Києва.
• Шість років чоловік доводить вину «Беркута» на Майдані. Що розповів про суди і свою участь у революції?

Сергій Васильченко — науковий працівник Гайсинського музею. Брав участь в обох революціях — Помаранчевій у 2004 році і Революції Гідності 2013-2014 роки. Був поранений, а також зазнав двох травм. Після закінчення революційних подій дотепер свідчить у судах проти «беркутівців». За цей час давав покази у Подільському, Святошинському судах, а 23 лютого буде  свідчити у Дарницькому суді столиці.

Журналіст спілкувався з активістом вчора, 19 лютого, напередодні Дня пам’яті Героїв Небесної сотні.

У 2014 році день 20 лютого став найбільш кривавим: тоді від куль беркутівців у Києві загинуло 48 учасників Революції Гідності. Загалом розстріляли 104 майданцівців. Їх назвали Героями Небесної сотні.

На перші засідання приходила сотня постраждалих, а тепер…

Перші показання у київських судах Сергій Васильченко давав проти керівника Львівського «Беркута» Руслана Пацалюка і командира одного з підрозділів Харківського «Беркута» Віктора Шаповалова.

Каже, на перші судові засідання приходило сто або й більше постраждалих. Тепер і десяти не набирається.

—Над нами просто знущаються, — розповідає Васильченко. — Не в кожної  людини вистачить терпіння і сил роками ходити на суди. Якби ж то ходити! Суди відбуваються у Києві Треба їхати.. Мені з Гайсина, іншим з багатьох областей України. З часом люди розчарувалися. Зрозуміли, що багато справ  затягують зумисне. Найчастіше через зміни дати розгляду. Цим користуються як адвокати беркутівців, так і судді.

Як каже співрозмовник, найстрашніше, що постраждалі на Майдані перестали вірити у справедливість.

Як можна вірити, коли одних беркутівців відпустили по обміну, інших так «судили», що вони втекли за межі держави.

За словами Васильченка, він особисто бачив на судових засіданнях, як зухвало поводили себе підозрювані беркутів ці. Навів приклад з Віктором Шаповаловим. Він командував одним з підрозділів харківської «беркутні». 18 лютого 2014 разом зі своїми підлеглими вчинив напад на активістів перехресті Інститутської і Кріпосного провулку у Києві із застосуванням зброї. У той день зазнали поранення109 майданівців, троє загинули (за іншою інформацією, загиблих було майже десятеро).

Відпустили з-під варти і одразу втік у Росію

—Коли після моїх свідчень суддя запитав, яку міру вимагаю для підозрюваного, я без роздумів відповів: «Вищу! Довічне ув’язнення», — розповідає Васильченко. — Знаєте, як сприйняв це Шаповалов. Він зухвало усміхався, став плескати в долоні і говорив: «Браво! Молодець». А знаєте, де він нині? Втік до Росії. Суд не продовжив тримання під вартою і чоловік одразу накивав п’ятами.

Як стверджує співрозмовник, на перших засіданнях Шаповалов частково визнав свою вину, надав суду багато інформації. Це від нього під час засідань дізналися, що беркутівцям замість гумових куль до помпових рушниць видавали кулі зі свинцевою картеччю. Він назвав поіменно прізвища тих, хто отримав такі кулі. Розповів, що розпізнавальні знаки на шоломах беркутівців мітили на тильній стороні. Погодився співпрацювати зі слідством. Але це тривало недовго.

—Мабуть, його попередили, щоб стулив пельку, — розповідає Сергій Васильченко. — Бо згодом він відмовився від свої показів. А тоді закінчився термін тримання під вартою і Шаповалов скористався своїм шансом утекти в Росію.

П’ять разів переносять розгляд справи

Учасник Майдану Сергій Васильченко наводить ще один приклад, як суддя, за його словами, затягує розгляд справи. П’ять разів (!) суддя Святошинського районного суду Ясельський переносить дати судового засідання у справі колишнього керівника Львівського «Беркута» Пацелюка. І це тільки у нинішньому році. Почали слухання ще в липні 2016-го.

І все на прохання сторони відповідача.

—Скажіть, у кого знайдеться терпіння, щоб шість років їздити на засідання? — говорить Васильченко.

За його словами, Пацелюк не під вартою. Він приходить на суд разом з адвокатом. Так само упевнено почувається, як і Шаповалов.

—На одному із засідань я не стримався і запитав судді, чому беркутівець не в клітці? — продовжує активіст Майдану. — На що отримав зауваження від судді. Потім мене взагалі перестали викликати на засідання. Пояснювали, мовляв, повістки надсилають за вказаною адресою. Не знаю, яка причина, чому їх не отримую.

Останній раз Васильченко був на судовому засіданні у Дарницькому суді. Тоді розглядали справу колишнього командира роти «Беркута» з Харкова Владислава Лукаша. Васильченко не виступав у засіданні. Не вистачило часу. Буде свідчити тепер, у середу 23 лютого.

Поранили у день розстрілів

На Майдан у Київ Васильченко приїхав 9 грудня 2013 року. Записався у першу сотню. Згодом перейшов до 27-ї. Чому? Бо там були земляки з Гайсина. Окрім того, зустрів тих, з ким виходив на Майдан під час Помаранчевої революції.

Початок для нього був не зовсім вдалим. У ніч з 10 на11 грудня Васильченко чергував на барикаді на Інститутській під аркою. Вночі беркутів ці взялися знищувати укріплення активістів. Барикаду розхитували з усіх боків. Сергій перебував на висоті і під час руйнування полетів до низу. Каже, відстань була приблизно три метри. Упав на гору дощок і металевих конструкцій. Травмував ліву ногу. Поки його донесли до медпункту, у чоботі набралося стільки крові, що вкрила ступню.

Через тиждень змушений був повернутися додому.

21 січня 2014-го знов був серед активістів 27-ї сотні. Брав участь у звільненні Українського дому від беркутівців. Там поранив руку. До Гайсина повернувся 1 лютого. Поїхав лікувати застуду.

З 9 лютого і по 1 березня усі ці дні протистояв беркутівцям. У Маріїнському парку під час протистояння від удару по голові палицею втратив свідомість. 18 лютого на Інститутській у нього під ногами вибухнула світло шумова граната, напічкана металевими частинами. Осколок з ноги діставали у медичному пункті. 1 березня його поклали в лікарню, бо нога не загоювалася через гнійне захворювання…

Читайте також:

«Снаряд вибухнув у декількох метрах…» У Калинівці гвардійці вшанували пам'ять молодого офіцера

На Вінниччині зникла матір та п'ятеро дітей. Родину шукають з 15 лютого

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.