Як словами зцілювати, а не ранити: психотерапевтиня про помилки підтримки під час війни
- Ми всі переживаємо стресові події, тож цілком можливо, що ви хочете підтримати іншу людину, але не знаєте, що сказати і як бути. Підказки дає вінницька психотерапевтиня Наталія Ішкова.
З початку повномасштабної війни багато українців зіткнулися з психологічними проблемами, серед яких травми пережитих втрат. Які слова підібрати, що підтримати близьку людину, коли та не справляється з горем?
Слова не лишають синців чи порізів, але ними також можна поранити. А можна — підтримати, дати іншій людині тепла й розуміння, що з нею все ок, вона має право на різні почуття й реакції. Як це зробити? Прокачувати емпатію і збагачувати свій словник підтримки.
Після сесії із жінкою-вдовою, яка втратила чоловіка на цій війні, вінницька психотерапевтиня Наталія Ішкова вирішила розповісти, які можуть бути помилки підтримки при спілкуванні з людиною, яка пережила психологічну травму.
На жаль, немає універсальної формули, що підходить для будь-якого випадку. Але є речі, які точно не треба робити, тому що вони ніяк не допомагають і не є підтримкою.
1. Порожні обіцянки
«Все буде добре», «Життя обов'язково налагодиться» — це порожні обіцянки. Ви не можете знати напевно, що чекає у майбутньому (якщо, звичайно, ви не екстрасенс), а в такому формулюванні ще й підкреслюєте, як зараз погано (адже добре, якщо воно взагалі буде, то тільки в майбутньому).
Якщо не знаєте, що сказати, — мовчіть, будьте поряд і обіймайте. Ви здивуєтеся, але один із найефективніших способів підтримки — присутність і теплі дружні обійми та прості слова співчуття («Мені дуже шкода», «Я так тобі співчуваю», «Я з тобою», «Я приїжджатиму до тебе щоб разом бути»).
2. Заборона на емоції
«Не плач», «не треба так переживати», «заспокойся», «візьми себе в руки» і т.д. Якщо ви дійсно хочете підтримати людину, а не просто позбутися її, то ви якраз таки допомагатимете їй виявляти свої емоції, а не станете пригнічувати їх. Ні для кого не новина, що стримані емоції руйнують нас зсередини, перетворюються на хвороби та отруюють нам життя.
Будь-яка людина має право сумувати, злитися, відчувати образу, коли перебуває у важкій життєвій ситуації. До друзів і близьких ми звертаємося не тоді, коли хочемо виглядати дорослими, розумними та сильними, а тоді, коли хочемо просто побути самими собою, нічого не зображуючи.
Тому, якщо ви хочете підтримати чи втішити когось — дайте можливість розповісти про свої переживання.
3. Знецінення чужих проблем
«Це не варте таких сліз», «це не кінець світу», «нічого ж по суті не трапилося» і т.д.
Якщо ви не розумієте почуття іншої людини, не розумієте, як влаштовані її переживання — це не означає, що вона не страждає. І навіть те, що є ті, кому набагато гірше, не робить страждання цієї людини меншими.
Але найстрашніше те, що знецінення завдає реальної шкоди. Людина перестає відчувати себе значущою і важливою для вас, почувається непотрібною, не зрозумілою, втрачає здатність до довіри. До речі, знецінення — це також складова емоційного насильства.
4. Некорисні поради
Це ж очевидно — будь-якій людині з проблемою необхідно в першу чергу виговоритися і бути почутою. Не отримати мудру пораду, не вислухати настанови, а висловити те, що вона відчуває.
І потім не забувайте, що поради підходять саме тим, хто їх дає, і зовсім не факт, що підійдуть тим, хто їх отримує. У гіршому випадку ще й можуть нашкодити.
А поради, адресовані в минуле («треба було зробити так»), — найбезглуздіше, що можна сказати. Вже все сталося, минуле не змінити, історія не має умовного способу.
5. Оціночні коментарі
«Раніше думати треба було», «а я тебе попереджав(ла)», «все ж було очевидно заздалегідь», «не треба бути таким наївним» і т.д. Мені здається, тут навіть коментарі зайві. Цілком зрозуміло, що це не підтримка. Це банальне самоствердження за рахунок більш слабкої та вразливої (бо її зараз погано, вона проживає горе) людини.
Уникайте оцінювати поведінку людини, яка потрапила у важку життєву ситуацію. Давайте домовимося: ви не на її місці, і не знаєте, як її насправді; та й збоку вам теж не видніше. Найкраще, що ви можете зробити — висловити симпатію та схвалення, що вона власним способом впорується, вона тримається за життя.
Це дасть людині силу справлятись зі своєю бідою. А ви — поруч. Вислуховуєте і бережно обіймаєте. Все, що потрібно, це жива участь, добре слово та співчуття, душевне тепло.
А ще реальна конкретна допомога : посидіти з дітьми, принести води, подарувати квіти, зібрати гроші, приготувати їжу або привезти із собою, разом поплакати.
Читайте також:
«До скроні хлопчика-переселенця приставляли автомат». Шкільний психолог про стан дітей під час війни
Розбили 15 мільйонів на частини. Про новий порядок виплати компенсації родині загиблого воїна
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
