Як словами зцілювати, а не ранити: психотерапевтиня про помилки підтримки під час війни

Як словами зцілювати, а не ранити: психотерапевтиня про помилки підтримки під час війни
Фото ілюстративне
  • Ми всі переживаємо стресові події, тож цілком можливо, що ви хочете підтримати іншу людину, але не знаєте, що сказати і як бути. Підказки дає вінницька психотерапевтиня Наталія Ішкова.

З початку повномасштабної війни багато українців зіткнулися з психологічними проблемами, серед яких травми пережитих втрат. Які слова підібрати, що підтримати близьку людину, коли та не справляється з горем?

Слова не лишають синців чи порізів, але ними також можна поранити. А можна — підтримати, дати іншій людині тепла й розуміння, що з нею все ок, вона має право на різні почуття й реакції. Як це зробити? Прокачувати емпатію і збагачувати свій словник підтримки. 

Після сесії із жінкою-вдовою, яка втратила чоловіка на цій війні, вінницька психотерапевтиня Наталія Ішкова вирішила розповісти, які можуть бути помилки підтримки при спілкуванні з людиною, яка пережила психологічну травму.

Відео дня

— Слова «Все буде добре», «Не засмучуйся», «Це не кінець світу», «Я ж говорила» — це не підтримка! — говорить психотерапевтиня. — Повірте мені, коли людині справді погано, коли вона зіткнулася з серйозними переживаннями, з втратою близької людини, з горем, травмою — найменше вона хоче почути всі ці до огиди банальні вислови, які не несуть у собі жодного сенсу: чергові повчання, безглузді поради та порожні обіцянки. Це викликає лише роздратування, відчуття повної самотності та тотального нерозуміння.

На жаль, немає універсальної формули, що підходить для будь-якого випадку. Але є речі, які точно не треба робити, тому що вони ніяк не допомагають і не є підтримкою.

1. Порожні обіцянки

«Все буде добре», «Життя обов'язково налагодиться» — це порожні обіцянки. Ви не можете знати напевно, що чекає у майбутньому (якщо, звичайно, ви не екстрасенс), а в такому формулюванні ще й підкреслюєте, як зараз погано (адже добре, якщо воно взагалі буде, то тільки в майбутньому).

Якщо не знаєте, що сказати, — мовчіть, будьте поряд і обіймайте. Ви здивуєтеся, але один із найефективніших способів підтримки — присутність і теплі дружні обійми та прості слова співчуття («Мені дуже шкода», «Я так тобі співчуваю», «Я з тобою», «Я приїжджатиму до тебе щоб разом бути»).

2. Заборона на емоції

«Не плач», «не треба так переживати», «заспокойся», «візьми себе в руки» і т.д. Якщо ви дійсно хочете підтримати людину, а не просто позбутися її, то ви якраз таки допомагатимете їй виявляти свої емоції, а не станете пригнічувати їх. Ні для кого не новина, що стримані емоції руйнують нас зсередини, перетворюються на хвороби та отруюють нам життя.

Будь-яка людина має право сумувати, злитися, відчувати образу, коли перебуває у важкій життєвій ситуації. До друзів і близьких ми звертаємося не тоді, коли хочемо виглядати дорослими, розумними та сильними, а тоді, коли хочемо просто побути самими собою, нічого не зображуючи.

Тому, якщо ви хочете підтримати чи втішити когось — дайте можливість розповісти про свої переживання.

3. Знецінення чужих проблем

«Це не варте таких сліз», «це не кінець світу», «нічого ж по суті не трапилося» і т.д.

Якщо ви не розумієте почуття іншої людини, не розумієте, як влаштовані її переживання — це не означає, що вона не страждає. І навіть те, що є ті, кому набагато гірше, не робить страждання цієї людини меншими.

Але найстрашніше те, що знецінення завдає реальної шкоди. Людина перестає відчувати себе значущою і важливою для вас, почувається непотрібною, не зрозумілою, втрачає здатність до довіри. До речі, знецінення — це також складова емоційного насильства.

4. Некорисні поради

Це ж очевидно — будь-якій людині з проблемою необхідно в першу чергу виговоритися і бути почутою. Не отримати мудру пораду, не вислухати настанови, а висловити те, що вона відчуває.

І потім не забувайте, що поради підходять саме тим, хто їх дає, і зовсім не факт, що підійдуть тим, хто їх отримує. У гіршому випадку ще й можуть нашкодити.

А поради, адресовані в минуле («треба було зробити так»), — найбезглуздіше, що можна сказати. Вже все сталося, минуле не змінити, історія не має умовного способу.

5. Оціночні коментарі

«Раніше думати треба було», «а я тебе попереджав(ла)», «все ж було очевидно заздалегідь», «не треба бути таким наївним» і т.д. Мені здається, тут навіть коментарі зайві. Цілком зрозуміло, що це не підтримка. Це банальне самоствердження за рахунок більш слабкої та вразливої ​​(бо її зараз погано, вона проживає горе) людини.

Уникайте оцінювати поведінку людини, яка потрапила у важку життєву ситуацію. Давайте домовимося: ви не на її місці, і не знаєте, як її насправді; та й збоку вам теж не видніше. Найкраще, що ви можете зробити — висловити симпатію та схвалення, що вона власним способом впорується, вона тримається за життя.

Це дасть людині силу справлятись зі своєю бідою. А ви — поруч. Вислуховуєте і бережно обіймаєте. Все, що потрібно, це жива участь, добре слово та співчуття, душевне тепло.

А ще реальна конкретна допомога : посидіти з дітьми, принести води, подарувати квіти, зібрати гроші, приготувати їжу або привезти із собою, разом поплакати.

 

Читайте також:

«До скроні хлопчика-переселенця приставляли автомат». Шкільний психолог про стан дітей під час війни

Розбили 15 мільйонів на частини. Про новий порядок виплати компенсації родині загиблого воїна

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі

keyboard_arrow_up