Як Оводов для міста взяв кредит у банку США. Книга про минулі успіхи Вінниці

Презентація книги «Історія має право сподіватися від міста Вінниці блискучого майбуття» історика та викладача вінницького Педуніверситету Тетяни Кароєвої відбулося сьогодні, 31 травня, у приміщенні NGO-Хаб.

Протягом години науковець розповідала фрагменти своєї роботи та розказувала гостям, чим та завдяки кому жила Вінниця в кінці 19 - першій половині 20 століття.

Зокрема, доктор історичних наук розповіла кілька цікавих історій, серед яких була й оповідь про те, як міський голова Микола Оводов взяв кредит на розвиток Вінниці в американському банку.

«Вінниця як повітове місто, що було в складі Російської імперії, могла отримати кредит тільки на 325 тисяч рублів. Але міський голова Микола Оводов (1899-1917 роки — час на посаді) зміг взяти кредит 3 мільйони в 1913 році. У банку США.

Щоб отримати кредит від американського банку, потрібно дати щось банку, щоб той мав гарантію, що позику повернуть. Оводов вирішив закласти міські землі. Це можна було зробити через державного нотаріуса Вінницького окружного суду. Але нотаріус відмовлявся завірити документи міському голові.

«Бо вся земля в імперії — належить державі. Земля дається місту для постійного користування. Місто не може її закласти», — пояснював нотаріус.

Микола Оводов, який вже 10 років був на посаді міського голови та добре знає усю «кухню», починає судовий процес з окружним судом. І тільки через три роки одеська судова палата вирішує питання на користь Вінниці.

Оводов зумів довести право вінничан закласти землю та отримати позику. Аргументація Миколи Оводова була шикарною: «Ми землю отримали у власність, коли нам дарували магдебурзьке  право». Вінничани були переконані, що земля у місті — це їхня. Що хочемо, то і робимо.

І чого це американці нам дали такий кредит? Та ще й погодилися, щоб Вінниця почала його повертати тільки у 1918 році?

Я підозрюю, що це завдяки Павлу Степановичу Раллі, який був сином американських консулів в Одесі. Його родина — дуже заможна і мала зв'язок із Урядом США. І також кілька могутніх банків. Один з них досі діє у Великобританії та називається Банком Раллі.

Мабуть, подякою за американський кредит, стало те, що у 1912 році один з провулків в центрі Вінниці на честь Раллі (нині це провулок Верещагіна). Хоча як відомо з архівних джерел, Павло Раллі помер у 1911 році. Та більше ніяк особливо у Вінниці не відзначився».

Крім цієї історії у книзі представлено новий фактографічний матеріал з історії Вінниці кінця 19 – початку 20 століть. Авторка зосереджувалась на сутності стрімкого розвитку міста в ті часи.

Якщо зазвичай тогочасну Вінницю зображували, як торгівельне та індустріальне місто, то авторка відходить від цієї традиції та розповідає про Вінницю, як про місто в якому сучасники пишалися комфортністю та умовами життя.

Головні питання, які є у книзі — «Чому Вінниці вдалося це зробити?» та «Чим був зумовлений її успіх?» — залишаються без однозначної відповіді. Про це поділилася враженнями колега Кароєвої — історик Ольга Коляструк

— Це просто вірус! Це інфекція, яка розійдеться по Вінниці! І оця назва, по суті, стосується більше Вінниці сучасної, ніж міста в минулому. Та цей фоліант має бути перевиданий, де буде «Історія має право сподіватися від сучасної Вінниці блискучого майбуття», — сказала науковець.

Як розказав керівник «Центру історії Вінниці» Олександр Федоришен, примірники книги Тетяни Кароєвої будуть знаходитися в приміщенні центру. Щоб придбати — можна звернутися на їх сторінку в фейсбуку. Орієнтовно, книга «Історія має право сподіватися від міста Вінниці блискучого майбуття» від 120 гривень.

Читайте також:

• Це місце ще працює? Що робиться з культовими кафе та готелями Вінниці
• Розквіт та занепад «Росії». Яке майбутнє в найбільшого кінозалу Вінниці
• Що за дверима готелю, якому понад 100 років?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.