Як навчити дитину уникати конфліктів з іншими. Поради психолога і корисні дані

Наталія ГОНЧАРУК

Про суд на дівчиною-підлітком, яка на прямо зупинці громадського транспорту принизила малого, редакція писала з вироку.
Подібні історії дитячої жорстокості – не рідкість, але до покарання Законом вони не доходять.
Як навчити дитину правильно реагувати на конфліктних однолітків?
Користна інформація в порадах експерта та цифрах.

Редакція запитала в психолога, як налаштувати дитину шкільного віку на ймовірні конфлікти з однолітками в школі чи поза нею, в продовження публікації про вирок 9-класниці «Била хлопчика головою об коліно і посадила в смітник».

Також ми зібрали в інфографіку дані дослідження, яке каже про реакцію наших дітей на приниження або цькування в колі їхнього спілкування.

Це дослідження показало: діти частіше нікому не розповідають про неприємні ситуації з іншими, а хоча б раз були жертвами насилля однолітків або старших 49% школярів. За кордоном ситуація ще гірша: 89% неповнолітніх піддавалися насиллю в шкільному колективі.

«Вчіть дитину не реагувати на провокації»

Анна Катрук, психолог:

– У випадках, коли це лише словесні перепалки, важливо навчити дитину не реагувати на провокації. Частіше провокатор сам не впевнений у собі і намагається підвищити свій статус за рахунок жертви. Особливо, якщо людина незнайома, найкращою стратегією поведінки буде ігнорування.

У правилах дорожнього руху є неписане правило: "Дай дурню дорогу". Ви ж не знаєте, може, людина хвора, навіщо наражати себе на небезпеку. Якщо ж людина знайома і систематично принижує вашу гідність, обзиває, висміює, - це психологічне насильство. Тут важливо захистити власні межі особистості, дати відпір так само словами. У даному випадку кривдник намагається самоствердитися за рахунок жертви. Жертві важливо в цей момент не боятися, бути внутрішньо незгодною з тими словами, які говорить кривдник. Побачити за зухвальством кривдника його слабкі сторони і озвучити їх. Забезпечити собі міцну групу підтримки, тих людей, які готові заступитися за вас.

Якщо ж слова переходять у дії, і кривдник починає застосовувати фізичну силу, - це правопорушення. У тваринному світі є закон: "бий або втікай". Якщо кривдник за силою рівноцінний, можна спробувати самостійно захиститися. Але тоді відповідальність ділиться навпіл. До того ж, наслідки неможливо спрогнозувати. Якщо ж сила кривдника переважає силу жертви, найкраще якомога скоріше залишити цей конфлікт, втекти, покликати на допомогу. У цивілізованому суспільстві найбільшою цінністю є життя, здоров'я та безпека людини. Ніхто не має права чинити небезпеку цим правам людини.

Стосовно конкретно цього випадку, батьки хлопчика вчинили правильно, що викликали поліцію, відправили справу до суду, це законний шлях захистити дитину, хоча б постфактум. Таким чином створений прецедент, і маємо надію, що це зупинить подальші випадки насилля. Але залишаються деякі запитання: Як так сталося, що ніхто на тій зупинці не захистив хлопчика, не врятував його від нападу дівчат? Чому ніхто не покликав на допомогу? Що відбувалося з психологічним станом дівчат, що вони відчули такий сильний напад жорстокості, можливо, були до того якісь натяки, чому ніхто з дорослих не відреагував раніше? Як хлопчику надалі вірити в безпеку світу, в якому він живе? Мабуть, ще пройде достатньо багато часу аби цьому хлопцеві відновитися від цієї не лише фізичної, але і психологічної травми. И мабуть пройде ще більше часу, перш ніж суспільство стане готовим поважати права одне одного, а також не бути байдужими і захищати одне одного.