«Я настрочу для тебе мільйон смс». Історія про розстріляне кохання гвардійця і його дружини

Аліна стала вдовою після чотирьох місяців подружнього життя зі своїм Мишком, так вона називала коханого чоловіка

• Гвардієць штурмової бригади «Червона калина» Михайло Мовчан загинув у бою на Запорізькому напрямку.
• Він попросився на передову після того, як на площі Перемоги росіяни вбили його двоюрідну сестру.
• Вдовою залишилася дружина, з якою побралися чотири місяці тому.
• Коли виплакала всі сльози, Аліна, так звати дружину гвардійця, вирішила розповісти історію їхнього кохання.

Михайло Мовчан загинув 3 серпня у бою біля села Роботиного Запорізької області. 24-річний боєць з Калинівської громади служив у штурмовій бригаді «Червона калина» Національної гвардії України.

У той день, 3 серпня, о восьмій вечора вона почула по телефону голос свого Мишка, так називала коханого. Він повідомив, що йде замінити хлопців на позиції. Йде не сам, з побратимами. Попередив, що деякий час з ним не буде зв’язку. Просив не засмучуватися, а головне — не хвилюватися. Любив після повернення із завдання читати від неї смс. Сама думка про те, що на нього чекає повідомлення коханої, зігрівала душу Запевнив, що теж буде писати.

Якось вона прочитала слова, після яких мало не розцілувала телефон. «Я настрочу для тебе мільйон смс!» — написав їй Михайло. Так обіцяв відповісти Аліні лише на одне її повідомлення. Вона не переставала писати, бо душею відчувала, що Мишкові дуже потрібні її слова. Так само, як і їй, його.

Ніхто з них не знав тоді, 3 серпня, що востаннє чують одне одного...

Троє живі, а він «двохсотий»

— Після розмови я довго не могла заснути, — говорить Аліна. — Почувалася пригніченою. Нічого не хотілося робити. Весь час думала про Мишка. Тривога поселилася в серці. Воно вже тоді відчувало біду. Написала йому повідомлення».

О першій ночі задзвенів телефон. Дзвінок сполохав її. В Аліни тривожно забилося серце. Телефонувала старша сестра Михайла Ольга, вона давня подруга Аліни: «Міша наш «двохсотий», — почула від неї слова, які та говорила плачучи.

«Ні! Ні! Тільки не двохсотий! Не говори  мені цього, благаю тебе!» — кричала у слухавку Аліна. Вона все ще сподівалася, що можливо, це не про нього, можливо, помилилися, можливо, він важко поранений, нехай так, тільки б живий. Реальність виявилася іншою: Михайло загинув внаслідок влучання снаряду. Ще троє побратимів, які були поруч, залишилися живі, а він…

До ранку вона виплакала море сліз. А коли їх не стало, їй захотілося розповісти про свого Мишка, про них обох, усьому світу. Аліна зателефонувала в редакцію «20 хвилин». Запитала, чи готові її вислухати. На питання, чи не важко їй говорити після такого горя, жінка відповіла:

— У мене сліз уже нема, а слова залишилися. Хочу, щоб про Мишка знали більше людей.

Навіть з її слів відчувається, що у Михайла й Аліни кохання було справжнім. Його жорстоко розстріляли російські нелюди. Варвари-дикуни вбивають все, навіть кохання.

Освідчення з сюрпризом

Уперше Аліна й Михайло побачили одне одного завдяки його старшій сестрі Ользі. Разом з Аліною вони винаймали квартиру у Вінниці. Хлопець приходив до сестри, бачив її подругу, спілкувався з нею. Саме тоді вона уперше  відчула, що її проймало незрозуміле хвилювання, коли він мав прийти. Пригадує, як, бувало, хлопець довго не відводив від неї погляд.

Час спливав. Аліна змінила житло. З Михайлом не бачилися. Втім, думати про нього не переставала. Знову зустрілися у його сестри на весіллі. Після того він поїхав виконувати завдання в АТО. Доля в черговий раз розвела їх. Ніби випробовувала, чи  справжні почуття, чи можуть залишатися одне без одного? Пізніше вони зізналися, що весь цей час думками линули  він до неї, вона — до нього.

У липні 2021 року Ольга запросила їх на свій день народження. Той день став для них визначальним у стосунках. Вони довго, дуже довго спілкувалися.

— Ми настільки прикипіли одне до одного, що вирішили далі жити разом, — продовжує розповідь Аліна.

Він служив у Нацгвардії, вона працює медсестрою. Кожного ранку проводжав її на роботу, вона виходила з дому раніше. 24 лютого 2022 року уперше порушив ритуал. Напередодні гостювали у сестри Михайла, тому Аліна не стала його будити. Тихо зачинила двері і вийшла з квартири. Ще не дійшла до роботи, як подзвонив Михайло:

— У мене 10 хвилин зібратися і прибути у частину, — сказав він. — Війна почалася.

Михайло продовжував службу у Вінниці. Аліна щоразу тривожилася. Не знала, коли настане той день, що його відправлять туди, де йдуть бої. Не знає, чому, але їй дуже хотілося, аби їх двох зафіксував фотограф. Для цього взяла участь у конкурсі, переможців якого нагороджували фотосесією. Однак не вдалося потрапити у число щасливчиків. Трохи засмутилася.

У середині березня їй зателефонували. Запитали, чи не передумала брати участь у фотосесії. З’явилася можливість дозаявити ще одну учасницю. Вибір випав на її кандидатуру.

— Звичайно, я погодилася, — говорить Аліна.

Місце для зйомок запропонували біля озера на Максимовича, поруч з храмом. Сестра Михайла сказала, що теж приїде, бо хоче мене сфотографувати разом з професійним фотографом.

Під час зйомок фотограф запропонував ще одну локацію. Треба було піднятися на східці біля храму.

— Що було далі, словами не передати, — згадує Аліна. — Дивлюся, і очам своїм не вірю: стоїть Мишко з великим букетом квітів. Щасливий, усміхається. Бачу, хвилюється, як і я. Стає на коліно, освідчується ще раз у коханні, а тоді просить вийти за нього заміж.   

Гарна дата для одруження

На день одруження Михайло Мовчан брав декілька днів відпустки. На довше його не відпустили.

— Ми не раз обговорювали наше в весілля, — каже Аліна. — Під час однієї з таких розмов я сказала, що буде гарна, символічна дата. Мала на увазі 23.03.2023 року. Цей день міг би стати для нас пам’ятним, але на цей день у Вінниці розписувалося дуже багато пар.

Як пояснила моя співрозмовниця, для них місця не знаходилося у щільному графіку роботи РАЦСу.

— Ми просили, умовляли, казали, що погодимося на будь-яку годину, але щоб саме цього числа, — розповідає Аліна. — Розуміли, що шансів нема, але від свого не відступали. Нарешті нас запитали. Чи зможемо прийти на дев’яту ранку.

У їхньому свідоцтві про одруження значиться 23.03.2023 року. Рідним, друзям обіцяли, що на весілля запросять після війни. Вони виношували багато планів. Михайло хотів показати коханій Карпати. А потім — увесь світ. Таким він був максималістом. Аліну так любив, що готовий був на руках обнести навколо світу.

— За весь час нашого знайомства ми жодного разу не посварилися, — згадує співрозмовниця. — Якщо раптом насувалася якась хмара мій Мишко знав, як її розігнати, аби уникнути небажаного у наших стосунках.

Він дуже поважав і любив своїх сестер, старшу Ольгу і молодшу Юлію, підтримував маму. З особливою увагою ставився до племінниці, дочки сестри. Писав їй з фронту.

23 березня Михайло і Аліна розписалися. Він тішився, що вона взяла його прізвище Мовчан. А уже через день, 25-го числа, поїхав на фронт.

Спи спокійно, мій янголе

Михайло попросився на фронт після того, як 14 липня 2022 року загинула його двоюрідна сестра Катерина Гула. Вона працювала у клініці «Нейромед», що на площі Перемоги. У той день російські варвари обстріляли наше місто ракетами. Він воював у складі 14 штурмової брига «Червона калина» Національної гвардії України. Був навідником-оператором роти оперативного призначення на бронетранспортерах.

До штурмової бригади записався добровольцем. До того служив у військовій частині Нацгвардії.

«Спи спокійно, мій янголе», — написала у Фейсбуці Аліна. Там же вона опублікувала частину їхнього листування з Михайлом. Які романтичні слова писав їй чоловік! Вона відповідала такою само взаємністю. Його повідомлення, ніби магнітом, кликали її до коханого. Вона говорила, що хоче бути поруч з ним. Нагадувала, що вміє і знає, як допомагати пораненим захисникам. Готова теж попроситися на фронт. Михайло не підтримав її у таких намірах. Вона не стала суперечити.

Висловлюємо щирі співчуття рідним гвардійця Михайла Мовчана. Вічна пам'ять і вічна слава Герою, нашому відважному земляку!
 

Читайте також:

На війні полягли двоє захисників з Вінниччини — Андрій Кобель та Сергій Лук'янченк

«Немає зв’язку — немає підрозділу». Історія звʼязківця на позивний «Птаха»

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.