Вінниччина — тотально україномовний регіон. А якими ще мовами говорять у містах нашої області?

• У містах Вінницької області ще ніколи не звучало стільки української мови, як зараз. Російська стихає, а ось їдиш, польська, румунська чи вірменська — лунають хіба що в спогадах старших поколінь. 

Попри те, що ще десять років тому російська була доволі поширеною у Вінниці, зараз абсолютна більшість мешканців нашого міста надають перевагу саме українській. І не лише під час спілкування на роботі чи у громадських місцях, але й вдома. 

Загалом переважання української у Вінницькій області є закономірністю, адже наш регіон має сталу україномовну історію. Більшість населених пунктів регіону формувалися як українські за етнічним та культурним складом. 

За переписом 2001 року, першим і наразі єдиним повноцінним переписом населення незалежної України, майже 95% жителів області вважали себе українцями, і відповідно — обирали українську як рідну. Особливо це помітно в менших містах і райцентрах.

Російська мова також присутня у кожному з міст області. Це є наслідком кількох хвиль русифікації, найвідчутніша з яких припала на радянський період. Саме тоді у великі міста, як ось у Вінницю, чи промислові, як у Ладижин, направляли працівників з інших республік СРСР. Аби порозумітися і приїжджі, і місцеві говорили між собою «інтернаціональною», себто російською мовою. 

Крім того, російською було заведеного говорити в адміністративній, освітній, технічній та військовій сферах. Більшість профільної літератури та документації була саме цією мовою. Попри це українська не втратила своїх позицій і завжди зберігала перевагу, особливо всередині родин і в громадах. 

Через насичену й строкату історію, помітну присутність у різні роки на наших землях мала й польська, єврейська, молдавська, вірменська та інші мови. До прикладу, у містах, як ось Могилів-Подільський, єврейське населення свого часу переважало навіть українське. Відповідно й ідиш там звучав частіше за солов'їну. 

Через Голокост, депортації, еміграцію та асиміляцію, носіїв інших мов, окрім української та російської, вже у XX столітті на теренах нашої області майже не лишилося. Сьогодні ці мови представлені тільки в окремих родинах чи культурних осередках. 

Далі розповідаємо про мовний склад кожного сучасного міста Вінницької області. Статистика спирається на перепис 2001 року, тому варто враховувати й вірогідність похибки. 

Однак зазначимо, що в усіх наших містах кількість носіїв й тих, хто вважає українську рідною лише збільшився, натомість з російською маємо зворотну ситуацію. 

Вінниця

У 2001 році понад 84% мешканців вважали рідною українську мову. Водночас російську називали рідною понад 14% вінничан — найбільше серед міст області. Це пов’язано з історичною роллю міста як адміністративного, військового та індустріального центру за доби СРСР, де російська мала «столичний» статус.

За переписом 1897 року рідною українську вважали лише 35,5% вінничан. Відтоді цей відсоток постійно зростав. 

Наразі, за даними опитування, проведеного у 2024 році Міжнародним республіканським інститутом, вдома українською говорять 89% містян. Це основна і єдина офіційна мова Вінниці. В опитуванні дозволяли обирати кілька варіантів відповідей, тому 29% вінничан відповіли, що вдома спілкуються російською. 

Найбільша кількість вінничан, яка вважала російську мову рідною, зафіксована під час перепису 1989 року — 27%. 

Поширеними у Вінниці були й інші мови: іврит та польська. Пік популярності єврейської зафіксували у 1897 році, коли рідною її вважали 37,5% від усього населення міста. 

Польська також була найбільш поширеною саме під час перепису наприкінці позаминулого століття — нею тоді спілкувалися 7% вінничан. 

Поза тим, у 2001 році рідними мешканці Вінниці називали білоруську, вірменську, румунську, ромську, болгарську та інші мови. Ними володіли від кількох десятків до кількох сотень осіб.

Вже під час великої війни, рішенням Вінницької міської ради в обласному центрі запровадили мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту. 

Жмеринка

Місто має потужну україномовну основу — 90% населення вказали українську як рідну. Російська — 8,5%. Зважаючи на транспортну роль міста (залізничний вузол), мовне розмаїття тут завжди було помірним, але присутнім.

Рідними мовами місцеві також вказували ромську, білоруську, польську, румунську та вірменську.

Могилів-Подільський

Тут двадцять років тому понад 92% мешканців говорили українською. Російську вважали рідною лише 7%. Місто, розташоване на кордоні з Молдовою, має також незначну частку іншомовних мешканців (молдовська, румунська, їдиш), але в офіційній статистиці це відображено слабо.

Якщо спиратися на перепис населення 1897 року, то розподіл населення у місті за мовою виглядав наступним чином: українська 29,2%, російська — 12%, іврит — 54,6%, польська — 3,1%, німецька — 0,3%, інші — 0,8%.

Хмільник

Місто-курорт із яскравою українською ідентичністю — понад 97% мешканців за останнім переписом вважали українську рідною. Російську — лише 2,6%. Курортна роль не привела до масового припливу російськомовних громадян, тому мовна картина залишається стабільно позитивною.

З-поміж інших мов рідною називали білоруську, польську, іврит, вірменську та румунську. 

Козятин

Місто з важливою залізничною функцією. 94,8% населення — україномовні. Російську обрали майже 5%. Історично в місті мешкали євреї та поляки, тож частково тут могли зберегтися сліди мовної багатоголосості.

Гайсин

Українська мова — рідна для понад 93% мешканців. Російська — для 6,6%. Рідною для окремих жителів міста є також вірменська, білоруська та румунська мови. 

Ладижин

У Ладижині 87,9% вказали українську мову, а 11,7% — російську. Це найбільший відсоток російськомовних після Вінниці. Причина — індустріальний характер міста (ТЕС, заводи), куди в радянські часи приїздили фахівці з усього СРСР.

На початку цього століття у місті можна було зустріти тих, для кого білоруська, вірменська та болгарська мови були рідними. 

Калинівка

Місто з традиційною україномовною структурою — понад 95% мешканців визнали українську рідною. Російська представлена слабко — близько 4%. Крихітна частина населення міста володіє вірменською, білоруською та румунською мовами. 

Бар

У Барі понад 95% населення розмовляли українською, а близько 4% — російською. Історично місто було багатонаціональним, зокрема із єврейською та польською присутністю, проте до початку XXI століття залишилося менш як 1% представників інших мов.

Тульчин

Українську мову як рідну обрали 94% мешканців. Російська має тут 5,4%. Сьогодні це історичне місто із палацом Потоцьких та давніми польськими, єврейськими й українськими традиціями. 

Мовний склад населення можна доповнити івритом, ромською, вірменською, румунською, білоруською та польськими мовами, носії яких досі можуть проживати у місті. 

Бершадь

За останнім переписом населення 91% мешканців вважали українську рідною, понад 8,5% — російську. У минулому тут існувала численна єврейська громада (мовою спілкування був їдиш), але нині вона майже зникла. 

Говорили тут також румунською, вірменською, білоруською, угорською, болгарською і навіть гагаузькою мовами. Останньою, щоправда, тільки одна людина. 

Гнівань

Україномовне місто з показником у 96,3%. Російську рідною назвали лише трохи більш як 3% мешканців. Незначна кількість мешканців тут білоруськомовні, вірменомовні, польськомовні та румуномовні.

Немирів

У Немирові — майже повна українізація: понад 98% жителів україномовних. Російська мова — 1,6%. Колись багатонаціональне містечко, тепер демонструє однорідну мовну структуру. Втім, білоруська, румунська та вірменська досі іноді зустрічаються на його вулицях. 

Ямпіль

Понад 96% населення Ямполя розмовляли українською. 3,1% — російською. Прикордонне розташування не особливо вплинуло на мовну ситуацію — українська тут завжди домінувала.

У місті також проживають люди, які вважають рідними румунську, білоруську, єврейську, ромську, гагаузьку, польську і вірменську. 

Іллінці

Тут українською говорять 97,5% мешканців. Лише 1,8% — російською. Також присутні: ромська, білоруська, вірменська, румунська, польська, болгарська, угорська.

Погребище

Місто з одним із найвищих рівнів україномовності — понад 98%. Російська ледь сягає 1,2% — це найнижчий рівень серед усіх міст Вінницької області. Інформації про носіїв інших мов немає. 

Липовець

Ще одне місто з тотальною україномовністю — понад 98,4%. Російською говорять менш як 1,5% мешканців. Присутня й румунська, білоруська, вірменська, єврейська та польська, але рідним їх вважають одиниці. 

Шаргород

За даними перепису 2001 року, у Шаргороді 98,2% населення вважали рідною українську мову, 1,6% — російську. Також декілька людей тоді назвали рідною єврейську.

Читайте також:

У Вінниці проживають тисячі етнічних росіян. Який національний склад в інших містах нашої області?

Калинівка, Ладижин, Немирів… Чому та коли наші міста отримали свої назви? Частина друга

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.