Він бачився з канібалами, дикими племенами, на яхті перейшов Атлантичний океан. Зустріч з незвичайною людиною
- Він проїхав на велосипеді 8000 кілометрів у пустелі Калахарі, піднімався на найвищу вершину Африки Кіліманджаро на висоту 5895 метрів, 10 днів провів у камері смертників в Ірані, а ще має власні методики зцілення.
- Все це про Володимира Вукста, якого більше знають за псевдонімом — Голтіс,
- Недавно Голтіс побував у Вінниці, у листопаді знову збирається у подорож в Африку, запрошує охочих долучатися.
- У Вінниці він презентував книгу про один з фрагментів свого життя — перебування у камері смертників у в’язниці в Ірані.
Презентація відбувалася в готелі «Франція». Її організувала вінничанка Олена Добровольська, письменниця, поетеса, перекладач, член Національної спілки журналістів України. Пані Олена називає Голтіса братом по духу. Вони познайомилися рівно 20 років тому у Києві на виставці художника Василя Дідика. Відтоді у них споріднені душі.
Пані Олена здійснила переклад книги українською, написала вступне слово. Є на сторінках низка її віршів. Хвилюючі поетичні рядки доповнюють текст про реальну життєву історію — як українцеві вдалося вийти живим з камери смертників іранської в’язниці, «… з якої ніхто ніколи живим не виходив» — це рядок з книги Голтіса «Сповідь смертника».
Це бестселер світового рівня
Надрукували повість у Вінниці. Книга побачила світ у видавництві «Твори». Перед цим автор підготував аудіокнигу. Сам начитав текст. Як сказав один із читачів, якщо у цій розповіді є хоча б п’ята частина правди, то це вже бестселер світового рівня. Після тернистих випробувань, побувавши на межі життя і смерті, автор книги стверджує як важливо кожному з нас жити по совісті, не порушуючи Божі та людські закони. А ще постійно дослухатися до голосу свого серця. Чому? Бо через нього з нами спілкується Всевишній, каже Голтіс. «Якби я дослухався до голосу свого серця, я б не опинився у в’язниці», — зазначив він у виступі перед присутніми, які зібралися на презентацію. Це була одна з його порад — уважно дослухатися у всьому до того, що підказує нам наше серце.
Він приїхав на зустріч разом з дружиною Наталією і малим сином Адріаном. Коли малому було пів року, уже тоді Голтіс скупав його в Адріатичному морі. У такому віці він подорожував з мамою й татом. Під час розмови пан Володимир не раз згадував бабусю Вероніку. Вона одна з тих, кому присвятив книгу. Дуже любив її! Бабуся навчила його, малого, першим урокам життєвої мудрості. «Якщо ти будеш добрим до людей, тебе Боженька триматиме на долонях», — дотепер пам’ятає ці слова бабусі. Від неї уперше почув, що світ ділиться на добро і зло, що в ньому є люди і нелюди. Але сама вона ніколи не говорила поганого про людей. Внук не чув від неї такого. Зате добре пам’ятає, як бабуся славила Ісуса Христа, дотримувалася постів, з любов’ю ставилася до односельців і навколишнього світу. Все це змалку передалося внукові.
З розповіді про себе, про свою життєву дорогу Голтіс розпочав зустріч перш ніж перейти до презентації. А тоді взяв до рук один з примірників книги, що лежала на столику поруч.
Віщий сон
Сюжет книги «Сповідь смертника» не обмежується описом того, як автор опинився у в’язниці і як вибрався з неї. У ній багато роздумів над тим, як кожному з нас пройти свій життєвий шлях. В автора він був непростий. Чим тільки не займався в житті! Особливо у 90-і. Тоді деякий час разом з друзями «переганяв» з-за кордону автомобілі. Одного разу багаті люди замовили «крутий» позашляховик. Було це у 1996-му. Рідкісну модель авто знайшли в Еміратах. По автівку їздив з друзями. Коли поверталися додому, Голтіс запропонував їхати через Іран. Йому дуже хотілося побачити іранські гори. Багато читав про них, знав, що вони кольорові, але ніколи не бачив, а тут така нагода… Тим більше, було чим знімати — купив новеньку відеокамеру, гарний фотоапарат.
Друзі відмовляли його. Робили це з однієї простої причини. За три місяці перед поїздкою Голтіс розповів їм про свій дивний сон. Йому наснилося, що в Ірані його заарештували і посадили у в’язницю. До чого тут Іран, не раз думав він? На той час ще й гадки не мав, що колись зможе побувати в цій країні. «Голтіс, не випробовуй долю, — говорили йому друзі, коли прокладали маршрут повернення в Україну з Еміратів. — Ти ж знаєш, що твої передчуття не раз справджувалися. Іран непроста країна». Чоловік каже, що дослухався до зауважень друзів. Однак ситуація несподівано змінилася.
«На кордоні з Сирією нам не відкрили візи, — згадує співрозмовник. — Тоді я сказав хлопцям, це доля — їхати через Іран. І ми поїхали».
Він не приховує, що знав про те, що в Ірані заборонено знімати не тільки на відеокамеру, а й фотоапаратом. При в’їзді в країну треба було попередити, що маєш при собі знімальну техніку. Її б поставили у спеціальну коробку, опломбували, на виїзді з країни перевірили б пломбу, і ніяких претензій не стали б пред’являти. Голтіс вчинив по-своєму. Він відзняв стільки матеріалу! Каже, вони проїхали чотири тисячі кілометрів і не мали жодних пригод.
«Нам залишилося здолати останній перевал, — продовжує розповідь. — Я подумав, ще дозніму на відео красоту гір, її словами не передати. Тим більше, що ніде не було видно поліцейських. Знімав навіть не зупиняючи машину, тільки стишив хід. Поліцейські, ніби з-під землі виринули, і стали на нашому шляху. Коли підійшли до авто, я вирішив схитрити. Став каятися і подав їм фотоапарат. Вони заперечили порухом голови. Мовляв, ні-ні, давай відеокамеру».
За словами співрозмовника, у нас в житті бувають моменти, коли опиняємося перед вибором. Тоді у свідомості борються між собою дві сили. На одне плече сідає диявол і улесливо усміхається, підштовхує тебе до дії, ніби шепоче на вухо: «Ти вже мій, скоро будеш в моїх обіймах». На іншому плечі — добрий янгол. У нього інша порада. Вибір має зробити сама людина.
«У мене було чотири тисяч доларів і я всю пачку протягнув стражу порядку, — каже Голтіс. — Бачив, як у нього засвітилися очі. Країна бідна. Коли в аулах давали співрозмовникам по долару, вони нам мало руки не цілували. Поліцейський тремтячими руками взяв гроші. Я вирішив, що справу зроблено і запустив двигун. Несподівано він передумав і повернув мені їх назад. У мене був ще один варіант — моє фізичне здоров’я дозволяло вирубати іранських стражів порядку, Я б сам це зробив, навіть без підтримки друзів. Поки вони приходили б до тями, ми б уже добралися до кордону і перетнули його. Але я відкинув спокусу диявола. Подумав, переді мною чесна людина, я ворог його країни і він не може вчинити по-іншому, як заарештувати мене».
Як з’ясувалося пізніше, іранські правоохоронці сприйняли українця за шпигуна, який працює на користь американців. В об’єктив потрапили аж три військові об’єкти. Це ускладнило ситуацію Голтіса. Його одразу заприторили у камеру смертників.
«Ти вільний, Володимире!»
У книзі детально описано умови у в’язниці, де утримують смертників. Не станемо на цьому зупинятися. Скажу тільки, що камера знаходиться у підземеллі, без жодних вікон. Разом з ним утримували ще 11 в’язнів -мусульман. Чужі люди, чужий світ, чужа країна — все чуже і така жахлива ситуація. Він думав про одне, як йому знайти перекладача. Через нього спробував би донести поліцейським, хто він і як опинився в Ірані. Можна було б пояснити, що не працює на американську розвідку, що військові об’єкти потрапили в об’єктив випадково.
Насправді в душі змирився з тим, що за скоєне має відповісти. Каже, я порушив закони країни, тому нема мені прощення. Він молився, просив Господа змилуватися, бо ж насправді нікого не вбив, навіть словом не образив, тільки зафіксував красу іранської природи.
Одного разу, коли на якийсь час його зморив короткий сон, наснилося, що на плече йому сіла біла голубка. Невдовзі після того його вчергове викликали на допит. Коли зайшов у кімнату, спершу звернув увагу на дівчину зі світлим волоссям. Вона була молода і дуже красива. Тільки тоді побачив трьох військових. Вони щось сказали і дівчина звернулася до нього російською мовою. Він мало не обійняв її на радощах. Каже, просив, умовляв, донести до військових кожне слово, яке буде говорити. Розумів, що це його шанс роз’яснити ситуацію.
Голтіс стверджує, що говорив з відкритим серцем, відверто дивився кожному військовому в очі. При бажанні у них можна було побачити, що не лукавить, говорить щиро. Після того, як розповів свою ситуацію, вразив військових проханням. Українець попросив помилувати не себе, а тих, кого утримують з ним у камері. Це неабияк здивувало іранських стражів.
Після цього допиту йому оголосили через перекладачку: «Володимире, ви вільний». Повернули автомобіль, відео і фотокамеру. Касету із записом конфіскували. Замість неї віддали нову, з магазину. У готелі на нього всі ці дні чекали двоє вірних друзів. Вони мало не посивіли від думок, як будуть перевозити тіло додому.
Має авторські методики зцілення
Володимир Вукста родом із Закарпаття, народився 21 серпня 1960 року. Більше дізнатися про нього охочі можуть на сайті «Академія Голтіса». Звідки ця назва Голтіс? Вона «причепилася» до нього ще в дитинстві. Що означає, не знає. Значення слова допомогла розшифрувати уже згадана сестра по духу Олена Добровольська. "Коли ми з Голтісом і його друзями сплавлялися по Бугу, він запитав мене, що я можу сказати про значення цього слова, - розповідає пані Олена. - Розшифровка, ніби з небес спустилася. Відповіла йому: Господь Оберігає, Любить Тебе І Спасе, ось і виходить абревіатура - Голтіс".
Він має авторську методику зцілення. Охоче ділиться нею з іншими. Йому допомагають в цьому учні. Не може жити без подорожей по світу. Побував у понад 120 країнах. Для цього створив команду мандрівників, яка у перекладі з латині називається «Вершники». До речі, гімн для команди також написала наша землячка Олена Добровольська. Під час розмови Володимир уточнив, що організовують подорожі не тільки для екстремалів. Наприклад, у листопаді їдуть в Африку, у Намібію, туди, де пустеля зустрічається з океаном, неймовірно казкове місце! Запрошує охочих вінничан долучатися до їхнього колективу. Подробиці можна дізнатися на сайті чи Фейсбуці «Академія Голтіса».
Коли Володимиру було 25 років, його спіткала біда — зламав шийний хребець. Лікарі прогнозували, що не зможе закінчити Інститут фізкультури, в якому навчався. Згодом вони дивувалися тому, як чоловік зумів вилікуватися.: «У кожного з нас є свій природний потенціал, але мало хто знає, як скористуватися власними силами самозцілення», - зазначає ця неймовірно сильна людина, сильна тілом і душею. Саме на це спрямована його методика під назвою «Зцілюючий імпульс».
Унікальна людина Голтіс, що ще скажеш! Учасники зустрічі щиро дякували йому за спілкування, цікаву розповідь. Він у свою чергу подякував нашим військовим, завдяки мужності яких маємо можливість організовувати таку зустріч.
Хто мав бажання придбати книгу, автор залишав на ній свій автограф. Сказав, що 80% отриманих коштів передасть на потреби наших захисників, решта 20 —на друк додаткового тиражу. Читачі просять. За скільки продавав книгу? «Хто яку визначив для себе ціну, той скільки може заплатити», — сказав автор. За автографом учасники зустрічі шикувалися в чергу.
На початку листопада відбудеться ще одна презентація книги. Цього разу у Києві. Про місце презентації охочі можуть дізнатися в Олени Добровольської. Її номер телефону є в редакції як і самого Голтіса.
Читайте також:
«Він би не підняв руку на батюшку, якби…» Мама про сина, в якого стріляв поліцейський
Вимога для жінок з медичною освітою стати на військовий облік з 1 жовтня. Що про це відомо
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
Галина Рибачук-Прач