«Він би не підняв руку на батюшку, якби…» Мама про сина, в якого стріляв поліцейський

«Не досить, що з головою у сина не все добре, то треба було ще й ногу прострелити», — каже мати Тамара

• Примусове лікування у психіатричній лікарні з суворим режимом — таке рішення ухвалив міський суд стосовно 49-річного вінничанина.
• Чоловік поранив лезом шию священику. Під час його затримання поліцейські вистрелили в ногу.
• Жінка стверджує, що цього можна було б уникнути, якби по-іншому ставилися до людей з психічними відхиленнями. Як вона це бачить, розповіла журналісту «20 хвилин».

Їй уже 81 рік. Пані Тамара каже, що багато бачила у цьому житті. 50 років працювала економістом. Чоловік, на жаль, уже покійний, очолював лабораторію в одному з вишів міста. У них двоє дітей — згаданий син і трохи старша від нього донька. Обоє мають вищу освіту. Саме з сином сталася біда. У 20 років уперше проявилися психічні розлади. Нині йому 49. Час від часу хвороба дає про себе знати.

Вона звернулася до редакції з проханням висловити в газеті свою думку про те, як маємо ставитися до людей з відхиленням психіки. Жінка переконана, що її син не підняв би руку на священика, якби перед тим свою роботу належно зробили лікарі, якби по-іншому діяла поліція. Та навіть якби священик поговорив з ним по-іншому, той не підняв би на нього руку.

Людей, які потребують психіатричного лікування, серед нас немало. Так стверджують медики. Отож, послухаймо жінку.

Вона розповідає, як уперше звернула увагу на незвичайні прояви, як просила лікарів по допомогу, як її сина побили в СБУ, як у нього стріляли поліцейські…

Є в цій публікації коментар керівниці обласної психіатричної лікарні імені Ющенка Софії Кучерук. Вона пояснює, чому такі люди перебувають серед нас, а не в лікарні.

Хіба це правильно — стріляти у душевно хворого?

На розмову з журналістом жінка прийшла з ухвалою Вінницького міського суду, який розглядав справу про вчинення її сином суспільно-небезпечних діянь. Так записано в документі. А також описано подробиці події, їх встановили під час розслідування поліцейські.

Як уже згадувалося вище, 2 січня 2023 року чоловік прийшов до храму на вулиці Пирогова, 157-а. Було це о дев’ятій ранку. Там зустрів священика. 

Запитав його, чи правда, що має відспівувати померлого. Той підтвердив цей факт. «На ґрунті раптово виниклої сварки, чоловік лезом бритви для гоління наніс удар по шиї священнослужителю», —  йдеться в ухвалі суду.

Запитую пані Тамару, чому син пішов до храму і що стало причиною нанесеного ним поранення священику?

— У нашому під’їзді в одній з квартир помер чоловік, — говорить жінка. — Син знав його особисто. При житті чоловіка між ним і моїм сином були нормальні стосунки. Коли я пізніше запитала, для чого він поранив батюшку, син сказав, що просив його не відспівувати померлого. Казав, що той був комуністом, тому не заслуговує на відспівування. Але чоловік у рясі став доводити, що все одно зробить так, як має бути.

На суді жінка запитала священослужителя, чи міг він повести розмову по-іншому, не загострювати конфлікт. Адже бачив, що перед ним неадекватна людина. Тим більше, що церковні служителі — це ще й психологи, добре знають людські душі. Тобто говорив з сином, як із здоровою людиною.

— Священик відповів на мої питання так: «Я злякався».

Жінка наводить інший приклад. Каже, перед тим, як син підняв руку на служителя храму, зустрів на вулиці Пирогова хлопця на велосипеді. Запитав його, чого він тут їздить. Хлопець побачив, що перед ним неадекватний чоловік. Сказав йому, що більше не буде тут їздити. Тим само не дав можливості зав’язатися суперечці, яка б призвела до конфлікту. Викликав поліцію. За словами співрозмовниці, поліція приїхала через пів години. За цей час син уже прийшов у храм і порізав шию батюшці.

Запитую, чому велосипедист телефонував у поліцію. Жінка каже, що син порізав йому шину на велосипеді. Принаймні, так він пояснив їй.

Що було з батюшкою? Він підійшов на зупинку поруч з  храмом,  попросив людей викликати поліцію і швидку. Пізніше судмедексперти встановили, що завдана рана відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Коли поліцейські приїхали на виклик, чоловік перебував у храмі. У рішенні суду записано: «поводив себе неадекватно, лаявся нецензурними словами і трощив майно». У храм зайшли шестеро патрульних. Жінка запитувала їх, невже не можна було обійтися без стрільби? Каже, що не розуміє, як шестеро навчених, тренованих людей не могли справитися з одним?

Коли її син замахнувся рукою з лезом на одного з поліцейських, інший вистрелив йому в ногу. Мати не розуміє, як можна було стріляти у душевно хвору людину.

Майже три тижні лікували роздроблену кістку. Так пояснює жінка. Уточнює, що на це вона витратила 10 тисяч гривень. Каже, син втратив багато крові. Хоч поліцейські на суді запевняли її, що наклали джгут. Але чому тоді всі штани сина у крові?

— Досить з головою не все добре, то ще й треба ногу було покалічити, —  каже жінка. — Через це сина два рази оперували.

Тим часом у суді визнали справедливим застосування зброї поліцейськими.

Щось забрало у дитини розум

Уперше батьки звернули увагу на відхилення у поведінці сина, коли йому виповнилося 20 років. Тоді він півтора місяці лікувався у лікарні Ющенка. Було це після другого курсу навчання, під час канікул. Після того закінчив університет. Отримав спеціальність. Про це розповідає пані Тамара. У 90-і з роботою було непросто, ні син, ні дочка не могли влаштуватися. Працювали вони удвох з чоловіком, вона економістом, чоловіком завідував лабораторією в університеті.

Син їздив на заробітки в Росію аж у Тюменську область. Коли дочка перебралася в Канаду, взяла його, там він знайшов роботу — складав меблі. Але захворів батько. Після операції син доглядав його. Мама в той час була у Канаді допомагала дочці.

— Можливо, це смерть батька вплинула на нього, або те, що в Канаді не все склалося, як він хотів, не знаю, але він знову потрапив у Ющенка, — говорить мама. — Він не визнавав свою хворобу, тому змусити його піти в лікарню було непросто. Я зверталася до лікарів, просила, щоб прийшли до нас на квартиру. Пояснювала, що не можу його силою змусити прийти в лікарню. Що ж мені робити? Мені відповідали, що в них таке не передбачено, приїжджати на виклик до хворого. Так влаштована система психотерапії.

За словами жінки, тоді, у 2015-му, вона все-таки доставила його до лікарні. Каже, під час лікування сина передозували ліками. Вона це не вигадала. Їй так сказали у реанімаційному відділенні, куди його перевели після лікування у відділенні. Місяць його там рятували.

— Завідуючий відділенням мені відверто говорив, що вони його не врятують, але, дякувати, якось витягнули, — говорить жінка. — Коли виписували, попередили, щоб більше ніяких пігулок. Ось в такій ситуації ми опинилися.

У 2016 році син ще раз перебував на лікарняному ліжку у Ющенка.

Коли почалася війна, мати звернула увагу, що він щось друкує на комп’ютері. Пояснив мамі, що треба підіймати народ. Мовляв, це влада винна в тому, що почалася війна, тому треба  її переобрати. Тому він друкує листівки і буде поширювати їх у місті. 

Як мама не вмовляла не робити цього, все одно пішов розклеювати листівки. Було це 3 березня 2022 року. Зрозуміло, хтось побачив і заявив у поліцію, а поліція в СБУ.

— Несподівано двері квартири відчинилися, думала, це син повернувся, а тут крик, — говорить жінка. — Вони вивернули синові кишені, взяли ключі і так потрапили у квартиру. З ним завжди є посвідчення, де зазначена хвороба. Для чого було бити хвору людину? Повернувся додому весь у синцях. Пішов у лікарню, зняв побої, але ніхто цей аргумент не взяв до уваги.

Жінка каже, що подавала заяву про побиття до прокуратури, до суду, але ніякої реакції на неї не було. Тому вирішила через газету розповісти про свій біль у ставленні до хворого сина.  

— Все тисне на нього, з усіх сторін, — каже жінка, витираючи сльози. — Це що він винен, що така хвороба звалилася? Треба ставитися як до хворого, а його вчинки оцінюють, ніби він здорова людина. І він не один у такій ситуації.

Після того, як чоловіку пролікували поранену пострілом ногу, його з лікарні на візку знову доправили до Ющенка. Там він знаходився, поки тривало розслідування і відбувався суд. На час розмови з його мамо він ще був у нашій лікарні. Але надалі тут залишатися не зможе.

У нас лікуються не тільки у стаціонарі

Керівниця лікарні імені Ющенка  Софія Кучерук уточнила, що у їхньому закладі нема відділення із суворим режимом нагляду. За її словами, таких пацієнтів примусово лікують у Дніпропетровську.

На запитання журналіста, чому людина з таким діагнозом не перебувала у стаціонарі, а знаходилася серед інших людей, пані Кучерук сказала, що лікування відбувається не тільки у стаціонарі. Про декого з наших пацієнтів навіть рідні не знають. Вони приймають призначене лікування амбулаторно, продовжують працювати, займатися особистими справами, виховувати дітей.  Головне — приймати ліки, наголошує співрозмовниця. Інакше буде проявлятися загострення хвороби.

— Є багато людей, які з таким само діагнозом, як у чоловіка, про якого йде мова, жодного разу не перебували у стаціонарі, — додає Софія Кучерук. — Якщо людина систематично приймає ліки, то може лікуватися й амбулаторно.

Співрозмовниця нагадує про вимоги законодавства. Каже, у психіатричну лікарню покласти людину можливо тільки з її згоди, або — за рішенням суду, який призначає примусове  лікування. Третього не дано, зазначає Софія Кучерук.

Читайте також:

«Це неправда, що тата вбили! Він мені ще подзвонить». Як загибель батька травмувала дитину

Діти з особливими освітніми потребами не мають бути замкненими в чотирьох стінах

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.