«В ексгумації тіла нам відмовили». Рідні військового припускають, що йому «допомогли» померти

Олександр Коваль вижив у «пеклі» під Бахмутом, але раптово помер у лікарні - увечері був вдома, бачився з мамою і братом, а вночі...

• У психоневрологічній лікарні імені Ющенка раптово помер військовий Олександра Коваль.
• Поліція у документах не вказала, що чоловік солдат, написали «помер громадянин».
• Рідні припускають, що смерть могла бути насильницька.
• На чому базуються припущення, про які розповіли 20minut.ua мати і брат померлого?

У лікарні імені Ющенка помер солдат військової частини А0693 Олександр Коваль. Його життя обірвалося вночі 28 серпня. Він лікувався після вибухової травми, якої зазнав на полі бою під Бахмутом. Перебував у так званому закритому відділенні.

У психоневрологічну лікарню його направили з Військово-медичного центру, де раніше проходив лікування.

У матеріалах досудового розслідування біля його прізвища не значиться слово «військовий». Слідчий написав, що помер «громадянин» Олександр Коваль, 21.09.1988 року народження.

Це був перший факт, який насторожив маму військового Таїсу Миколаївну і його рідного брата Валентина. Перший, але не останній.

Зболені горем мати й син звернулися до редакції RIA/20хвилин з проханням розповісти про їхні митарства, з якими вони зіткнулися у спілкуванні з правоохоронцями і медиками.

Вони підозрюють, що рідну їм людину задушили у лікарняній палаті.

«Ваш син заснув і не проснувся…»

Ставлення до людей, чиї рідні загинули на війні або померли внаслідок поранень, має бути особливим. Як інакше? Втрата рідних для них — велике горе. Адже йдеться здебільшого про молодих, це вони нині боронять землю від російських агресорів. Якби не війна, вони б ще жили й жили.

Таїса Миколаївна втратила сина, якому на час смерті не виповнилося навіть 34 років. Нема більше брата у молодшого Коваля — Валентина.

Вони розуміють, що їм ніколи не повернути дорогу людину. Втім, мають право знати правду. На їхню думку, їм не все говорять — ні правоохоронці, ні медики обласної психоневрологічної лікарні імені Ющенка. Під час приходу до обласного бюро судово-медичної експертизи взагалі доводилося викликати оперативну групу.

Напередодні останніх годин свого життя Олександр приїжджав додому. Їхній будинок знаходиться в одному із сіл колишнього Барського району.

— Саша подзвонив, запитав, чи ми вдома, і сказав, що зараз під’їде, — розповідає брат військового Валентин Коваль. — Було це у суботу, 27 серпня. Ми з мамою здивувалися такому його дзвінку. Бо ж знаємо, що він перебував у 17-му відділенні лікарні Ющенка. Це відділення закрите. З нього не відпускають пацієнтів. І до них нікого не пропускають.

Валентин пояснив, що йому і мамі медики дозволяли бачитися з Олександром один раз у три дні.

— 27 число це була субота, а в понеділок, 29-го, ми збиралися їхати у лікарні, щоб побачити Сашу, — продовжує брат військового. — Вдома він побув не довго. Пояснив, що його відпустили до вечора, до 22-ї години. Та й таксист раз-по-раз підганяв його, мовляв, поїхали і поїхали. Словом, бачилися недовго. Він поїхав, а ми не переставали хвилюватися. Мама все повторювала: «Чому ті, хто його відпустив, нам нічого не сказали?». Як можна було відпустити людину, яка лікувалася після важкої травми?

Наступного дня, 28 серпня, з самого ранку їм зателефонували з лікарні. Валентин дослівно повторив почуті слова: «Ваш Олександр заснув і не проснувся».

— Що значить, не проснувся, перепитала схвильованим голосом мама.

— Він помер, почула у відповідь.

«Це мій брат, хочу побачити, чи його тіло»

У лікарні з ними не стали говорити. Була неділя. На роботу заступила нова зміна. Мати й син до останнього не вірили, що йдеться про їхнього Олександра. Сподівалися, можливо, сталася помилка.

— Нам винесли військову форму, пояс, — говорить Валентин. — Але ж це не всі речі, пояснили ми. Тоді нам сказали, що деякий одяг віддали прати. Нас це зовсім збило з пантелику. Людина померла, а її одяг віддають прати.

Таїса Миколаївна все-таки умовила дозволити їй зайти в палату. Хотіла поговорити з тими, хто лікувався разом з її сином. Як тільки сказала про це, вони одразу вийшли в коридор і більше їх не вдалося побачити.

— Я залишався в коридорі і побачив одного з пацієнтів, він теж військовий, бачив його раніше, коли приїжджав у лікарню, — каже Валентин. — Запитав його про Сашу. Чоловік сказав, що приблизно об 11-й вечора вони виходили перекурити. Все було нормально. Після того пішли спати. Вночі десь о другій годині почалася канітєль, стало зрозуміло, що Саша уже мертвий.

Тіло померлого відправили на експертизу. Так пояснили їм медики. Мама з сином поїхали в обласне бюро судово-медичної експертизи. Як кажу співрозмовник, хотіли переконатися, що Саші уже нема серед живих. Поки що вони це чули тільки зі слів. Зробити це виявилося теж не просто. Тільки

— Це мій рідний брат, хочу побачити, чи його це тіло, — говорив Валентин санітарам.

Після наполягання їх пропустили і вивезли тіло. Каже, побачили сліди на тілі. Наприклад, темну смужку навколо шиї, темно-сині плями. І обличчя було так само темно-синім. На нозі теж був слід.

Він хотів зафіксувати все побачене, але йому не дозволили це зробити.

— Мене силою вивели під руки на вулицю, — згадує чоловік. — Хоча я пояснював для чого потрібно зафіксувати сліди на тілі. Це ж докази насильства.

Мати з братом викликали слідчо-оперативну групу.  Поліцейські відібрали пояснення. Санітари говорили, що оглянути тіло заборонив судмедексперт. Закінчилося все тим, що їм дозволили зробити фото. Співрозмовник каже, коли підняв футболку на тілі, здивувався, що синців біля нирок уже не було. Але найбільше його здивувало, що на ногах брата з’явилися носки. Перший раз йому все-таки вдалося зробити пару знімків. На них чітко видно, що ноги босі, а тут…

Не відповідають на прості питання

Адвокат рідних померлого військового Ірина Сторожук каже, що їм не вдається отримати відповіді на прості питання. На лікування у психоневрологічну лікарню військового направили офіційно з Військово-медичного центру. Медики повідомили на 102 про смерть військового. Однак слідчі не вказали цього у ЄРДР. Там він значиться як громадянин. Отож, про смерть солдата нічого не знають ні у Військовій прокуратурі, ні у Службі військового правопорядку. Рідні військового з’ясували ц особисто.

Солдат Коваль виконував бойові завдання в одній з найбільш гарячих точок фронту — у районі Бахмута. Тричі був поранений. У лікарню його доставили з військового шпиталю. Але у документах слідчого він проходить як цивільна людина.

У матеріалах досудового розслідування зазначено, що смерть настала раптово. Причина — захлинувся блювотними масами. Де ці маси виявив слідчий, не вказується. Не передано на експертизу простирадло, на якому вони мали б бути. 

Звертає увагу ще один факт: понятими слідчий взяв пацієнтів тієї само палати, де лікувався військовий, тобто люди з психічними захворюваннями. Чи мали вони право перебувати у такому статусі? Адже це пацієнти психлікарні.

Аби зняти підозри, рідні військового звернулися з вимогою провести ексгумацію тіла. Їм відмовили в цьому

Звернулися в ДБР

Мати і брат померлого військового спілкувалися з начальником слідчого управління обласної поліції Олександром Солдатовим. Зустріч з ним на прохання RIA організувала керівниця відділу комунікації обласної поліції Заріна Маєвська.

Незважаючи на спілкування з керівником слідчих, постраждалі так і не отримали відповіді на свої питання. Їм пояснили, що зазначати у документах статус військового не обов’язково. Ознак насильницької смерті слідчим не встановлено.

— Ми зрозуміли, що вину смерті мого брата переклали на нього самого, — каже Віталій Коваль. — Мовляв, напився, захлинувся і помер.

Мати військового звернулася із заявою в ДБР. Пані Таїса повідомила, що підозрює працівників Вінницького райвідділу поліції, які проводять досудове розслідування у вчиненні кримінального правопорушення приховуванні злочину. Уже наступного дня після подання заяви у ДБР зареєстрували кримінальне провадження за частиною першою статті 396 Кримінального кодексу України (Приховування злочину).

Медбрата звільнили з роботи

В обласній психоневрологічній лікарні імені академіка Ющенка на прохання прокоментувати факт смерті пацієнта відповіли, що розмовляти будуть тільки у присутності юриста медичного закладу. Яку інформацію він вважатиме за потрібне, ту й нададуть журналісту.

Отож, даремно було сподіватися на роз’яснення ситуації.

Рідні померлого військового дізналися про те, що медбрата відділення №17, який відпускав пацієнта Коваля за межі лікарні, звільнили з роботи. Дехто з медичних працівників оголосили догани.

Про таке йдеться у матеріалах службового розслідування, проведеного у лікарні.

Мати й брат мали намір дізнатися, яке саме захворювання було діагностовано в Олександра Коваля, і від чого його лікували. Їм не вдалося це зробити. У лікарні сказали, що на це потрібна згода пацієнта.

— Але ж він м мертвий! — пояснювали постраждалі.

— Пригадую, як брат під час наших зустрічей щоразу просив говорити тихше, — розповідає Валентин Коваль. — Казав, від голосних звуків у нього може голова лопнути…

Мати й брат померлого захисника країни за весь час ходіння по різних кабінетах не відчули не тільки співчуття, а й елементарної уваги. Ні в поліції, ні в лікарні, ні в інших структурах, де намагалися дізнатися про те, чому померла рідна їм людина. Чуже горе не болить...

Читайте також:

«Не сподівалася на орден». Звільнена з полону Наталя Фіялова отримала високу нагороду

Які переваги та недоліки у вінницьких «Пунктів незламності»? Ми перевірили

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.