Оригінальна архітектура та легендарні походи. Турклуб «Меркурій» відзначає 40-річний ювілей

• Вінницький турклуб «Меркурій» відзначає 40-річний ювілей. Згадуємо історію створення осередку туризму у нашому місті.

В семидесятих роках у Вінниці почала стрімко зростати кількість радянських туристів. Місто ставало одним з центрів туризму, куди на численні Всесоюзні туристичні фестивалі та авторів самодіяльної пісні з'їжджались тисячі людей. Та й у самому місті над Бугом на початку тоді нараховувались сотні «заражених вірусом мандрів» студентів, інженерів, робітників.

Вінницькому туризму не вистачало свого власного приміщення, де могли б зустрічатись брати по мандрах: ділитись враженнями, відпочивати у колі друзів. Тому побудували туристичний клуб.

В січні1983 року у Вінниці відбулося офіційне відкриття туристичного клубу «Меркурій», який побудували на місці двох дореволюційних єврейських будинків на вулиці Пушкіна (тепер Сковороди). Неофіційно клуб функціонував приблизно з 1978 року, відколи його засновники отримали першу будівлю.

«В 1978 нам передали першу будівлю, нижню, а вхід був ще з боку Коріатовичів. Ще були сходи невеличкі. Пам’ятаю, в 1981 році вперше прийшла, стала на сходинку, а вона піді мною провалилася. Там була одна кімната з каміном. Потім почалася розбудова, і 16 січня 1983 року ми офіційно відкрилися. Ми тут силами громадськості влаштовували «суботники». Місто давало майстрів, матеріали. Скажемо так, все будувалося завдяки зусиллям Бондарчука Володимира Микитовича. Він тоді був заступником голови міськвиконкому. Тобто, можливості певні були. А так, містяни працювали тут, молоді було дуже багато. Туризм раніше був явищем масштабним, це фінансувалося за рахунок профспілок. Свої були архітектори, будматеріали збирали «з миру по нитці». В будівництві клубу також участь брали художники, художній фонд. Мозаїку от, камін зробили», — розповіла виданню Вінниця Інфо президентка Вінницького туристсько-спортивного союзу Лариса Пащенко.

Розбудова клубу відбувалася частково на громадських засадах та за міські гроші. В будівництві ж клубу неабияку участь взяли самі туристи.

«Будівельники, звісно, були, але це відбувалося за принципом толоки. Кожен турист, перш ніж піти у похід, повинен був відпрацювати на клубі. Я особисто теж відпрацьовувала, мені тоді було років вісімнадцять», — розповідає Лариса Пащенко. 

Нетипова будівля у вигляді замку і мозаїка на вході — досі привертають увагу містян, гостей Вінниці та істориків.

В будівлі також знаходяться офісні кімнати, глядацька зала, сауна, розкішний зимовий сад, з вмонтованими в інтер'єр місцями для відпочинку у вигляді альтанок. Перлина комплексу — камінний зал.

Унікальний камін для будівлі клубу розробив на початку 1980-х років заслужений митець України Анатолій Бурдейний. За словами керівниці турклубу, він обпалював кожну плиточку у Львові вручну. Зображення, розміщенні в передній частині каміну, присвячені кожному окремому виду туризму, який був відомий в ті часи. Обидві сторони каміну прикрашають картини рельєфу або зображення спорядження, яким користуються туристи. Жоден сюжет не повторюється. Варто зазначити, що камін і надалі функціонує. Взимку кожного тижня в четвер його розпалюють до «клубного дня», коли мандрівники збираються в залі.

Гобелен, який висить в тій же кімнаті, де розташовано камін, робили теж вінницькі митці. Окремою родзинкою турклубу є панно «Роза вітрів» авторства відомого художника Геннадія Солдатова, яке прикрашає будівлю «Меркурія» зовні.

Також над входом розмістили «символ» клубу – дерев’яного діда-мандрівника, зображення якого можна побачити на вивісці. Серед особливостей будівлі також характерні вітражі, які відтворюють компас.

Клуб від початку орієнтувався на таке явище як самодіяльний туризм. Люди ходили в походи самостійно. 

«Підкорювали нові ріки, нові маршрути, гори, під землю лазили. Група наша відкрила вінницький перевал на Корякському нагір’ї. Він занесений до книг. Люди відкривали нові маршрути, нові річки. Це був масовий рух, людям це подобалося і подобається досі», — каже президентка туристистсько-спортивного союзу. 

І дійсно. В одній із зал клубу можна знайти історичне фото 1980-их років з «Перевалу імені Вінницької федерації туризму» на нагір’ї Коряк.

За весь час існування клубу так чи інакше хтось серед представників влади хотів забрати його будівлю. От і в 2018 в прокуратурі подали позов до суду, аби відібрати будівлю та передати державі. Після низки судових процесів керівництво клубу зуміло довести свою правоту та зберегти будівлю за собою.

 

Читайте також:

Занедбана краса. Розповідаємо про маєток цукровара Нафтула Когана

«Бій за майбутнє»: Україна вшановує 105-у річницю бою під Крутами. Серед крутян був і вінничанин

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.