У «долині смерті» всі калюжі вичерпали. Як гвардійці захищали 32-й блокпост
- Сьогодні День захисників і захисниць України.
- Слов’янськ, Донецький аеропорт, 32-й блокпост — і це ще не всі «гарячі» точки війни, через які пройшов підполковник в/ч 3008 Дмитро Сьомак.
- Чому «Сем», це його позивний, майже не спілкується з журналістами?
Нинішній святковий день Дмитро Сьомак провів у колі своєї родини. Разом з сім’єю приїхав в гості до батьків. «Поки є до кого , треба їхати», — каже офіцер. За його словами, такі зустрічі для нього найщасливіші хвилини. Збираються всі разом — своя сім’я, батьки. По-особливому став це відчувати після того, що бачив на війні. Дев’ять разів виконував завдання в АТО/ООС.
Познайомила журналіста 20minut.ua з підполковником Сьомаком прес-офіцер в/ч 3008 Анна Тітовська.
Розповіла, що Дмитро Сьомак (на знімку) професійний військовий. Закінчив Харківський військовий інститут Національної гвардії України. Диплом і погони лейтенанта отримав у 1999-му.
Починав із заступника командира роту по роботі з особовим складом. У 2014-му, коли почалися бойові дії на Донбасі, у нього була посада начальника групи бойової підготовки. Нині він заступник командира в/ч 3008 Національної гвардії України
Щоправда, у той час завдання виконував не на Донбасі. Сьомак разом з іншими побратимами з «Ягуару» звільняв від сепаратистів будівлю Харківської облдержадміністрації. Завдання виконали чітко, а головне оперативно. Зробили те, що не вдалося зробити у Донецьку й Луганську. Якби «сепари» захопили тоді ще й Харків…
Перше бойове завдання — звільнити Слов’янськ
Підполковник Сьомак небагатослівний. З журналістами майже не спілкується. Каже, важко згадувати про пережите. До того ж, по-справжньому зрозуміти його можуть тільки ті, хто побував на війні. «Про бойові дії на Донбасі уже багато написано, — говорить він. — Про те, як захищали 32 блокпост, багато розповідав наш побратим Вадим Рудь».
Позицію військового можна зрозуміти. Однак його розповідь про війну, хто воює проти нашої держави, яку зброю використовують — про це необхідного безперестанно говорити. Хоча б для того, щоб люди знали правду.
Прошу підполковника згадати про Слов’янськ, про те, як звільняли місто.
Каже, у Слов’янську було не просто важко, а надзвичайно важко. Рівень підготовки мобілізованих залишався низький. Не мали часу на підготовку. Точніше, він був обмежений.
—Бойовий дух особового складу страждав, — продовжує підполковник. — Бої тривали справді запеклі. І це не перебільшення. Незважаючи на всі труднощі, вибили бойовиків і сепаратистів з міста. 5 липня 2014-го над міськрадою Слов’янська знову замайорів наш державний прапор. Коли бачиш таке полотнище, мимоволі відчуваєш почуття гордості. Це словами не передати.
Залишилися без води
Протягом тижня Сьомак захищав Донецький аеропорт. Каже, це окрема тема розмови.
Більше згадує про 32-й блокпост. Воно й не дивно. Він керував обороною цього об’єкта. Служив тоді на посаді заступника командира батальйону. У «долині смерті», так бійці назвали 32-й блокпост, воював майже місяць.
За словами співрозмовника, на 32-му службу несли гвардійці з їхньої частини. Точніше, вони становили більшість. Підполковник говорить, що про ті події багато написано. На його думку, не варто все це знову повторювати. Принаймні, він не став цього робити. Згадав лише про окремі факти.
Каже, там росіяни мали намір створити ще один Іловайськ. Адже пост був в оточенні. Бойовики передавали захисниками поста записки, щоб ті здавалися. Писали приблизно такий текст: «Здавайтеся! Якщо це зробите, залишитеся живі. Жити будете. Не кращим чином, але залишитися живі»,
Їм пропонували залишити зброю і техніку. Якщо так зроблять, тоді нашим військовим дозволять вийти з блокпоста.
За словами співрозмовника, в один з моментів військові залишилися без води. Вичерпали її з усіх навколишніх калюж.
Ситуацію ускладнювало ще й те, що під час обстрілу бойовики влучили у генератори і військові залишилися без зв’язку.
Вони перебували у повному оточенні 17 днів. Але вийти вдалося на своїх умовах, тобто з технікою і зброєю.
Зустрічаються на Європейській площі
—Кожного року наприкінці жовтня ми збираємося на Європейській площі, кладемо квіти до пам’ятного знака загиблим на Донбасі, — розповідає Сьомак. — Хто ми? Ті, хто воював на 32-му. Наприклад, Вадим Рудь, про якого я вже зхгадував. Хіба всіх назвеш. Тим, хто побував у «долині смерті», такі зустрічі потрібні.
Наприкінці нинішнього місяця захисники 32-го знову прийдуть на Європейську площу. За словами Сьомака, попередньо визначилися з датою на 30 число.
Читайте також:
У Липовці «двійника» зняли з виборів. Чому комісія кардинально змінила думку і проголосувала одностайно?
В армії ти не людина, а бойова одиниця. Або як вінницький медик на навчання резерву їздив
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
