«Це її третя війна». Хліб для фронту випікають у Буші в столітній печі
- Хліб, паляниці, булочки, книші з кропом, цибулею та шкварками, струдлі з вишнями, медівники — таку випічку готує колектив державного історико-культурного заповідника «Буша» для захисників країни.
- Їх особливість в тому, що печуть у 100-літній печі у «майоровій хаті».
- Що це за будинок і хто зберіг піч?
Про «майорову хату» розповів журналісту «20 хвилин» історик, який створював заповідник «Буша», Олександр Пірняк. За його словами, нині у цьому будинку Музей ткацтва. Це одна з найдавніших будівель у селі.
«Майорова хата» одна з найстаріших у селі
Цей будинок називають у Буші «майорова хата». Зведений на початку ХХ століття. Його будували заможні люди, радянська влада називала таких куркулями. Сім’ю репресувала, а будинок забрали у власність створеного колгоспу.
Через деякий час у ньому оселився військовий у званні майора. Він одружився на місцевій дівчині. Відтоді і дотепер будівлю називають у селі «майорова хата».
Під час роботи на посаді директора заповідника Олександр Пірняк викупив будинок для потреб заповідника. Планували створити в ньому експозицію на тему бушанських легенд. Запросили художника Олексія Альошкіна. Він розписав будівлю у тематичному стилі. Нині тут музей ткацтва.
Сама піч знаходиться в іншій споруді, розташованій на подвір’ї. Вона слугувала кухнею для колишніх господарів.
— Схоже, піч робили дуже вмілі майстри, якщо вона дотепер служить людям, — каже пан Олександр. — Інакше вона б уже померла.
Чоловік пригадує, як малою дитиною бачив, як «ставили піч» у бабусиній хаті.
Черінь, тобто дно, вистеляли білою глиною у перемішку з подрібненим кремінем. І глина, і кремінь є на околицях Буші. Бабуся просила діда товкти кремінь, потім замішувала його з глиною і вистеляла днище печі. Стіни і верхню частину печі обробляли звичайною глиною.
— Якщо майстер допускав навіть невелику похибку, коли мурував піч, спекти у ній гарний хліб було неможливо, — каже співрозмовник. — Буханці або підгорали знизу, чи зверху, або залишалися недовечені… Господині буди безсилі щось виправити.
Піч у «майоровій хаті» служить дотепер, значить зроблена добротно.
Буханці з печі не пліснявіють
Нині стара піч працює для ЗСУ. Так каже директор заповідника «Буша» Ірина Захарчук. Про те, як колектив заповідника підтримує захисників країни пані Ірина розповіла місцевому виданню «Ямпільські вісті».
— Інколи від військових доводилося чути, що доставлений їм хліб пліснявіє, говорить Ірина Захарчук. — Ми вирішили розпалити нашу піч і спробувати спекти для хлопців на передовій наш хліб. Давнім рецептом поділилася наша колега Наталя Березовська і взялися до роботи.
Хліб з Буші уже доставляли у Бахмут і Херсон. У Бахмуті, крім військових, ним смакували діти, які знаходилися у пункті незламності. Тісто кладуть у великі форми, один буханець важить півтора кілограма.
Працівниці заповідника стали згадувати рецепти інших випічок. Дуже смачними виходять у них книші. Так у селі називають хліби з додаванням кропу, цибулі, шкварок.
Булочки і печиво теж виходить смачним. Печиво роблять двох видів: медове і прісне. Струдлі печуть з вишнями і горіхами.
Ірина Захарчук розповіла, що одного разу військові попросили у них смаколиків, які б довго зберігалися і при цьому були калорійні. Що дістав з кишені — і вгамував голод на деякий час. Замовлення виконали, передали хлопцям медівники.
— Стара піч дихає, шепоче, ніби хоче розповісти нам про дані часи, — образно говорить пані Ірина. — Це вже її третя війна. Вона рятувала людей у Першу і Другу світову, тепер служить нашим захисникам. Вона є джерелом сили і тепла, зокрема, і душевного. Коли відключали електрику, то наша піч на це, ніби усміхалася, ще яскравіше палахкотіла язиками полум’я.
Випічку працівники заповідника «Буша» передають на фронт через волонтерів.
Читайте також:
«Уже рік не знаємо, де Саша». Звільнена з полону повертається на службу і розшукує чоловіка
У Вінниці завершується опалювальний сезон. ОПИТУВАННЯ
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
