«Треба було арештувати чоловік 20-30»: що робив у Вінниці «гекачепіст» Бакланов?
- До Вінниці приїздив один із восьми учасників державного перевороту у москві ГКЧП.
- Чим був викликаний його приїзд, з ким зустрічався і про що говорив?
- Журналіст «20 хвилин» згадує розмову з «гекачепістом».
ГКЧП струсонув колишній срср сильніше від землетрусу. 35 років тому,19-21 серпня 1991-го, восьмеро високих посадовців організували державний переворот. Подія отримала назву — ГКЧП. Українською мовою — Державний комітет з надзвичайного стану.
Переворот у москві призвів до розпаду срср. Для України став поштовхом до створення самостійної держави. 24 серпня 1991-го Верховна Рада зібралася на позачергове засідання і проголосила незалежність держави. У той день Україна вирвалася з багаторічних «обіймів» москви.
«Згадайте про ГКЧП, бо ж молодь не знає»
Написати про ГКЧП журналісту «20 хвилин» запропонував вінничанин Микола Храбан. У свій час він працював на посаді першого заступника прокурора Вінниці.
— 35 років минуло з часу ГКЧП, — сказав у телефонній розмові пан Микола незадовго до 19 серпня. — Варто б розповісти про таку подію. Це важливо. Переворот у москві став поштовхом до розпаду срср, а Україна стала незалежною державою. Молодь мало знає про це. Та й не тільки молодь. Ті, кому нині 45-50, у 1991-му були дітьми, чи підлітками. Навряд чи тоді розуміли, що воно таке ГКЧП.
Співрозмовник висловив ще одне побажання:" Не забудьте нагадати у статті про свою зустріч з «гекачепістом» Олегом Баклановим. Згадайте, чому він приїжджав до Вінниці, з ким шукав зустрічі. Знаю про це, бо був очевидцем вашої розмови".
Хто такий Олег Бакланов — останній з «гекачепістів»?
Олег Бакланов був помітною особистістю у колишньому союзі. Народився, виріс, навчався і починав працювати на Харківщині. Пізнав робітничі професії. Від робітника виріс до директора великого підприємства у Харкові. Удостоєний звання Героя Соціалістичної праці, була така нагорода в союзі. Його перевели до москви. Очолював міністерство загального машинобудування, працював над розвитком космічних програм, зокрема, відомої програми «Енергія – Буран».
На час путчу Бакланов (крайній праворуч) обіймав посаду заступника голови Ради оборони при президенті срср. Перед тим — секретар цк кпрс з оборонної промисловості. Увійшов до «вісімки» учасників перевороту, бо вважав, що радянський союз треба врятувати і зберегти, а горбачовська демократія веде країну до краху.
Він один з чотирьох «гінців» москви, які їздили у Форос до Горбачова з пропозицією оголосити в країні надзвичайний стан. Горбачов відмовився виконувати їхній задум. Уже наступного дня "вісімка" оголосила в країні надзвичайний стан і намагалася взяти владу в свої руки.
Путч провалився 21 серпня того ж 1991 року. Його учасникам пред’явили звинувачення у змові з метою захоплення влади, зраді батьківщини і антирадянській агітації.
17 місяців провів у «Матроській тишині», відомій у москві в’язниці. У січні 1993-го з нього зняли звинувачення за статтею «Зрада батьківщині», звільнили на підписку про невиїзд. У 1994 році Держдума російської федерації оголосила амністію учасникам справи ГКЧП, тому Бакланов не отримав судового вироку і не був покараний. Після цього продовжив займатися оборонно-космічною промисловістю. проявив активність у громадській роботі на посаді голови товариства дружби народів росії й України.
Бакланова називають останнім путчистом. Він помер у липні 2021 року у віці 89 років. На той час серед живих уже не було жодного з восьми організаторів державного перевороту.
«Радянський союз розвалили Горбачов і Єльцин»
До Вінниці Олег Бакланов приїжджав у статусі голови згаданого товариства дружби народів росії й України. У нашій області громадську організацію під назвою «Україна — росія» очолював Іван Бондарчук, він також керував обласним осередком Соціалістичної партії України. На жаль, його уже нема серед нас, помер у 2023 році. Отож, Бакланов приїхав зміцнювати зв’язки між двома товариствами. Запросив його до нашого міста пан Бондарчук.
Приїжджав Бакланов на початку 2000-х. Його зустріч з вінничанами відбувалася у залі готелю «Поділля». Автор цієї публікації був у залі. Пригадую, гостя супроводжував разом з Іваном Бондарчуком ще один представник Соцпартії — Анатолій Пачевський, Герой України, керівник господарства у селі Радівка тоді Калинівського району. Людей у залі зібралося небагато.
По закінченні зустрічі автор цієї статті мав коротку розмову з Баклановим. Очевидцем нашого спілкування був згаданий на початку статті Микола Храбан. Найбільше цікавила участь мого співрозмовника у державному перевороті. Коли я згадав про ГКЧП, Бакланов уважно подивився на мене, зробив паузу, тоді сказав:
«Я й тепер переконаний, що ми все правильно робили тоді, у серпні 1991-го. Ми рятували державу, а Горбачов і Єльцин розвалили її. Радянський союз розпався з їхньої вини. Я говорив про це не раз і буду й надалі повторювати».
Уточню: ці слова Бакланов промовляв тоді, коли названі посадовці ще були живі.
— Чому народ не підтримав ваші дії? — запитав співрозмовника.
Дослівно не зможу передати відповідь, але одне речення не можна не запам’ятати.
— Треба було чоловік 20-30 заарештувати і тоді решта злякалася б мітингувати, — відповів Бакланов. При цьому уточнив, що кайданки варто будо б надягати на простих смертних. Це навіювало б більше страху на інших. Хто б там цікавився умовним Івановим, Петровим чи Сідоровим? Це навколо помітної особи зняли б шум, а так…
Запитував про умови утримання у «Матроській тишині». Він казав, що страшніших він не бачив у житті. Хоча пережив окупацію, тому знає, що таке виживати під час війни.
— Годувати ж то могли як людей, — сказав співрозмовник.
Крім нього, у камері було ще троє. Підсилали стукачів. Освітлення погане. Це ж спеціально створювали такі незручності, аби принизити людину.
Розмову Бакланов закінчив на тій само ноті, що й розпочав. Йому було дуже прикро, що не вдалося зберегти державу. Свої дії на її збереження вважає правильними.
Те само не перестає повторювати нинішній кремлівський правитель. тільки він називає це по-іншому. За його словами, розпад союзу це найбільше трагедія ХХ століття.
Хотів побачитися з науковцем
Під час роботи у Харкові Олег Бакланов у середині 70-х обіймав посаду генерального директора підприємства загального машинобудування «Моноліт». До його складу входив приладобудівний завод імені Шевченка. Спершу Бакланов керував цим колективом.
Приладобудівний підтримував тісні контакти з політехнічним інститутом, одним з найстаріших навчальних закладів нашої країни. Виш готував спеціалістів для приладобудівного, у його цехах студенти проходили практику. У Харківському політехнічному проректором працював Іван Кузьмін, який пізніше став ректором політеху у Вінниці. Бакланов і Кузьмін підтримували тісні контакти.
Під час перебування у Вінниці Бакланов сказав, що хотів би зустрітися з Кузьміним. Допомогти організувати зустріч взявся згаданий Микола Храбан. Втім, часу на це було обмаль, тому не вдалося знайти навіть номер телефону. Поспілкуватися двом старим знайомим, на жаль, не вдалося.
Чому путч провалився?
Проти заколотників виступив тодішній президент російської федерації Борис Єльцин. Він разом зі своїми прихильниками забарикадувався у будівлі Верховної Ради російської федерації, яку називали «Білим домом». Назвав путчистів зрадниками країни. У москві й інших великих містах відбулися акції протесту. Навіть у Донецьку шахтарі вийшли на чисельний мітинг і вимагали арешту заколотників.
Розброд і хитання почалися у війську. Деякі підрозділи відмовлялися виконувати наказ розганяти демонстрантів. Спецпризначенці не пішли на штурм «Білого дому». У протистоянні загинули троє людей, які опинилися під колесами «бетеерів». У ніч на 21 серпня військові почали залишати москву.
«Гекачепісти» зрозуміли, що вони програли. Того ж числа почалося затримання путчистів. Усіх їх відправили у відому у москві в’язницю — «Матроська тишина». Серед восьми «гекачепістів», як уже згадували, був Олег Бакланов.
Уявити нині масові мітинги у москві — нереально. За понад 25 років правління кремлівський вождь запровадив такі диктаторські закони, за яких людей затримують навіть за одиночні пікети.
А так хотілося б знову побачити танки і мітингувальників біля кремля. Як це було наприкінці серпня 1991-го.
Читайте також:
35 років тому путч у москві «поховав» срср: як слідчий з Вінниці допитував охоронця Горбачова
«Коли розкопали могили, живі упізнали сотні людей»: як у москві перебрехали вінницьку трагедію
Подякуй журналісту гривнею
Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google
