«Стріляю не в людину, а в ціль». Розмова зі снайпером про особливості професії і як її набути

«Стріляю не в людину, а в ціль». Розмова зі снайпером про особливості професії і як її набути
— Помилка для снайпера — це ризик для його життя, — каже гвардієць Сергій, який уже вдруге на війні, перший раз виконував завдання у 2014 році
  • Строкову службу він служив у морському спецназі, коли демобілізувався, сказав: «В армію більше ні ногою».
  • У 2014-му пішов на війну, рік виконував завдання в районі АТО...
  • У лютому минулого року разом з другом добровольцем прийшов у свою частину.
  • Що найважливіше у професії снайпера?

Співрозмовника звати Сергій. З ним цікаво спілкуватися. Грамотний, комунікабельний, патріот своєї країни. Уже вдруге на війні. Перший раз пройшов гарячі точки на Донбасі у 2014-му. Тоді рік відслужив снайпером. Хоча офіційно мав іншу посаду.

О п’ятій ранку 24 лютого йому зателефонував кум. Разом воювали у 2014-му. Без зайвих пояснень сказав: «Збирайся, їдемо…».  Вони знову прибули у свою частину, ту саму, в якій воювали на Донбасі. Спочтаку четверо, потім ще підтягнулися побратими.

З Сергієм журналіста познайомила прес-офіцер частини Анна Лазуренко. Перед тим вона записала відеофрагмент зі снайпером. Запис можна побачити на фейсбук-сторінці частини. Більше інформації дізнався під час розмови з військовим.

Відео дня

З 22-х претендентів випробування пройшли двоє

Щоб служити на посаді снайпера, він пройшов необхідне випробування. Каже, з 22-х кандидатів відібрали тільки двох.

— Мені вже минуло 30, — розповідає Сергій. — Рівнятися з молодшими було непросто, особливо у фізичній підготовці. Допомогла школа морського спецназу. Пройшов її під час строкової служби в армії. Зате у моральному, психологічному плані мав перевагу над молодими. Що не кажи, життєвий досвід багато значить.

Після відбору було навчання у школі снайперів. Отримав хорошу підготовку. Дякує за це інструкторам, багато дали знань, умінь, навиків.

— Якщо хтось з наших читачів також захоче здобути таку професію, що порадите? Куди їм звертатися?  — запитую у співрозмовника.

— Одного бажання тут точно замало, — говорить Сергій. — Навіть уміння влучно стріляти може виявитися недостатньо, аби тебе зарахували у снайпери. Бо снайпер — це не тільки стріляти. Це ще велика витримка. Це сила волі, вміння бути уважним і спостережливим. Це залишатися непомітним для ворога.

Більше від нас рахують тільки артилеристи

А ще — треба добре знати математику. Снайпери багато рахують. Більше них це роблять тільки артилеристи. Без цього не можна працювати з картами, не паперовими, як раніше, а електронними.

Снайпер — ключова ланка у підрозділі. Він надає всебічну допомогу командиру. Від нього багато залежить, і це не просто слова.

— Нас вчили працювати у складі підрозділу і самостійно. Залежить від поставленого завдання.  Буває, бачиш в оптику ціль, а стріляти не можна. Тобі дають команду спостерігати й передавати інформацію.

Куди звертатися? Зараз війна, тому у військкомат. Можна скористатися таким варіантом, як це зробив я: прийшов у ту частину, де служив, де мене уже знають.

Гвинтівка СВД і UAR — це небо і земля

— Снайпер у 2014 році і тепер — у чому відмінність?

— У першу чергу — в зброї. Тоді я користувався снайперською гвинтівкою Драгунова, як її називають СВД. Тепер у мене інша зброя, вітчизняна. Це — гвинтівка UAR її виготовляє київська компанія «Зброяр». Її не порівняти з СВД. Як кажуть, небо і земля. Відмінність у всьому: у дальності, купчастості, точності стрільби. Краща оптика…

Нині снайпер має тепловізійний приціл, дальномір, карти в електронному вигляді.

Бачу, як армія зробила великі кроки уперед у підготовці і навчанні особового складу, у нас тепер симбіоз української армії і армії НАТО. Маємо нове озброєння натівських стандартів. Вісім років тому ми могли про таке хіба що мріяти. Тому й кажу, що Перемога 100% буде за нами.

— Коли? Коли, на  твою думку, закінчиться війна?

— Раніше я думав, що у липні. Бо в цьому місяці у мене день народження. Тепер не беруся прогнозувати. Але нітрохи не сумніваюся, що ми переможемо у цій війні.

Помилка снайпера — це ризик для життя

— У кожного в армії є своє завдання. Яке воно у снайпера?

— Найважливіше виконати те, що тобі доручили і повернутися живим із завдання. Зазвичай працюємо у парі. Є другий номер, який завжди тобі допоможе у визначенні дистанції, правильному підрахунку балістичних коефіцієнтів, щоб успішно вразити ціль.

— У перші дні війни дехто з наших військових не міг стріляти у ворога. Про це чув від одного з командирів. Молоді хлопці морально не могли пересилити себе вистрелити в живу людину.

— Снайпер стріляє не в людину, снайпер стріляє в ціль, — каже співрозмовник. — Я особисто теж відчував таке у 2014 році. Це справді морально важко. Але коли ти бачиш звірства, які чинить ворог, тоді все змінюється. Мені особисто допоміг колишній досвід служби у морському спецназі. Там навчали не тільки фізичного гарту, а й морально-психологічного. Неспроста для снайпера дуже важлива витримка, до того ж, у всьому.

— У снайперів є поняття холодного ствола, тобто перший постріл найбільш складний, бо вимагає найбільшої підготовки.

— Дійсно, є таке, — каже Сергій. — При першому пострілі зазвичай беру приціл трохи вище точки. Майстерність відточується на полігоні, де моделюються різні ситуації стрільби на різні дистанції у різних умовах. Все дається з досвідом роботи. Теоретичні знання закріплюємо настрілами. Тому щоденні тренування для снайпера є обов’язкові. Адже в роботі не маєш права помилитися. Помилка снайпера — це ризик для життя. Як у сапера.

Після строкової служби Сергій часто повторював, що в армію він більше ні ногою.

— Недарма кажуть ніколи не кажи ніколи, — згадує тепер відому фразу.

24 лютого він залишив свою роботу на фірмі, де працював директором з продажу техніки, і добровільно пішов виганяти ворогів з Московії, які полізли на нашу землю.

Не відповів тільки на одне питання

Попросив його розповісти про виконання хоча б одного завдання. Після невеликої паузи почув у відповідь:

— Давайте не будемо про це говорити.

На прощання побажав снайперу влучних пострілів і витримки. Звичайно, Перемоги! Він вірить у неї. Шкодує лише про те, що його прогноз не збувся. Мріяв одночасно святкувати Перемогу і свій день народження у нинішньому році.Тепер хоче, аби вигнали загарбників раніше липня наступного року. Нагадаємо, саме у цей літній місяць військовий народився на світ.
 

Читайте також:

Понад пів року не можуть вручити мамі орден за сина — захисника з «Азовсталі»

Живемо в стані постійної напруги. Психологиня про те, як зараз зберігати своє ментальне здоров'я

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (4)
  • Тетяна Карук-Джига

    ДЯКУЮ ЗА УКРАЇНУ
  • Андрій Бондарчук

    Спасибі  В.Скрипнику  за  цікавий  матеріал
  • Олександр Шергей

    Тримайся друже.! Все буде Украіна!

    Читач34 reply Олександр Шергей

    Про якого саме друга мова?

keyboard_arrow_up