Сьогодні Вінниці 659 років. Історія міста від заснування до сучасності

Марія ЛЄХОВА

У другу суботу вересня Вінниця відзначає День міста. З нагоди свята пригадуємо історію створення Вінниці.

Вінниця — місто на берегах Південного Бугу, адміністративний центр Вінницької області, значний історичний осередок східного Поділля, центр Вінницької агломерації.

Через епідемію коронавірусу у 2020 році Вінниця скасувала масове святкування Дня міста. Лише деякі святкові заходи були перенесені в онлайн-формат.

У 2021 формат святкування розширили і були організовані святкові локації в різних куточках міста. А заключним став грандіозний концерт за участі гуртів Бумбокс, переможців Євробачення гурту — GO-A, та Артема Пивоварова.

Відео дня

У 2022 році через війну майже все святкування пройде онлайн. Для вінничан підготували чимало корисних та розважальних заходів. Детальніше у матеріалі:

Як Вінниця відзначатиме День міста: афіша заходів

Цьогоріч День міста випав на 10 вересня. В мережі з цієї нагоди рясніють вітальні пости. Додамо кілька з них.

— З днем народження, Віннице! Дякуємо нашим воїнам за цей день. Тобі 659 років! За цією цифрою — наша історія і сучасність. І найголовніше — люди, віддані своєму місту, — пише міський голова Сергій Моргунов. — Саме вони розвивали Вінницю всі ці роки і стоять на її захисті — зараз. Для когось Вінниця — рідна з дитинства, комусь стала прихистком зараз. Але усіх нас єднає віра в Перемогу і бажання зберегти усе те, що дороге нам, що ми любимо, що називаємо своїм домом. Ми сильні і згуртовані як ніколи. Велике серце нашої громади б’ється в унісон нашим прагненням жити у вільній успішній країні. Все буде Україна!

Голова Вінницької ОДА Сергій Борзов написав теж слова вітання:

«З Днем народження, рідна Віннице! Вінниця — це старі звички і розслаблений ритм… Це просто і вишукано водночас. Це коли все близько і все тут знаєш, а знаходиш щось нове… Свобода і спокій — це те, що ми втратили 24 лютого. Та вінничани — єдині, як ніколи. Сьогодні нова сторінка в історії міста. Вона про тих, хто захищає Україну, — про тисячі вінничан… Будинки відбудуємо, а люди… залишаться Людьми. Збережемо нашу Вінницю! Їй — 659… Ми ще відсвяткуємо. Без сирен і без обмежень комендантської години. Зі святом, земляки»!

Голова Вінницької обласної Ради Вячеслав Соколовий написав:

«Сьогодні з днем народження можна вітати усіх вінничан. Сьогодні — День Вінниці. У нашого міста є душа. У нього є характер — вільний, гордий, гостинний та щедрий до гостей і друзів, непокірний — для ворогів. Така Вінниця, такі її діти-вінничани. Тут хочеться жити й працювати, любити та мріяти, виховувати дітей, бути щасливими! Хай же завжди Вінниця буде затишною та доброю, чистою та усміхненою, мирною та неймовірно красивою. Щиро дякую всім, хто щодня робить її такою! З днем народження, Віннице!»

А як же було засновано місто, коли та як воно розвивалося. Історичну довідку презентував сайт «Вінниця туристична».

Старовинна Вінниця

Заселені ці території були в давні часи. Із середини X століття тут поселились племена уличів і тиверців, що входили до складу Київської Русі. Згодом край відійшов до Галицько-Волинського князівства. Понад сто років тут панувала Золота Орда. На тлі внутрішніх ординських усобиць Брацлавщина (Брасійя арабських авторів ад-Дімашки та ал-Ідрісі, Прославія або rubyvpn.com Браславія флорентійської хроніки М.Віллані) вперше відокремилася від Орди внаслідок угорсько-брацлавського та угорсько-брацлавсько-польського походів — відповідно, 1352 та 1354 рр.

На цей час (не пізніше 1355 р.) у містах, що були «градами руськими» регіональної групи «на Полі», остаточно утвердився отаманський адміністративний устрій «за звичаєм». Саме із цими отаманами довелося домовлятися державцям русько-литовського походження після перемоги у 1362 році війська литовського князя Ольгерда над татарами, їх спільником Дмитром, коли Поділля (Подолля, як стали називати край із містами навколо шляху «Великий Дол» від Черкас до Кам’янця) потрапило під владу литовського князівства.

Племінники князя Ольгерда — Юрій, Олександр, Федір і Костянтин Коріятовичі, почали будувати в подільських містах фортеці вже як державні резиденції, а також засновувати нові міста-фортеці. В історіографії XIX—XX ст. вважалося, що серед них могла бути й Вінниця, однак, нові археологічні та документальні відомості це спростовують.

В документах 1363 року Вінниця не згадується: дата за принципом «не пізніше» є так само ймовірною гіпотезою відносно битви напередодні (1362 р.), як і заснування отаманської Вінниці на згарищі руського града — не пізніше 1355 р. (відносно походу 1354 р.). Умовне започаткування літопису Вінниці з 1363 року пов’язане з намаганням Великого Литовського князівства утвердити своє володарювання на Поділлі, укріпити обороноздатність регіону. Міста існували напередодні: давньоруська «археологічна» Вінниця у межах староміської території — за 150 років напередодні литовської експансії, безперервна Вінниця під управлінням отамана — близько десятиліття перед загарбанням Поділля Литвою. У сенсі обрання критерієм для організації міста наявності його адміністративної й самоврядної функцій дата «не пізніше 1355 р.» є вірогідною.

Цікавими постають непрямі свідчення першоджерел про долитовську князівську протекцію над вінницькою територіальною громадою, що являла «насамперед земельну громаду» (В.Отамановський). Серед писемних документів XIV ст. для Вінниці найцікавішими є: Список міст руських, складений близько середини, відредагований наприкінці століття, який зафіксував територіальні здобутки Русі, у тому числі ХІ-ХІІІ ст.; грамота Гринькові Сокілецькому від Федора Коріятовича 1391 р., у якій згадується «княгиня Вінницька» (що саме по собі наводить на думку про долитовську феодальну належність Вінниці; грамота виявлена у Національному архіві Республіки Білорусь у 2001 р.); повідомлення «Повісті про Поділля» з русько-литовських літописів про посадження князем Вітовтом старост у Брацлаві, Сокільці та Вінниці (події 1393 року).

Вінниця на рубежі XIX-ХХ століть

Спорудження в 1871 Києво-Балтської залізниці та відкриття залізничного сполучення Козятин-Здолбунів сприяло потужному економічному зростанню Вінниці. Вінниця стала центром регіону, де стрімко розвивалася цукрова галузь, значною мірою завдяки німецьким інвестиціям. За останні 40 років XIX століття Вінниця економічно зросла майже в три з половиною рази. Центр міста, зокрема навчальні заклади, театр, готель, водонапірну вежу будує талановитий архітектор Григорій Артинов.

З початком світової війни 1914 року місто стає адміністративним центром Подільської губернії, з огляду на прифронтове розташування Кам’янця.

Бурхливі події відбувались у Вінниці протягом 1917–1920. Владу утримували революційні комітети, ставленики австро-угорських військ, денікінської армії. На владу у Вінниці претендували три структури:

Пізніше Вінниця на досить складному етапі Української революції (листопад 1918 — травень 1920 рр.) тричі ставала місцем перебування урядових структур Української Народної Республіки і саме тут, у готелі «Савой», ухвалювалися принципові, доленосні для національної державності рішення.

Вінниця була столицею України. З 2 лютого 1919 року Директорія УНР переїхала до Вінниці, через складну політичну обстановку. Директорія тоді була найвищим органом державної влади, тому на цілий місяць Вінниця стала столицею України.

Радянські часи

1923 року місто стає центром округу, а від 1931 року й досі — адміністративним центром утвореної Вінницької області. Непоправних втрат зазнало місто в роки репресій комуністичного режиму. У передвоєнний період 1937—1941 року органами НКВД у Вінниці здійснювалися масові розстріли мирного населення. За результатами сучасних досліджень, вважається, що загальна кількість репресованих за цей період в Вінниці і області сягає близько 20 000 чоловік.

Спустошення йому завдали й німецькі окупанти, які встановили у Вінниці особливий режим у зв’язку з розміщенням неподалік ставки «Вервольф». Під час війни 1941–1945 рр. офіційно кількість жителів із 100 тисяч скоротилась до 27 тис., із 50 промислових підприємств уціліло лише 10, дотла були зруйновані 1880 житлових будинків. Героїчними зусиллями вінничан та відряджених із інших регіонів країни наприкінці 1948 року майже цілком було відбудовано промисловість міста, а в подальші роки в обласному центрі потужно розвивались електронна, радіотехнічна та металообробна та інші галузі.

1972 року у місті утворено три райони: Лєнінський (правий берег Бугу), Староміський (південний схід міста), Замостянський (північний схід міста), які наприкінці лютого 2012 року ліквідовано.

З проголошенням Україною суверенності, Вінниця стала третім містом в Україні, у якому на головній площі з офіційної згоди місцевої влади замайорів синьо-жовтий прапор.

Сучасність

Нині Вінниця постійно зростає, набуває європейських рис, розвивається, як промисловий та адміністративний центр області, органічно пов’язаний з іншими регіонами держави. За ініціативи та сприяння міської влади в останні 2 роки розширилась інфраструктура підтримки підприємництва. Розвиток підприємництва набуває більш вагомого соціального і економічного значення. У всьому валовому обсягу міста його частка досягла 11%, а динаміка зростання свідчить про наявність достатнього внутрішнього потенціалу.

У першій половині 2000-них років у місті починається забудова мікрорайону «Поділля». У 2011 почалась забудова мікрорайону Академічного. Журнал «Фокус» оголосив Вінницю найкращим містом для життя в Україні за підсумками рейтингу 2013 року.

13 травня 2015 Верховна Рада України прийняла проект Постанови про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області № 2803 від 08.05.2015, який підтримали 245 народних депутатів.