«Слухайте, жиди! З’явіться на стадіон для відправки в гетто». Страшні сторінки розстрілу євреїв у Вінниці

Це фото зробив німецький офіцер, на зворотній стороні напис «Останній єврей Вінниці». Знімок з сайту IsraiLove

• Сьогодні, 6 жовтня, в Києві у Бабиному Яру, провели жалобні заходи у пам'ять про масові розстріли гітлерівцями євреїв та людей інших національностей.
• У Вінниці відомо про два масові знищення євреїв.
• Окремі свідчення тих трагічних днів записав очевидець життя міста в окупації.

Лікар Василь Куликов не зумів вчасно виїхати з Вінниці напередодні окупації гітлерівськими солдатами. Протягом усього окупаційного періоду залишався у місті. Був єдиним отоларингологом. Майже весь час працював у «пироговці».

Лікар вів щоденникові записи деяких подій. Залишив спогади також про розстріли євреїв. Записав, яким знущанням піддавали їх солдати Гітлера.

Щоденникові записи видав внук Василя Куликова — Євгеній Педаченко. Він знаний у світовій медицині нейрохірург, доктор медичних наук, академік Національної академії медичних наук. Книга називається «Окупація Вінниці. Свідчення очевидця». Вона є в обласній бібліотеці імені Тімірязєва.

Пропонуємо читачам сайту фрагменти окремих записів про те, як фашисти жорстоко знищували євреїв, які на той час проживали у нашому місті.

До початку війни євреї становили не менше половини населення Вінниці.

Їх збирали на Козицького, 45

Перший масовий розстріл окупанти провели 19 вересня 1941 року. Євреїв збирали у дворі будинку №45 по вулиці Козицького, садили у вантажні автомобілі і везли в напрямку Літина.

Після 16-й години у Вінниці поширилися чутки про розстріл. Селяни, які приходили зі сторони Літина, говорили, що здалеку бачили і чули, як розстрілювали людей. Їм не вірили. Але приходили нові і повторювали те ж саме.

В кінці дня, приблизно о 19-й годині, у двір будинку №53 по вулиці Леніна заїхало декілька підвод. Вони були доверху навантажені одягом, взуттям, хустинами, головними уборами. Вінничани встановили, що це речі — вивезених з міста євреїв.

Підтвердила факт розстрілу очевидець. Одну з дівчат на ім’я Поля німці визнали росіянкою і відпустили. Вона привела з собою дівчинку Фаню, яку перед тим взяла на виховання з дитячого будинку єврейська сім’я Гадзінських. Поля працювала у банку. Вона розповіла, що бачила на власні очі.

«Вивезли нас за Вінницю, привезли до якогось хліва, — говорила Поліна. — Там знаходилися євреї, які очікували розстрілу. Їх привезли перед нами раніше. У ямі, що приблизно за сто кроків, ще тривав розстріл. Люди обіймалися. У них стріляли з автоматів. Чути  було страшні крики. Йшли сім’ями, групами з одного будинку. У хліві люди роздягалися. Гадзінські віддали дівчинку мені. Вона не була єврейкою…».

На жаль, пізніше дівчину Поліну все одно розстріляли.

Наказ виконала «Особлива команда» гестапо

Після того, як розмови про розстріл поширилися містом, його вулиці спорожніли. Жах охопив містян. Всі сховалися у будинках. Не сумували тільки злодії й інші темні особи. Вривалися в пусті квартири євреїв і спустошували їх.

Розстріл провела «Особлива команда» гестапо. У той день, 19 вересня 1941-го, розстріляли 16 тисяч євреїв, 16 з них були з будинку доктора Куликова. Такий запис він залишив у своєму щоденнику.

З цих 16-ти шестеро були старше 65-ти років, четверо дітей — від грудних до п’яти років, четверо жінок середніх років. Куликов уточнює, що таку інформацію дізнався від керівника тодішньої біржі праці Роберта Рейтера.  

Оголошення на будинку по Пушкінській

«Слухайте, жиди! З’явіться на стадіон для відправки в гетто 5.12.41р. о 8-9 годині». Таке оголошення з’явилося на дошці будинку №1 по вулиці Пушкінській. Після того місто пережило страшну ніч. Не тільки євреї, які пам’ятали розстріл 19 вересня. Вінничани інших національностей також боялися.

Вранці натовпи з різних вулиць потягнулися до стадіону. Євреїв супроводжували знайомі українці, росіяни, поляки. Перед входом на стадіон обіймалися, прощалися, плакали, сумно зітхали.

Проводжаючі довго не розходилися. Чекали, що буде далі. Минав час. Тривога не полишала серця людей. І ось з’явилися перші з тих, кого відпустили. Вони були схвильовані, але дехто усміхався. Що задумували німці, складно було здогадатися. Зрештою, вони тільки перевірили у всіх документи і проставили у них різні літери «А», «В», «С».

Пізніше  стало зрозуміло, що літерою «А» позначили спеціалістів, «В» — ремісників, у всіх інших була літера «С». Для чого це було зроблено, залишалося загадкою до наступного масового розстрілу 16 квітня 1942 року.

Під автомат дорослих і дітей

А 15 квітня 1942 у місті знову з’явилося оголошення такого ж змісту, як 4 грудня. Воно стосувалося людей єврейської національності. Їх закликали прийти на стадіон у проміжку часу від 6-ї години до 8.30 наступного дня, тобто 16 квітня.

Тільки цього разу зі стадіону вони не повернулися. Цей день став днем другого масового розстрілу євреїв. Фашисти запевняли, що збирають для відправки в гетто, а насправді поставили під дула автоматів і пістолетів старих і малих, молодих і дорослих, чоловіків і жінок.

Приблизно дев’ять тисяч людей знищили у той чорний для Вінниці день 16 квітня 1942-го. Після того страшні чутки ширилися по місту. Люди говорили пошепки. В спорожнілих квартирах знову господарювали злодії. Їх ніхто не зупиняв.

Як пише Куликов, масові розстріли євреїв відбувалися на очах у світових правителів. І не тільки у Вінниці. Ніхто тоді не засудив страшного злодійства.

Людей розстрілювали постійно. У книзі розповідається, що під час окупації кожної п’ятниці гітлерівці влаштовували розстріли. Вбивали тих, кого протягом тижня доставляли у тюрму — партизанів, комуністів, тих, хто їм допомагав або чинив опір окупантам, а також євреїв, циган… Затриманих вивозили з тюрми за місто десь у район Луки-Мелешківської і там виконували вирок.

Євреям було найскладніше. Їм не давали можливості працювати, аби заробити хоча б на харчування. Їх виселяли з місць проживання, змушували носити нашивки на одязі із зіркою Давида, аби легше було упізнавати.

Цифри про кількість розстріляних євреїв Куликов дізнався з тодішньої управи.

Страшне фото німецького офіцера

До наших днів збереглося фото розстрілу євреїв у Вінниці. Його зробив німецький офіцер айнзатцгрупи. Цей підрозділ виконував накази про страту осіб, найперше єврейської національності.  

На зворотній стороні фотографії був напис «Останній єврей Вінниці». Знімок можна побачити на сайті IsrasLove.

У пам'ять про розстріляних євреїв у місті відкрили пам’ятний знак. Він з’явився п’ять років тому, коли вшановували загиблих з нагоди 75-ї річниці трагічних розстрілів.

Цей знак стоїть на вулиці Максимовича. Там є також інформаційний блок матеріалів на стенді про період окупації міста, розміщені історії Праведників народів світу, українців, які рятували євреїв, ризикуючи при цьому своїм життям.

За даними директора Центру історії Вінниці Олександра Федоришена, під час окупації Вінниці у місті розстріляли приблизно 30 тисяч людей єврейської національності.

Читайте також:

«Така машина на війну не доїде». Чому військкомати беруть на облік навіть автохлам?

Винахідник першого механічного підводного човна родом з Вінниччини. Що відомо про Стефана Джевецького

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.