Що робити, якщо на дорозі збили дику тварину і хто дійсно може допомогти?

• За нашим законодавством ніхто не зобов’язаний рятувати тварину, з якою трапилась біда.
• Це є справою совісті окремої людини. Навіть якщо це сталося через поведінку тієї самої людини.
• Уявімо що совість у вас є — що будете робити?
• Розберемось в цьому на прикладі ситуації, яка сталася з відомим вінницьким волонтером Андрієм Рибачком і пораненою лисицею, яку він знайшов на дорозі.

Операція порятунку лисиці тривала майже дев’ять годин. Результат (цинічний) — немає лисиці, немає проблем. Висновок, особисто Андрія Рибачка: — «Наступного разу я напевне зроблю так, як десятки інших водіїв — просто проїду повз».

Чому? Тому що, дуже класно загрібати жар чужими руками.

Початок….

— Десь о пів на дев’яту ранку, я разом з тещею виїжджав з Агрономічного, там де перехрестя на Гніванське шосе, — розповідає Андрій. — На протилежній смузі побачив збиту тварину, кажу до тещі: «Така гарна лисичка не добігла», і слідкую далі за ситуацією на дорозі, потік жвавий, ранок. Теща до мене: «Слухай, а вона наче жива, тільки що голову підняла». Я віїжджаю на круг до трансформера, розвертаюсь, їду назад, паркуюсь, дивлюсь — лисиця дійсно подає ознаки життя. Що робити? Вирішив спочатку забрати її з дороги, щоб повторно не наїхали. Одяг рукавиці, торкнув її палицею легенько, може вона агресивна. Але та була занадто слабка, тож я акуратно відтягнув її на траву. А вона лише глянула на мене наляканими, нещасними очима.

Тепер ситуація — ранок, людина поспішає по справам, в неї купа роботи, яку просто так не посунеш. І тварина, дика тварина, яка опинилася в біді, але куди звертатися з цією бідою незрозуміло. Андрій вирішив зробити те, що було в його силах, сфотографував поранену лисицю і попросив про допомогу всіх, хто може допомогти.

— В мене на фейсбуці 5000 друзів, по любому хтось щось знає і підкаже, — розповідає Андрій. — По принципу невідкладної допомоги, я прибрав фактор повторного ризику для її життя. Координати зафіксував. Сфотографував, чітко щоб було зрозуміло де вона. Виклав це все на фб, і погнав по справам. Водночас приймаючи безліч повідомлень від людей, які побачили пост, і пропонували телефонувати туди, звертатися сюди, давали купу порад.

За порадою коментаторів Андрій Рибачок зателефонував до Київського центру порятунку диких тварин.

— Запитую: «Це служба порятунку?», а мені у відповідь: «Ні, ми волонтерська група. Немає такої організації, як служба порятунку», — розповідає Андрій. — Я кажу: «Маєте на увазі, що ніхто, ні за що, не відповідає, так?» — відповідь: «Так!». Але потім запитали, де і що сталося, коли дізнались що Вінниця, сказали — далеко, а в нашому місті нікого хто б допоміг немає.

Соцмережа працювала

Паралельно з цим затегали Катю Христич. Андрій знав що вона зооволонтерка. Катя написала: «Навряд чи ти зможеш її чимось допомогти, скоріш за все жодна клініка її не прийме». Затегали ще одного зооволонтера, Олександра Островського, він написав: «Не знаю що сказати, це дика тварина, зараз епідемія сказу, навряд чи хтось допоможе». А тим часом, знайомі подруги Андрія, пишуть, відмічають людей, телефонують по клінікам — всі відмовляються.

— Зателефонували в одну ветклініку, вона перевела на другу, та на третю, інша на п’яту, перекинули на муніципальний притулок, на зоопарк. В зоопарку кажуть телефонуйте в держпродспоживслужбу, а саме в управління ветеринарної медицини, — розповідає Андрій. — До цієї ветслужби паралельно зателефонували мінімум три людини. І напевне вони там трішки псіханули. Тому що директор Віктор Петрович почав розповідати що ми самі винні, бо залишили її, а не почали займатись твариною від самого початку. І скоріш за все, саме він відправив спеціальну бригаду, в якої питання про порятунок тварини не стояло. Їм потрібно було прибрати проблему. Вони її прибрали.

Тому що водночас з спеціальною бригадою до лисиці під’їхала одна дівчина, яка хотіла подивитись що з тою, води її принесла. Хлопці-спеціалісти на дівчину нагримали, сказали не заважати. Швиденько приспали тварину, забрали, поїхали.

— Потім, на жаль це було десь о дев’ятій вечора, я побачив повідомлення від однієї жінки, яка написала: «Де лисиця? Мій чоловік займається такими операціями, він може спробувати її допомогти», — розповідає Андрій. — Але лисиці вже не стало.

Проте стала набирать обертів хвиля хейту. Як в бік Андрія Рибачука, бо: «Нащо залишив тварину, треба було залишити роботу». Так і в бік дівчини, яка написала що додзвонилася в ветслужбу. Хоча людина витратила кілька годин свого часу, всюди де тільки можна телефонувала, просила, запитувала…, а врешті решт отримала купу прокльонів, бо ветслужба приїхала і вбила тварину.

То куди звертатися?

В 2020 році, на сайті «20 хвилин», ми писали про службу порятунку тварин і єдину інформаційну гарячу лінію 0800 302 303. Тоді за цим номером з 9.00 до 21.00, можна було отримати консультацію ветеринара, який зорієнтує як діяти, куди звертатись. Також за потреби обіцяли викликати службу порятунку чи поліцію. А у справах про жорстоке поводження з тваринами спеціалісти були готові надати юридичну консультацію та допомогти скласти необхідні документи. В 2023 році, дзвінки за цим номером зустрічають у відповідь тишу — інформаційної гарячої лінії вже не існує.

Проте є поліція...

І це перше що приходить на думку, коли є дорога, автівки, потерпілий (навіть якщо це тварина). Прес секретар патрульної поліції Віктор Постоловський зауважив що на запитання, що робити зі збитою твариною є два варіанта відповідей.

— Як патрульний поліцейський, я можу розказати що робити, якщо ви збили тварину, — розповідає Віктор Постоловський. — Але коли збиту тварину знайшли, вже буде коментар не як поліцейського, тому що не у нашій компетенції. Це вже рекомендація для людини, і швидше буде стосуватися безпеки дорожнього руху. Тобто ви маєте забезпечити свою безпеку на дорозі і позначити тварину.

Але немає ніяких інструкцій щодо подальший дій. Є чіткі інструкції, що ДТП — це подія, яка сталася через порушення або за інших обставин. Коли є матеріальний збиток, або потерпілі люді. За тварин нічого не сказано. Тож, якщо немає матеріальної шкоди (наприклад пошкодження автівки від зіткнення з твариною), це не буде рахуватись ДТП.

За словами поліцейського, всі подальші дії покладаються виключно на свідомість водія, який збив, або знайшов поранену тварину. Тобто людина може телефонувати до ветеринарної служби, лісове господарство, або може самостійно відвезти до ветеринарної клініки…

— Але я, як поліцейський, не можу рекомендувати водію взяти в авто поранену тварину, тим паче дику тварину, немає в нас такої інструкції, — говорить Віктор Постоловський. — Я можу сказати, який порядок дій водія, який збив тварину, дику чи свійську. Якщо свійську тварину, зрозуміло що потрібно буде шукати власника. Якщо це велика рогата худоба, вона коштує грошей, за неї відповідає власник. І якщо ця тварина вибігла на дорогу, буде оформлятися ДТП. Будуть складатися матеріали на власника, який не забезпечив умови утримання тварини, яка вибігла на дорогу і створила ДТП.

Тоді змоделюємо ситуацію. Я водій, їду за містом, на дорогу вискочила наприклад косуля. Я її збила. Тварина поранена, автівка побита. Що робити?

— Якщо авто отримало пошкодження, ви як водій зупиняється, вживаєте всіх необхідних засобів — попереджувальні знаки, аварійка… і викликаєте по лінії 102 поліцію, — говорить поліцейський. — Яка буде оформлювати ДТП, і з’ясовувати чи був знак на дорозі, який мав попереджати про те, що на даному участку можуть вибігати тварини. Якщо ви рухались в населеному пункті, і на дорогу вибігла наприклад собака, ви її збили, вона вам пошкодила авто — там теж поліція має з’ясувати всі обставини.

Але якщо водій їхав і побачив на дорозі збиту тварину, оформити ДТП неможливо. І від патрульної поліції якогось алгоритму дій — немає. Єдине, що у випадку зупинки, потрібно позначити себе згідно ПДР, щоб не створювати нову ДТП.

— А стосовно безпосередньої допомоги тварині, це я вже раджу як громадянин, перш за все подбати про свою безпеку, — говорить Віктор Постоловський. — Тому що дика тварина вкусити може. Але все на розсуд самого водія, як він вирішить так і зробить.

Волонтери діють самотужки

З огляду на величезний досвід порятунку самих різних тварин, волонтерка Руслана Кравченко говорить, що в нашому місті немає жодної організації, яка б дійсно опікувалась і допомагала тваринам. Цим займаються волонтери на свій страх, ризик і ентузіазм.

— Тобто як би я діяла в такому випадку, — говорить Руслана. — Обзвонила б всі клініки, викликала б ветеринара. Або попросила волонтерів, хто може вколоти снодійне, завезла б в якийсь гараж на перетримку. Але найкраще це зоопарк, в них є хижі тварини, є ветеринар. Знаю до них зверталися люди.

Але за словами Руслани, цим як завжди буде займатись безпосередньо людина, якої не байдуже.

— Так в нас є муніципальний притулок, але вони там не витягують, їм вистачає бродячих собак. — говорить Руслана. — А що стосується диких тварин, про це взагалі можна не говорити. Допомагають таким тваринам прості небайдужі люди. До речі, я коли дізналася що в нас, при міській раді є організація по захисту тварин, була шокована — бо вона не діє. А ще в нас є ціла купа ГО, які теж не діють. Всі питання які стосуються піклування тварин, по юридичному супроводу, всі йдуть до мене…

Хто допоможе травмованим тваринам?

Так як звідусіль говорили про притулок і зоопарк, і про допомогу, яку вони можуть надати — телефонуємо.

— Це вінницький муніципальний притулок для тварин?

— Це стерилізаційний центр, було великою помилкою, коли нас назвали притулком, а по факту міська рада прийняла положення, як про стерилізаційний центр, — кажуть в «притулку» для тварин. — В нас тварини не живуть, ми їх відловлюємо, стерилізуємо, вакцинуємо, відпускаємо. І все це в Вінниці. За містом, це буде на оплатній основі.

— А першу допомогу ви надавати не взмозі?

— Дивлячись, яка там потрібна допомога, якщо тварину збили — ми просто нічого не зробимо, бо наші лікарі спеціалізуються на стерилизації. А там необхідно проводити складні операції. Тому на жаль, якщо є травмована тварина, це все покладається на руки і кошти волонтерів.

І зоопарк теж…

— В нас не реабілітаційний центр, це по-перше. А по-друге, кожна тварина яка до нас потрапляє, має обстежитись державним ветеринарним лікарем, щоб не занести на територію зоопарку якогось інфекційного захворювання, спільного, як для тварин, так і для людей, — розповідає директор вінницького зоопарку Євгеній Ткачик і додає, що стосовно лисиці, яку знайшов Андрій Рибачок, йому телефонували. Просили консультації, що робити і куди звертатись.

— Я тоді сказав, що скоріш за все, там потрібна евтаназія. Тому що лисиці, це тварини, в яких в 99 випадках, в корі головного мозку є збудник сказу. Просто в однієї тварини він проявляється раніше, в іншої пізніше. І це надзвичайно небезпечна, невиліковна хвороба, але найстрашніше те, що вона не має клінічних ознак одразу.

За словами Євгена Ткачика, якщо розглядати, і конкретно цей випадок з лисицею, і взагалі те що ми йдемо до Європи, то в кожній області має бути реабілітаційний центр. Але в нас його немає.

— Колись мені пропонували зробити такий на території зоопарку. Я відповів, що згідно вимог, має бути відповідна відстань від населеного пункта, від зоопарку, окремо має бути будівля для пташок, хижаків,…., але на це потрібні великі гроші, — розповідає директор зоопарку. — Крім того є така річ, як природній відбір, як в зоопарку, так і в природному середовищі.

Не зрозумійте мене неправильно, мені теж тварин шкода. Але наведу вам приклад — родина оленів. Для того щоб олень парувався, щоб в оленя почав вироблятися тестостерон, йому потрібно побитися, тобто він має вбити іншого самця. Слабшого. Виживає сильніший. Коли він вбиває самця, мочиться в калюжу, потім лягає в неї, і купається в тої мочі. І аж тоді кружляє навколо самок, водить їх за собою, а потім парує. Якщо олень не вб’є слабшого самця, в нього тестостерон не виділяється. В його організмі відбувається гормональний збій і самець починає вбивати самку. Це природна закономірність.

І закон тваринам не писаний

Адвокатка Аліна Шеремет:

— За нашим законодавством ніхто не зобов’язаний рятувати тварину, яка опинилася в складних життєвих обставинах чи умовах, це є справою совісті окремого індивіду, навіть якщо такі обставини склалися через поведінку людини, розповідає адвокат Аліна Шеремет. — Є кримінальна і адміністративна відповідальність за жорстоке поводження з тваринами, у тому числі за залишення тварини напризволяще, штраф за дане діяння становить від 3400 до 5100 грн. з конфіскацією тварини (ст. 89 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Проте, ця норма стосується більше залишення напризволяще домашніх тварин, хоча дикі теж мають підпадати під її дію.

За словами юриста, в Україні законодавством передбачено створення регіональних центрів з порятунку та реабілітації диких тварин, які можуть бути як в державній, комунальній, так і в приватній власності.

— Проте, наскільки мені відомо такі центри існують деінде, не централізовано. Також функції таких центрів приймають на себе приватні притулки, чи просто небайдужі громадяни, — каже Аліна Шеремет.

До речі, адвокатка сама колись врятувала дикого птаха. Він зараз живе в неї вдома і є загальним улюбленцем. Тому, Аліна Шеремет дуже засмутилася, коли дізналася, що лисицю присипили.

— Я за те, щоб до останнього надавати тварині шанс на життя, — каже адвокатка. — Але якщо вона мучиться і позитивне лікування дуже маловирогідно, то...

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» умертвіння тварини допускається лише для припинення страждань тварини, якщо вони не можуть бути припинені у інший спосіб.

— Навряд чи ветслужба розбиралася, чи можно було б врятувати це лисеня, — каже адвокатка. — Є ще випадок, коли можна умертвляти тварину, якщо така тварина є носієм хвороби, що підтверджено відповідним документом державної установи ветеринарної медицини. Лисиці часто хворіють на сказ. Проте, чи взагалі керувалась ветслужба цим, або чимось іншим, я сказати не можу. А те що ветклініки відмовляють у допомозі, це їх право, вони мають забезпечувати і безпеку працівників, і інших тварин, яким надається допомога.

З ветеринарними клініками не просто

Слідуючи за порадою Руслани Кравченко, телефонуємо в ветеринарні клініки міста. До всіх, які видає гугл на запит: «Вінниця ветеринарна клініка». З десяти закладів, які відповіли на телефонний дзвінок — лише в двох сказали: «Ми допомагаємо диким тваринам». Інші говорили про: відсутність відповідного спеціаліста, відсутність відповідного приміщення, відсутність змоги убезпечити себе і своїх клієнтів….

— Ми допомагаємо всім тваринам, диким в тому числі, таке було вже неодноразово. Тож привозьте хоч зараз, — сказали у ветклініці «Улюбленець».

— А ви не боїтесь, тому що в інших закладах всі кивали на сказ?

— Ризик сказу, він звичайно є, і ми прекрасно це розуміємо, але якщо тварині погано ми маємо її допомогти, — кажуть в «Улюбленці», — Звичайно ми могли б відмовити у допомозі, посилаючись на ті ж самі причини як інші. Але як потім жити з тим, що ми могли допомогти, але не допомогли…

Також не відхрещувалися від диких тварин в ветеренарній клініці «Віп Хвіст»

— Ми проводимо діагностику і лікування, як диких тварин, так і домашніх, — сказали в клініці. — Головне, щоб тварина не була агресивною.

В ветслужбі все туманно і посмертно
 

Журналіст зателефонував на загальний номер держпродспоживслужби. В слухавці, почувши, за яким питанням до них телефонують, переключили на управління ветеринарної медицини. А вже там спеціалісти на: «Чи можна до вас звернутися по допомогу у випадку травмування диких тварин», відповіли:

— Цим мають перейматися власники тварин — везти до лікарень або приватних клінік.

— А якщо немає власника, це дика тварина, наприклад лисиця?

— Ну дивіться, лисиця скажена може бути.

— Але ми цього не можемо знати і вона жива, її хочеться допомогти, що робити?

— Хай ті, хто хоче допомогти звертаються в державну лікарню чи приватні клиники.

— Але якщо лікарні і приватні клініки не хочуть займатися дикими тваринами через загрозу сказу?

— Тож я за що кажу, ніхто не захоче…., адже тварину потрібно буде ізолювати, і наглядати 10–15 днів чи немає сказу.

— І ніде в місті такої можливості немає? Щоб закрити тварину, дослідити на сказ, а якщо то вилікувати?

— Ні. На сказ ми досліджуємо вже мертвих тварин. Відбирається мозок тварини, і в регіональній державній лабораторії держпродспоживслужби його досліджують.

— У вас хіба не має спеціально навченої бригади, яка б виїжджала на подібні виклики, коли наприклад є поранена тварина її потрібно дослідити, допомогти?

—…….

І це трохи дивно тому що….

За словами Віктора Буравінського, начальника вінницького районного управління, головного управління держпродспоживслужби у Вінницької області, в таких випадках потрібно звертатися в державну службу ветеринарної медицини на Максимовича 19.

— Як тільки служба отримує дзвінок, відразу виїжджає бригада спеціалістів, — говорить Віктор Буравінський. — На місці вирішує як діяти далі, тварину дивляться, надають медичну допомогу. Для цього є відповідні лікарі, але немає стаціонара де можна було б тримати таких тварин. Тому як правило звертаємось до волонтерів.

Ніхто лисицю не усипляв?

За словами керівника управління, ситуація там була така — в тварини був перебитий хребет, поламаний таз (скоріш за все), і задні ноги. Тварина цілий день пролежала на вулиці. 

— Вона вже була мертвою, коли приїхали наші спеціалісти, — розповідає Віктор Буравінський. — Лиса збили зранку, і люди спочатку фотографували її і розміщували в соцмережі. А мені зателефонували вже ввечері — поїдьте подивіться...

Читайте також:

Надавав відпустки за гроші. На Вінниччині командир роти погорів на хабарі

Суддя заявила про тиск щодо справи про смертельну аварію в Жмеринці. Дізналися, про яку ДТП йдеться

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.