«Приходьте до храму у кіно»: як малий вірянин запропонував фільм для дітей і дорослих

• Російська війна спонукала більшість вірян храму Успіння Пресвятої Богородиці  у селі Ободівка до єднання з Православною Церквою України.
• Релігійна громада скинула московські пута і перейшла до ПЦУ.
• Чим наповнюють нині життя святині, про це журналісту «20 хвилин» розповів настоятель храму отець Максим.

Приводом для розмови зі священиком стала інформація про те, що в храмі Успіння Пресвятої Богородиці  ПЦУ у селі Ободівка почали демонструвати фільми. У Фейсбуці на сторінці релігійної громади вірян запрошують приходити на їх перегляди. Наголошують, щоб дорослі брали з собою дітей. Чому вирішили це робити? Як сприйняли таку форму християнського дозвілля жителі села? Хто пропонує репертуар? Де взяли необхідну апаратуру і хто її обслуговує?

Про це і не тільки розмовляємо з настоятелем храму отцем Максимом.

Храм живе не тільки молитвою

Настоятелем храму в Ободівці отець Максим став недавно, у травні нинішнього року. Про нього гарно відгукуються віряни. Найперше розповідають, що він допомагає військовим на фронті. Особисто доставляє гуманітарні вантажі, збір яких організовує у храмі, допомагають парафіяни.

—Він дуже патріотичний і дуже людяний, — каже одна з вірянок. — Це людина, яка душею уболіває за громаду. З його благословення і безпосередньої у  часті при храмі почала працювати недільна школа.  Щоразу молимося, коли святий отець їде до наших захисників на війну.

Релігійна громада храму Успіння Пресвятої Богородиці ПЦУ має свою сторінку у Фейсбуці, до цього теж доклався священик. Тексти пише молода активна парафіянка Ганна Пелещенко З дописів можна дізнатися, чим живе громада одного з найстаріших в області храмів. За однією з інформацій, святині в Ободівці у наступному році виповниться 170 літ з часу заснування.

Під час розмови зі священиком авто публікації відчув нотки радості і задоволення у його голосі. Так він реагував на перехід громади у лоно української церкви.  Каже, святиня наповнилася українською молитвою, рідним словом, новими ініціативами парафіяльного життя і єднання громади. Однією з таких ініціатив є демонстрація фільмів.

—Фільми у храмі є новинкою для нашої громади, — розповідає отець Максим. — Це один з видів парафіяльного просвітництва або християнського дозвілля. Він дає можливість вийти за межі суто богослужбової практики та стати простором для живого спілкування. Адже після перегляду картини будемо практикувати обговорення побаченого. Таке спілкування перетворює парафіян на близьких друзів та однодумців. Бо ж храми мають жити не тільки молитвою.

Співрозмовник каже, що запозичили таку новинку в одній із західних областей держави. Звідти родом його дружина пані Марія. У її селі уже не перший рік практикують показ фільмів у храмі. Там воно гарно працює. Люди сприйняли таку форму.

—Дружина розповідала, що спершу задумували показ фільмів для дітей, — каже отець Максим. — А з’ясувалося, що на перший сеанс прийшло багато дорослих, серед яких були і бабусі літнього віку. Показали фільм про село, то після сеансу люди ще довго не розходилися. Згадували про те, що пам’ятають з історії села у роки своєї молодості. Їхні розповіді цікаво слухали не тільки дорослі, а й діти. Це така форма домашнього спілкування.  

Співрозмовник уточнює, що демонструють фільми у храмах не тільки на Львівщині. Йому відомо, що є таке й в інших західних областях. Тим часом на його малій батьківщині, а це Дніпропетровщина, він про таке не чув. Не знає також, чи є щось схоже у нашій області. В Ободівці, у храмі, вирішили започаткувати новинку.  

Поки що не відомо, як вона сприйметься місцевими. Хоча певні передбачення можна зробити. Підстави для цього дає перегляд першого сеансу. Його показували недавно. Було це в один з вересневих вечорів. У такий час уже прохолодно та й темніє раніше, ніж влітку.

Місцем для глядачів обрали територію біля храму. Робили це спільно. Радилися, дивилися. Зупинилися на майданчику неподалік від входу у святиню. Там зручно сидіти, лавочки поставити, звідти добре видно екран, який встановили безпосередньо при вході.  

—Думали, люди не прийдуть, — говорить отець Максим. — Але прийшли. Аби їм було тепліше, роздали пледи. Незважаючи на прохолоду осіннього вечора, всі уважно дивилися стрічку, аж поки не закінчився фільм. Надалі плануємо показувати кінокартини у недільній школі. Хочемо робити це на постійній основі. Тому що це спілкування для дітей і дорослих. Дорослі обмінюються думками між собою, діти знаходять нових друзів. У нас село велике. Це згуртовує людей. Чому важливо, щоб громада була згуртована? Бо тоді вона сильна. Така моя думка.

Апаратуру придбали за грантові кошти

Проектор та інше обладнання купили за грантові кошти. Релігійна громада взяла участь в одному з конкурсів. Проект писали на відкриття недільної школи і духовний розвиток. Комісія визнала грант важливим і надала кошти.

Налаштувати придбану апаратуру і підготувати її до роботи допоміг один з чоловіків. Отець Максим неспроста уважно слухав його поради. Він готувався забезпечити технічний процес під час показу першого фільму.

Автор статі чув від місцевих, що отець Максим не цурається ніякої роботи. Повсюди підставляє плече у справах на розвиток церкви.

Важливим залишалося підбір картини. Вона мала викликати цікавість і дітей, і дорослих.

—Ми запрошували на перегляд першої стрічки наших вірян, щоб приходили разом з дітьми, — продовжує розповідь отець Максим. — Отож, мали гарно обдумати, який фільм їм запропонувати. Шукали стрічку на інтерес глядачів різного покоління. Це виявилося непросто.

Тоді священик вирішив залучити до процесу пошуку вірян.

—У нас є один дуже активний хлопчик, — каже отець Максим. — Звернулися до нього. Розповіли, яким має бути фільм. Він уважно все вислухав. Сказав, подумає.

Настоятель храму пригадує слова, з якими малий вірянин говорив йому про фільм, який можна було б показати. «Знаю фільм, який зайде і дітям, і їхнім батькам, сказав під час розмови хлопчик. Мені він сподобався. Дехто з моїх однолітків теж хотів би його подивитися».

Поринули у світ «Маревокрай»

Малий шанувальник кіно радив показати фільм «Маревокрай». Після його слів виникла пауза у розмові зі священиком. Хлопчик зрозумів, що той не бачив фільму. Довелося переповісти сюжет, хоча б коротко. Слухати було цікаво.

Картина розповідає про 11-річну дівчинку на ім’я Немо. Вона живе на маяку разом зі своїм батьком. Він щоночі розповідає їй дивовижні казки. Насправді то були пригоди з його морського минулого. На жаль, одного разу цікаві оповіді припинилися. Найдорожчий у світі татусь дівчинки Немо не повернувся додому. Їй сказали, що батька забрало море.

Дівчинці довелося переїхати до міста. Вона оселилася у свого дядька. Він виявися ще тим занудою! І не тільки на це звернула увагу Немо. Деякі вчинки дядька ви кликали здивування або навіть шок в інших людей. Вона чула, як дехто говорив, що її дядько ексцентричний чоловік. Хоча насправді те, що він витворяв не містило агресії. Та й школи нікому не завдавало.

Якось вночі дівчинка відкрила для себе чарівний світ сновидінь — Маревокрай. Так вона зустріла у сні друга свого батька, екстравагантного розбійника. Разом вони вирушили у небезпечну подорож. Вони шукали магічні перлини, які можуть виконати будь-які бажання. У Немо було одне-єдине бажання — знов побачити свого дорогого татуся.

Після такої розповіді отцю Максиму вже й самому захотілося побачити такі події на екрані — цей сімейний пригодницький фільм.  

«Якщо церква не буде йти в ногу з суспільством, то залишиться відірвана від життя»

—У храмі вже фільми показують, що це тоді за храм такий?

— Чи не звертаються до вас зі схожими питаннями жителі села, — запитую отця Максима.

Він не заперечує, що такі люди можуть знайтися.

—Ми думали над цим перед тим, як розпочинати показ фільмів, — каже співрозмовник. — Є люди,  для яких, щоб ти не робив, все буде не так. Якби не старався, все одно перекреслять твої старання. Навіть якщо для них зробити добро, і то знайдуться такі, які скажуть, що ти зробив зло.

Далі священик уточнює важливу річ: «Ми в жодному разі не оскверняємо святиню. Будемо показувати фільми, які можна показувати на території храму. Треба бачити реакцію дітей. Для них фільм и велика радість. Та й дорослі задоволені. Чув, як дехто каже: «Давно вже фільм не дивився».  

—Якщо церква не буде йти в ногу з суспільством, а тільки базуватися на старих канонах, то молодь не піде до такого храму, — продовжує настоятель храму. — Найголовніше не порушувати канони в храмі. Все інше дозволяється робити. Саме таким правилом ми керуємося.

«Канікули з Богом» — проект на наступне літо

Уже декілька разів у храмі в Ободівці організовували недільну школу для дітей. Однак далі справа не йшла. Процес запускався, а через деякий час зупинявся. З різних причин. Було це раніше, ще до того, як отець Максим почав служити у храмі.

На час нашої розмови до школи записалося десятеро дітей. Дехто з батьків ще телефонує, кажуть, їхні діти будуть ходити на заняття. Приймають діток віком від чотирьох до 14-ти років. Буде декілька вікових груп. Перші заняття уже відбулися. Їх проводять одразу після недільної служби. Починають о 12-й годині.

—Дітей треба зацікавити, говорить отець Максим. — Заняття плануємо динамічні. Такими динамічними мають стати На літо хочемо організувати акцію під назвою «Канікули з Богом». У його програмі передбачаємо різноманітні заходи: буде багато різноманітних ігор, занять, екскурсій, залучимо аніматорів, запросимо організаторів недільних шкіл з інших храмів.

Нині у недільній школі на діток чекають цікаві творчі заняття, майстрування красивих виробів своїми руками, співи. Після кожного заняття влаштовуватимемо солодкі чаювання, де хлопчики і дівчатка зможуть поцікавитися чимось новим, поспілкуватися та знайти нових друзів.

Всі наші заходи мають одне спрямування — вчитися любові, повазі один до одного милосердю, бути людяним, дотримуватися Божих заповідей. Якщо змалку цього навчити дітей, то вони виростуть людьми з чуйними добрими серцями. Від цього світ наше стане кращим.

Левова частка організації і проведення занять у школі припадатиме на дружину священика пані Марію. Настоятель храму також навчатиме дітей. Він ще раз наголошує: «Це не будуть монотонні заняття за партами. Нині інше покоління дітей. Якщо цього не врахувати, вони відвернуться від нас. Вірю, що цього не станеться. І в нашому храмі нарешті оживе недільна школа».

Діти дзвонили у дзвони

Як пройшло ще одне заняття у недільній школі храму Успіння Пресвятої Богородиці, розповіли на сторінці храму у Фейсбуці.

—Діти знайомилися з храмом, дзвонили у дзвони, а хлопці вперше були у вівтарі. — читаємо у дописі. — Потім діти з матінкою Марією та помічницею Оленкою Маруненко підготували яскраві плакати. Діти самі запропонували намалювати саме плакати-запрошення, щоб показати їх своїм друзям й кликати їх доєднуватися до недільної школи.

На завершення заняття учнів чекала справжня смакота. За допомогою окопних свічок вони самотужки посмажили смачний маршмелоу. Звичайно, робили це під уважним наглядом дорослих. А тоді ласували ним із гарячим чаєм.

День видався гарним, тож наші хлопці не хотіли розходитися й самі попросили пограти у футбол. А хто ми такі, щоб відмовити дітям? Тож наш настоятель із задоволенням підтримав ідею.

Попереду у нас ще дуже багато планів і цікавих задумів, які ми обов'язково хочемо реалізувати разом з дітьми, але поки що активно набираємо групу в недільну школу, щоб зібралося ще більше діточок!

Ми щиро і дуже-дуже чекаємо всіх-всіх-всіх діток! Доєднуйтесь!

Вас може зацікавити:

«Два пільгові місця на рейс»: чому мати полеглого воїна змушена випрошувати безкоштовний проїзд?

«У ній скриня білків»: як селекціонер з Вінниці відродив козацьку білозерну кукурудзу

«Бувало, поранений кричав «Добий мене!»: командир відділення санроти помер на бойовому посту

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google