Понад 10 років мріяв про дітей, а загинув за день до їх народження. Попрощалися з Ярославом Мельницьким

Лариса ОЛІЙНИК

Сьогодні, 6 лютого, Вінниця попрощалася з 33-річним добровольцем Ярославом Мельницьким.
Захисник не встиг потримати своїх двійнят на руках — загинув за день до їх народження в грудні 2024 року.
Він вважався безвісти зниклим. Лише через рік родина отримала офіційне підтвердження смерті воїна і сьогодні провела його в останню путь.

Історія Героя вражає: Ярослав Мельницький з дружиною Світланою понад десять років мріяли про дітей. Через кілька місяців після щасливої новини, що у них будуть двійнята, захисник зник безвісти під час боїв на Курському напрямку. Звістку про це родина отримала 14 грудня 2024-го, а наступного дня у нього народилися син та донька.

«Вимріяні Ярославом двійнятка — син і донечка — народились наступного дня після його загибелі. На жаль, він так і не встиг потримати їх на своїх мужніх руках…», — із глибоким сумом сказав старший брат полеглого Героя.

Ярослав народився 21 березня 1991 року у Вінниці. Навчався у загальноосвітній середній школі №27, після закінчення якої здобув професію у Вінницькому національному технічному університеті на факультеті машинобудування та транспорту.

Працював на станції технічного обслуговування автомобілів. Мав щасливий шлюб.

Ярослав Мельницький добровольцем став до військового строю на початку повномасштабного російського вторгнення. Воював у складі 21-ї окремої механізованої бригади. Був стрільцем, брав участь у запеклих боях на Харківщині та Донеччині, а згодом виконував військові завдання на Курському напрямку, що, на жаль, виявився для нього останнім.

Після бою 14 грудня 2024 року рідні отримали сповіщення, що Ярослав зник безвісти. Майже рік вони очікували та сподівалися. Проте нещодавно підтвердилося найстрашніше. Життя воїна обірвалося у його 33 роки.

За сумлінне несення служби Ярослава Мельницького нагородили відзнакою Президента України «За оборону України» та грамотою командування військової частини. Втім найвищою винагородою для себе він вважав звільнення Батьківщини від ворога, розповідає брат загиблого воїна Богдан.

— Потужний, впертий, міцний характером і волею — таким був Ярослав. У справі захисту держави, він не дозволяв собі бодай найменшої слабкості. Був справжнім воїном — взірцем високої честі та непереборної сили духу, — каже брат Захисника.

— Мав міцний характер та непереборну силу волі, — розповіли рідні Героя. — Був добрим, дружелюбним, дуже любив дружину і мріяв про дітей. Шкода Світлану, шкода його матір, двійнят шкода...

Церемонія прощання з Ярославом Мельницьким відбулась біля дома Героя, по вулиці Генерала Григоренка та у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Поховали воїна на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Висловлюємо співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!