«Поле було заміноване і окупанти опинилися у пастці»: як сапери зупинили десять ворожих машин
- «Золотий Хрест» — нагрудний знак головнокомандувача ЗСУ — отримав сапер з Ямпільщини.
- Як старший сапер Ярослав Спринчак разом з побратимами зупинив наступ десяти одиниць ворожої техніки.
За проявлену мужність і успішне виконання бойового завдання — саме за такі дії нагороджують військових відзнакою «Золотий хрест». Це нагорода Головнокомандувача ЗСУ. Ярослав Спринчак з Ямпільщини разом з побратимами відзначився на Донецькому напрямку.
Він — старший сапер інженерно-саперної бригади. одного з бойових підрозділів. Завдяки грамотним діям саперів вдалося замінувати поле місце можливого наступу російських окупантів. Загалом десять бойових машин — танків та іншої техніки розгорнули наступ на позиції українських військових. Наші воїни проявили кмітливість і загнали ворогів у напрямку поля, де сапери встигли розставити міни. Коли перші машини були пошкоджені вибухами мін, а шляхи для відступу перекриті обстрілами з БпЛА і артилерії, росіяни, схоже, зрозуміли, що опинилися у пастці.
Такі дії не залишилися поза увагою командування. Невдовзі після того старший сапер Спринчак дізнався, що удостоєний високої відзнаки Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».
Про його нагороду дізналися у рідному селі Довжок, що на Ямпільщині. Земляки пишуть вітання у соціальних мережах. Бажають воїну повернутися додому з Перемогою.
Свій перший вишкіл Ярослав Спринчак пройшов ще задовго до великої війни. У 2016-2017 роках він служив у Національній гвардії, виконував завдання у підрозділі спеціального призначення у зоні АТО/ООС. За його словами, тоді набув гарного досвіду. І не тільки військового. Відчув, як виникає дружба з побратимами і наскільки вона надійна. Все це стало у нагоді тепер на війні.
— Перед війною я працював на Київщині, тому на власні очі бачив, що летіло того страшного ранку 24 лютого 2022 року на Київ і околиці нашої столиці, — розповів Ярослав Спринчак землякам.
Він пішов у військкомат. Чоловік розумів, що з таким досвідом, як у нього, потрібен у місцях, де тривають бої з російською ордою.
Йому визначили місце у десантно-штурмовій бригаді. Пригадує важкі бої у Бахмуті і його околицях. Єдиним радісним спогадом про ті дні залишилася зустріч із земляком. Місто-фортецю, як згодом охрестили Бахмут, захищав у той час ще один ямпільчанин — Іван Ліщинський. Він родом із села Придністрянське, що неподалік від Довжка. Іван служив кулеметником. Чоловіки подружилися на війні.
Під час одного з обстрілів Ярослав дістав поранення. Це було перше його поранення на фронті. За час війни зазнав семи контузій. А один з осколків лікарям так і не вдалося дістати з тіла, він застряг біля скроні.
Після першого поранення його відправили на лікування. Коли лікувався, дізнався про сумну звістку: побратими повідомили, що його земляк, кулеметник Іван Ліщинський, загинув. На той час йому було тільки 38 років.
Після лікування Ярослав отримав нове місце служби — його перевели до інженерно-саперної бригади. Нині він старший сапер. Дуже відповідальна робота. Найбільше бажання, як у кожного з побратимів, перемогти і повернутися додому.
Серед нагород Ярослава є медаль «За збережене життя».
Він уточнив, що під час одного з бойових виходів натрапили на пораненого бійця. Йому була потрібна термінова допомога. У військового не було жодних сил подати бодай-якийсь знак про себе. Пересуватися він також не міг. Якби його не вдалося побачити, не зміг би вижити. Ярослав разом з побратимами надали першу допомогу, доправили до стабілізаційного пункту. Так врятували життя нашого захисника. Саме за це його нагородили медаллю.
Чоловік каже, що військову присягу на вірність народові України він складав у 2016 році. Згадує про це не для того, аби назвати час, коли це сталося.
— Я читав присягу у присутності своєї мами, — каже Ярослав. — Вона приїхала тоді провідати мене і була на церемонії. Відтоді у мене у пам’яті картинка, що я даю клятву не тільки усім громадянам нашої країни. Ще й безпосередньо клянуся рідній мамі. Цей факт, повірте, надзвичайно мотивує, — ділиться думками військовий, про що написали його земляки у газеті «Ямпільські вісті».
Читайте також:
«Поранених клали в авто один на одного»: як вчитель врятував на Курщині понад сто бійців
«Почерк Артинова, але автор невідомий»: у Корделівці є вежа, схожа на вінницьку
«Хто проти тиранії, встаньте!»: 14-річний школяр створив мультфільм про Василя Стуса
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
