Підземелля Ямполя показали у Польщі по телебаченню, а потім з Варшави приїхав гість. Хто він?

Найбільш цінний експонат у музеї «Ямпільське підземелля» — сама споруда. 400 років минуло, а збереглася

Про гостя з Варшави 20minut.ua розповів учасник громадської організації «Дністровська Січ» Едуард Костюк. Пан Едуард — один з тих ентузіастів, які створювали у підземеллі музей.

Разом з ним доклав рук і старання ще один ямпільський козак — Віктор Паскаленко. Обидва проводять екскурсію для відвідувачів у музеї, який назвали «Ямпільське підземелля».

400 років минуло, а добре збереглося

— Про наше підземелля знімало сюжет польське телебачення, — розповідає пан Костюк. — Саме з цього сюжету дослідник з Варшави довідався про пам’ятку роду Замойських. Вважається, що Ян Замойський є засновником Ямполя.

— Дослідник з Варшави приїжджав до нас, аби особисто переконатися, що являє собою споруда, — каже Едуард Костюк. — Фотографував, записував, визначав розміри. Казав, що це дуже цікаво — понад чотириста років минуло, а так добре збереглася. Поділився інформацією про те, що знає нащадків роду Замойських. Сподівається, що їм буде цікаво дізнатися про уцілілі фрагменти замку їхнього нащадка.

На прощання гість з Варшави обіцяв навідатися до міста над Дністром ще раз. Казав, що можливо, приїде не сам. За його припущенням, нинішнім Замойським, либонь, також захочеться побувати у місті над Дністром. Бо є на що подивитися.

Який експонат найбільш цінний?

Як розповів Едуард  Костюк, замок спорудили у тому місці, де нині центральна частина міста. Яким був замок, можна уявити за фотографією, що збереглася дотепер. Вона є в музеї. На тому місці, де був замовк, нині ряд магазинів. Під ними підземелля. За словами Віктора Паскаленка, його загальна протяжність приблизно 70 метрів.

Спуститись туди можна з двох входів. Один з них знаходиться безпосередньо у магазині. Десь посередині підземелля є перегородка. Щоб потрапити з однієї частини в іншу, необхідно піднятися на поверхню, а тоді знову спуститися по східцях до низу. В одному з входів сходи круті.

В іншому, тому, що веде з магазину, вони вимощені на зразок «гвинтового» спуску. Саме у цій частині підземелля, куди потрапляють з магазину, обладнали експонати музею.

На моє запитання, який з експонатів є найбільш унікальним, Едуард Костюк відповів так:

— Унікальним є саме підземелля, точніше, кам’яні арки. Скільки разів не спускаюся сюди, завжди придивляюся, як саме викладені, вимурувані камені. Все зроблено, як під ниточку. Від колон розходяться 4-променеві арки. Як це вдалося зробити тодішнім майстрам! Вони ж не мали під руками ні такої техніки, як нині, ні будівельні матеріалів, які не можна порівняти з сучасними. Досить тільки подивитися на ці арки, щоб зрозуміти, наскільки добротно, надійно все зроблено. Понад чотири століття минуло відтоді, а камінці тримаються один одного, не падають нікому на голову.

Всі експонати передали місцеві жителі

Першим подав ініціативу про створення музею Віктор Паскаленко. Козацьке товариство підтримало його. Звернулися до земляків з пропозицією допомогти створити експозицію. Здивувалися, скільки у людей всякого добра!

Пан Віктор зізнався, що його зі шкільних років цікавила археологія. Коли на території їхнього села Цекинівка працювали археологи, не відходив від них. Багато читав книг. Каже, у музеї є експонати трипільської культури.

Серед них виділяється велика амфора для зерна. Власними руками реставрували посудину з окремих частин. Є зразки холодної зброї — шаблі, стріли з різного виду і періоду наконечниками. Є пістоль, частини ядер до гармат.

Далі йдуть експонати періоду двох воєн — Першої і Другої світової. Тепер з Донбасу хлопці привезли деякі види трофеїв, які відбили в окупантів. Тут  же знаходяться речі наших натовців, наприклад, казанок і фляга, наскрізь прошиті кулями. Або кевларовий шолом з кулею всередині. Це означає, що боєць залишився живий.

Зібрали цілу колекцію нарукавних знаків різних родів військ, як радянського часу, так і Збройних сил України. Доповнюють колекцію пагони з різними званнями. Цікаво оглянути розділ «Гроші». Купюри різних часів і різного номіналу.

— Кожен експонат має свій номер, по якому можна дізнатися, хто передав його музею, — каже Едуард Костюк. — Деякі з них інколи забираємо додому, бо їм завдає шкоди сирість. Коштів за вхід не беремо. Якщо у когось з відвідувачів є бажання і можливість поділитися ними, то робить добровільний внесок.

За словами співрозмовника, все в музеї зроблено на ентузіазмі ГО «Дністровська Січ». Багато зусиль до створення музею доклав колишній голова організації Віталій Нестеренко. На жаль, ковід обірвав йому життя. Дружина пана Віталія Алла сказала, що буде й надалі підтримувати музей разом з іншими учасниками організації.

У «Ямпільському підземеллі» побували окремі іноземці. До них організатори звертаються з проханням подарувати прапор своєї країни. Мають прапори Норвегії, Польщі, Молдови, Грузії.

Минулої осені у Ямпіль занесло бразильця. Він навчається в Одесі. Прапора не мав, натомість залишив набір листівок.

Віктор Паскаленко із задоволенням поспілкувався з гостем. У свій час ямпільчанин працював декілька років у Португалії. Вивчив мову. У португальців і бразильців вона однакова.

— Кажу йому, що у нас в Україні національний герой Бандера, а він усміхається, не розуміє, про що мова, — розповідає Паскаленко. — У них це слово означає прапор. Бразилець пообіцяв, що по приїзді додому розповість землякам про нашого Героя Степана Бандеру. Таке прізвище для бразильців не складно буде запам’ятати.

У музеї є Книга відвідувачів. У ній чимало відгуків. Крім того, сюди записують прізвища меценатів, які допомагають в обладнанні експозиції.

«Це родзинка нашого міста»

Мирослава Марченко,
голова ГО «Ямпільщина туристична»:

— Музей «Ямпільське підземелля» родзинка нашого міста. Перед тим, як виставити в ньому експонати, треба було розчистити підземелля. Там було немало роботи. Все це учасники козацької «Дністровської Січі» зробили власними силами.

А ось з експонатами, це взагалі унікальний випадок. Щоб громада на ентузіазмі створила експозицію, такого у нас раніше не було. Причому, експонати різних часів і епох.

Міськрада взяла напрямок у своїй роботі на розширення туристичної привабливості міста. Музей у підземеллі нанесено на туристичну мапу. Його організатори так само на ентузіазмі проводять екскурсії, зустрічають гостей…

Допоможемо їм написати проект на участь в одному з конкурсів розвитку громад. У такий спосіб підтримаємо добре починання. Якщо вдасться перемогти, матимуть кошти на дальший розвиток. Тим часом небайдужі ямпільчани, які мають цікаві експонати, продовжують передавати їх до музею.


Читайте також:

«На другу ротацію в аеропорт заходили через сучу територію». Спогад кіборга

Цукрозаводи завершили роботу. Скільки цукру зварили і які прогнози з ціною?

Хочуть мати свою щедрівку і колядку. Як у Безводному Маланку водили і що земляків просили

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.