Хочуть мати свою щедрівку і колядку. Як у Безводному Маланку водили і що земляків просили

Віктор СКРИПНИК

«Сміху боїться навіть коронавірус! Частіше усміхайтеся і будете здорові!» — одне з побажань щедрувальників з Безводного

Давню традицію «водити Маланку» відтворили у селі Безводне.
«Сміху боїться навіть коронавірус, частіше усміхайтеся і будете здорові!» — одне з побажань щедрувальників з Безводного.
Місцеві хочуть мати свою безводнівську щедрівку і колядку.
Знають, хто їх може написати, просять це зробити.

У ніч на Старий новий рік щедрували і Маланку водили у селі Безводне Ямпільського району. Звідси родом двоє знаних вінничан — поетеса Ніна Гнатюк і керівник обласної філармонії Анатолій Левицький. До них звернулися з конкретними проханнями.

Пана Анатолія просять, щоб на наступні Різдвяні свята приїхав з артистами, защедрував з односельцям і концерт подарував зі сцени Будинку культури.

Відео дня

До Ніни Юхимівни інше прохання — написати рядки безводнівської щедрівки чи колядки. Аби особисто приїхала і прочитала їх під час зустрічі з односельцями. Перші поетичні рядки майбутня поетеса написала саме тут, у рідному селі ще ученицею школи.

Упродовж останнього часу громада Безводного активізувалася, бо має намір розвивати в себе зелений туризм, запрошувати гостей, щоб, як кажуть, людей побачити і себе показати.

Як розповіла керівник місцевого Будинку культури Надія Гуменна, до організації свята долучилася місцева молодь, а також люди іншого віку.

Галина і Володимир Щокіни вміють самі веселитися і людей розвеселити. Гарно працюють у місцевому господарстві «Нива», то чому б і так само гарно не відпочити?

До колективного щедрування долучилися Людмила Маланська, Ольга Чечельницька, Федір Левицький, Христина Дмитрук, малий Іван Плахотнюк.

Не залишився осторонь такого заходу сільський староста Володимир Бойко.

Щедрували і в сільській раді, і в сільському магазині, бажали радості й добра на подвір’ях односельців, які запрошували їх в гості. Не обминули керівника господарства «Нива» Володимира Корця, щедрих урожаїв бажали господарству, а його керівнику міцного здоров’я.

— Щедрик-щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка, — дзвінко лунало на вулицях села голоси щедрувальників.

— Я щедрівочку свою добрим людям роздаю! Щедрий вечір! Добрий вечір і дорослим, і малечі! Щастя, радості, любові, щоб завжди були здорові! І багаті, і веселі, щоб Господь оберігав ваші душі і оселі!

А як гарно співали місцеві артисти з колективу художньої самодіяльності «Берегиня»!

В Україні віддавна «водили Маланку» на Різдвяні свята. Це була одна з веселих розваг молоді. У жіноче вбрання перевдягався хтось з молодиків. Уже цим звеселяв компанію. А як починав копіювати манери представниць прекрасної статі, то вже інколи за животи бралися від сміху. Ще на свято «козу» водили. Особливо шанували такі традиції у сільській місцевості. Люди багато працювали, але з настанням свят відводили душу нехитрими забавами.

У Безводному згадали про традицію і не пошкодували: щедрувальники самі повеселилися і людей потішили. На зло усім негараздам. Один з щедрувальників бажав усім частіше усміхатися.