По приїзду в нове місто найчастіше перше знайомство з ним відбувається на залізничному вокзалі. Вінниця, до слова, увійшла в ТОП-5 напрямів, куди найчастіше їздять поїздами в 2019-му, тому ми починаємо нашу прогулянку містом із залізничного вокзалу.
Ми змоделювали маршрут, який триває близько 15-ть хвилин. Із залізничного вокзалу направлятимося у сторону Центру, проспектом Коцюбинського. Цим не туристичним шляхом трапляється багато красивих і не дуже будівель, безліч магазинів та інших непомітних на перший погляд деталей. Але все по-порядку.
Залізничний вокзал, як ми вже згадували, зачасту це перше враження про місто. Місце довгоочікуваних зустрічей та прощань. Залізнична станція у Вінниці з’явилась ще 1870 році. Тоді вона відносилась до жмеринської дирекції Південно-західної залізниці в Російській імперії. За інформацією, взятою з архіву, перше приміщення вокзалу було дерев’яним і нагадувало церкву із дзвоном, з допомогою якого повідомляли про прибуття і відправлення потягів. Зараз же вінницький вокзал приймає щороку понад мільйон пасажирів, і облаштований вестибюлем, кімнатами відпочинку, камерами схову та іншими необхідностями.
Вийшовши з потяга, приїжджі прямують не довгим коридором і опиняються або у вестибюлі вокзалу, або на вулиці.
Ступивши перші кроки у місто, на вулиці вони бачать десятки машин таксі, кіоски з їжею, кілька дерев, поєднання новобудов із старими будинками та зупинки громадського транспорту.
Поїхати у Центр звідси можна на громадському транспорті, і більшість так і робить, сідаючи на тролейбус чи трамвай, але ми пройдемося пішки. Неподалік зупинки «Залізничний вокзал» місто зустрічає новобудовою у якій невдовзі має відкритися торгово-офісний центр. А поки — поруч із новенькою будівлею стоїть занедбаний старий будинок.
Йдемо далі однію з головних міських магістралей — проспектом Коцюбинського. Він через центральний міст з’єднується з головною вінницькою вулицею – Соборною. Раніше, до слова, проспект називався Олександрівським. Тут нас одразу ж зустрічають секондхенди, невеличкі магазини, ломбарди, кафе-бар і супермаркети. Практично весь проспект «встелений» вивісками.
Один із магазинів, до слова, відкритий у миловидному будинку, проте із радянською символікою. Це один із колишніх корпусів агрегатного заводу. Вінницький завод тракторних агрегатів працював з 1880-го року. А вже у 2000-х роках територія заводу почала зменшуватись, а на місці колишніх цехів виростали гіпермаркети, магазини та ринки.
Навпроти нього — шістнадцятиповерхівка, а далі — кількаповерхові та багатоповерхові будинки, які, на вигляд, потребують реконструкції.
По іншу сторону проспекту проходимо повз красиві, але на вигляд потребуючі ремонту, будівлі. У них розташувалася університетська лікарня та державний центр сертифікації сільськогосподарської продукції. Далі — ще кількаповерхових будинків, де облаштувалися комунальні підприємства та магазини.
Йдучи навпроти, ми б проходили поруч з довжелезною дев’ятиповерхівкою. Її спроектував радянський архітектор Володимир Спусканюк, ця будівля на той час була першою у місті 9-ти поверхівкою. А перейшовши дорогу, дійшли б до Центрального ринку, і 15 хвилин добігає кінця.
Читайте також:
Будинок залізничників стоїть на місці розбомбленого храму
Барак на «Варшаві». Як воно, жити в колишній конюшні?
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 13 від 27 березня 2024
Читати номер
Natik Natik
Вадим Павлов
Дуже прикро, що вінницькі журналісти схожі на гієн. Але одразу до діла.
Катя Дядюк (Kateryna Diadiuk) про мікрорайони кажете? Так ми писали про них і не один раз. Ще коли ви, акула пера, навіть не працювали на Вежі. Це так, до відома 😄😉 Можна переглянути тут: https://bit.ly/2HIE0tx
Микола Геркалюк (Mykola Herkaliuk) назва не така сама, і взагалі ідея була записана ще давно.
Ой вей) Не буду шукати матеріали, які ви писали після нас, бо маю справи і не хочу витрачати на це час. Але ви мене побавили. 😅
Вадим Павлов reply Вадим Павлов
Олеся Яненко reply Вадим Павлов
Andriy Kachor reply Вадим Павлов
Вежа: вересень 2018. "Перші хвилини у Вінниці: як виглядають нетуристичні маршрути міста". Назва відео в матеріалі: "Перші 15 хвилин у Вінниці".
20 хвилин, листопад 2020: "Нетуристичні перші 15 хвилин у Вінниці".
Ем... а що тоді "така сама назва"? Це коли б і назва видання збігалася і прізвища журналістів?
Вадим Павлов reply Вадим Павлов
А стосовно епітетів, то дякую. Вони дійсно підкреслюють те, що зараз відбувається у цих коментарях)
Олеся Яненко reply Вадим Павлов
"Гієн", "акула пера", які епітети! Хоча що очікувати від онлайн медіа, яке публікує рекламу проросійських ОПЗЖ та Партії Шарія.
Катя Дядюк reply Вадим Павлов
Микола Геркалюк
Иван Комаров reply Микола Геркалюк
Катя Дядюк
Катя Дядюк reply Катя Дядюк
Дар'я Гоц reply Катя Дядюк