«Не кожен вчитель виховав доктора наук»: як Олесю Стасюк три рази звільняли за правду про Голодомор

• Розповідаємо про безпрецедентний випадок в історії української науки — докторська дисертація нашої землячки про Голодомор пройшла 36 офіційних перевірок і експертиз.
• Чому авторку дисертації три рази звільняли з роботи?
• Як ДБР відкрило кримінальне провадження проти колишнього міністра за переслідування науковиці?
• Що розповів журналісту «20 хвилин» учитель про свою колишню ученицю, яка нині має вчений ступінь доктора наук?

Жодну іншу наукову роботу у нашій державі не перевіряли стільки разів, як це зробили з дисертацію нашої землячки із села Самгородок Олесі Стасюк. Її докторська дисертація стала найбільш верифікованою в історії незалежної України.

Науковиця багато років досліджує питання Голодомору–геноциду в Україні. Саме цій тематиці присвячена її докторська дисертація, що має назву «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УРСР».

Майже три роки тривали перевірки, проводили експертизи, писали рецензії. За такий період часу можна було розгледіти кожну сторінку, навіть кожен рядок дисертації.

Чим викликана така прискіплива увага?

Перед тим, як відповісти на це питання, ще одна інформація: прізвище Олесі Стасюк занесли до Національної реєстру рекордів України.

Презентація рекорду відбулася у Києві 18 травня 2026 року. У дипломі про досягнення записано: «Найбільша кількість перевірок докторської дисертації».

До речі, її прізвище уже вдруге вписано у Книгу рекордів. У 2021 році, коли Олеся Стасюк працювала генеральним директором Національного музею Голодомору-геноциду, вона реалізувала проект під назвою «Аудіогід для кожного». Аудіогід створили для відвідувачів музею. Текст екскурсії вдалося перекласти й  озвучити на 33 мови світу! Саме цей факт зафіксували тоді дослідники рекордів. Тепер, у 2026-му, її прізвище вдруге з’явилося у переліку найбільших досягнень. Хоча насправді це досягнення не науковиці. Однак стосується її безпосередньо. Тому й диплом отримала особисто.

Мало хто із земляків талановитої науковиці знає, як непросто вдалося їй відстояти правду. Як змушена була судитися з високими посадовцями. Історія пані Стасюк вражає!

Про переслідування міністром

Першу наукову роботу, присвячену темі Голодомору, Олеся Стасюк написала під час навчання у Вінницькому педагогічному університеті. Тоді вона була студенткою третього курсу. Про це журналісту «20 хвилин» розповів її шкільний вчитель історії Юрій Береза. Нині очолює Національну асоціацію дослідників Голодомору-геноциду українців.

На сайті цієї організації є матеріали, що розповідають про те, чому і за що переслідували науковицю. Зокрема, як її тричі звільняв з посади генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду українців тодішній міністр культури пан Ткаченко. Олеся Стасюк не відчувала за собою жодної провини. Тому відстоювала правду у судах.

Під час судових розглядів стало зрозуміло, що її звинувачують в оприлюдненні завищеної кількості смертей від штучного голоду у 1932-1933 роках. У згаданій публікації на сайті Національної асоціації дослідників Голодомору-геноциду українців зазначено: під час розгляду справи у суді представники Міністерства культури прямо заявляли, що Стасюк звільнили за озвучення 10,5 млн. жертв Голодомору. таку цифру вважали перебільшеною. 

Здавалося, тільки кремлівські нелюди всіляко заперечують факти Голодомору.  Насправді науковиця почула це від українських чиновників.

Забігаючи наперед, зазначимо, що Державне бюро розслідувань у 2025 році розпочало кримінальне провадження стосовно двох колишніх посадовців: міністра культури України Олександра Ткаченка та директора Українського інституту національної пам’яті Антона Драбовича за підозрою у політичному переслідуванні істориків, які досліджували тему Голодомору.  Вони ж ліквідували Інститут дослідження Голодомору. Сталося це на початку 2023 року.

Так ось, у 2023 році наказ міністра культури Ткаченка про звільнення Стасюк з посади директора Національного музею Голодомору-геноциду українців суд визнав протиправним та скасував документ. Міністр поновив директорку на роботі, але в той же день знову звільнив, та ще й заднім числом. 

Повторне звільнення також було оскаржено. Позовну заяву науковиці розглядав міськрайонний суд у місті Коломия Івано-Франківської області. Зверніть увагу на абсурдність рішення цього суду: наказ міністра про звільнення Стасюк скасували, але на роботі її не поновили. 

Третій наказ про звільнення Стасюк видав в.о. міністра культури пан Карандєєв. Вже після цього звернення до Феміди не дало бажаних результатів — Олесю Стасюк не поновили на посаді.

Звернення до СБУ або звідки цифра про 10,5 мільйона жертв

У біографії Олесі Стасюк є одне доручення, яке її уповноважили виконати учасники міжнародної конференції «Голодомор 1932-1933 років: втрати української нації». Звернення стосувалося відкриття кримінального провадження щодо виконавців Голодомору-геноциду.

8 жовтня 2019 року музей голодомору-геноциду надіслав звернення на ім’я тодішнього керівника СБУ з проханням розпочати досудове слідство.

21 жовтня того ж року  було відкрито кримінальне провадження за №2201900000000030. Результатом розслідування, до якого залучали Музей Голодомору, відомих істориків, експертів, стало встановлення чисельності тих, хто помер від штучного голоду у 1932-1933 роках. Ця цифра — 10,5 мільйона людей. Ось звідки вона в’язалася! Саме цю цифру забороняли використовувати міністр науковиці у своїх виступах, публікаціях.

Тепер читач зрозуміє, чому докторську дисертацію Олесі Стасюк піддали, як вона каже» інквізиції. Наукову роботу перевіряли упродовж 2021- 2025 років.  

 «Пам’ять не зламати репресіями»

Олеся Стасюк вистояла під тиском маніпуляцій та дезінформації. Як зазначив представник Національного реєстру рекордів України, вони фіксували різні досягнення, але тут зіткнулися з рекордом інтелектуальної та громадянської стійкості. Ми зафіксували не просто цифру «36» (кількість перевірок роботи). Це прецедент, коли наукова робота з найбільш болючої теми української історії пройшла крізь вогонь адміністративних бар’єрів і вийшла звідти з офіційним статусом найбільш верифікованої в Україні. Це — символ незламності.

-Я пройшла цей шлях, щоб довести: коли науку намагаються замінити адміністративним тиском, а фахову дискусію — незаконним звільненням, це вже не освіта, це інквізиція, - зазначила пані Олеся під час отримання диплома. - Але історія вчить: будь-яка інквізицію програє прогресу та правді. Цей рекорд є символом того, що українську історичну науку та національну пам'ять неможливо зламати бюрократичними репресіями».

Олеся Стасюк і директор Інституту журналістики Київського національного університету імені Шевченка Юрій Бондар. 

Авторка дисертації додає: «Коли після такого безпрецедентного аудиту результат залишається незмінним — це вже не просто науковий висновок, це об’єктивна правда, яку не можна оскаржити».

З дитинства була наполеглива

—Не знаю, чи зуміла б моя колишня учениця пані Олеся не зламатися під час таких випробувань, якби не її наполегливість, вміння відстоювати свою позицію, — розповідає вчитель історії Самгородоцького ліцею Юрій Береза. — Це в неї в характері. Звернув увагу ще у школі. Дівчинка не з самого Самгородка. Неподалік є село Красне, де вона закінчувала початкову школу. У п’ятий клас прийшла до Самгородка. На той час я почав працювати у школі після Вінницького педуніверситету. Мені доручили класне керівництво у класі, де навчалася Олеся. Тому я добре знав її і учнів свого класу. Дотепер пригадую, як, бувало, Олеся зі своїми однокласниками з Красного переконливо відстоювали думку, що їхнє село, хоч і невелике, але красиве, має свою історію. А там справді зберігся давній палац. У ньому дівчинка бувала, там розташовувалася бібліотека, в якій працювала її мама.

Не думав, що Олеся стане істориком. Це приклад того, як інколи люди змінюють професію. Коли у Самгородку відкрили музичну школу, дівчинка почала там навчатися. Опановувала гру на баяні. По закінченні 9-го класу Олеся разом з подругою Людмилою Юнак стали студентками Вінницького музичного училища імені Леонтовича. Вищу освіту здобула у педунверситеті на музично-педагогічному факультеті.

За словами співрозмовника, в університеті пані Олеся вивчала етнологію і етнографію. Там уперше написала роботу про Голодомор в Україні. Було це на третьому курсі. Продовжила вивчати і працювати над цією темою під час навчання в аспірантурі Київського університету імені Шевченка. робить це дотепер.

—Пригадую, як одного разу учні школи поверталися з роботи у полі, — продовжує розповідь Юрій Береза. — Було таке. що учнів залучали допомагати господарству. Якраз у той день у Самгородку відкривали пам’ятник жертвам Голодомору. Це був один з перших таких пам’ятників у нашій області. Це була нова тема для учнів. Після відновлення Незалежності відкривали архіви. Знаю, що Олеся досліджувала історію своєї родини, цікавилася, як їх торкнулося це велике горе.  

Я постійно наголошував учням, що знання історії є ключовим, так само, як і мови.

Вчитель згадує, як пізніше отримував від своєї учениці історичні книги, зокрема з досліджуваної нею тематики Голодомору-геноциду. Вони продовжують спілкуватися. Про її відстоювання справедливості вчитель дізнавався від пані Олесі. Радий з того, що правда взяла гору.

А ще пан Юрій не приховує, що неабияк радіє з того, що його учениця досягла висоти в науці.

—Кожен вчитель радіє успіхам своїх вихованців, — каже на закінчення розмови Юрій Береза. — Але не кожен може похвалитися тим, що його учень став доктором наук.

Читайте також:

«Орали і будемо орати»: пам’ятку Трипілля знищують з дозволу суду?

Могла б стати моделлю, а лікує тварин: як 17-річна Каріна Земляна обрала незвичну професію

«Хотів віддати сину свою ногу»: хвилююча розмова з батьком спецназівця «Вікінга»

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.