«Орали і будемо орати»: пам’ятку Трипілля знищують з дозволу суду?

• В області продовжують руйнувати пам’ятку Трипілля урочище «Вапельня», що в Іллінецькій громаді.
• Знищення історичної землі відбувається на очах у тих, хто мав би зупинити свавілля, — влади, прокуратури, поліції, судів.
• Прокуратура вимагала накласти арешт на земельні ділянки, але
• Іллінецький районний суд та обласний Апеляційний відхилили вимогу прокурора. Чому?

Землі історико-культурного призначення в урочищі «Вапельня» біля села Шевченкове Іллінецької громади перебувають під захистом держави. Мають охоронний номер 297.  Але все це тільки на папері.

Насправді їх передали у приватні руки. Наразі ділянки орендує фермерське господарство «Фаворит Агрофарм», яке очолює Василь Качула. Тут орють, сіють, збирають урожай. На виорані сліди історії не зважають.

Газета RIA і сайт «20 хвилин» не вперше звертаються до висвітлення питання незаконної приватизації цих земель, що є пам’яткою археології.

Журналістам разом з керівником ГО «Ревізія влади»  Віталієм Павловським вдалося добитися відкриття кримінального провадження. Після досудового розслідування справу передали в Іллінецький районний суд.

Але поки тривають слухання, історичну землю продовжують розорювати.

Зупинити такі дії можна. Для цього варто накласти арешт на використання цих ділянок на час судових слухань.

Чому цього не зроблено?

Відхилили вимоги прокурора

Матеріали кримінального провадження про незаконну приватизацію земель історико-культурного призначення в урочищі «Вапельня» розглядає Іллінецький районний суд.

Інтереси держави у суді захищають представники Немирівської окружної прокуратури. Прокурори просили суд накласти арешт на згадані земельні ділянки, аби зупинити руйнування пам’ятки археології. Для цього є підстави —  документи, що підтверджують статус земель історико-культурного призначення.  Урочище «Вапельня» — це пам’ятка археології, історії та культури. Так записано у паспорті, де воно значиться під назвою — «Поселення Трипільської культури» з охоронним номером 297. Пам’ятка взята на облік ще у 1971 році.   

У серпні 2025 року проведено ще одне наукове археологічне дослідження. Його виконували у межах кримінального провадження. Працювали науковці державного підприємства «Науково-дослідний центр» Інституту археології України. Вони також зафіксували наявність уламків кераміки та глиняної обмазки, що характерні для Трипільської культури першої половини III тис. до н.е.

Незважаючи на це, Іллінецький районний суд відхилив звернення прокурора про накладення арешту. Прокуратура оскаржила такі дії в обласному апеляційному суді. Але й там не задовольнили апеляційну скаргу прокурорів.

—Я розмовляв з прокурором Немирівської окружної прокуратури Дмитром Даниловим, — говорить голова ГО «Ревізія влади» Віталій Павловський. — Він підтвердив той факт, що прокурори двічі зверталися до суду про накладення арешту на земельні ділянки історико-культурного призначення. Але суди не зробили цього. Виходить, тепер пам’ятку археології руйнують з дозволу суду? Як інакше можна назвати відмову в накладенні арешту?

Про причину такої відмови журналіст RIA дізнався під час ознайомлення з ухвалою обласного Апеляційного суду.

Не встановлені межі пам’ятки

У зверненні прокурора Немиріської окружної прокуратури до обласного Апеляційного суду сказано, що землі історико-культурного призначення в урочищі «Вапельня» використовуються незаконно. А це є підставою для накладення арешту на них арешту. У такий спосіб можна зупинити руйнування пам’ятки археології.

А що суд?

Цитуємо фрагмент з ухвали обласного Апеляційного суду від 7 січня 2026 року : «…арешт майна при викладених у клопотанні обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна та завданнями кримінального провадження, а потребами досудового розслідування кримінального провадження не обґрунтуються застосуванням такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, тому клопотання не підлягає задоволенню». Не кожен зрозуміє суддівську логіку, але факт залишається фактом: клопотання про арешт не підлягає задоволенню.

Ухвала суду є у Державному реєстрі судових рішень.

У ній ще зазначено: «Межі території пам`ятки на сьогодні орієнтовні, відповідно до чинного законодавства не визначені. Під час огляду також встановлено, що на даних ділянках проводилися сільськогосподарські роботи пов`язані з вирощуванням відповідних культур».

Цитуємо ще один фрагмент з ухвали суду: «Також встановлено, що дані земельні ділянки перебувають в оренді ФГ «Фаворит Агрофарм» згідно договорів оренди землі від 22.12.2022.

Таким чином, постала необхідність у проведені судових експертиз з метою визначення заподіяної шкоди державі внаслідок використання вказаних земель та для цього необхідно провести натурний огляд з відповідним експертом, а оскільки на місці розташування об`єкта історико - культурного призначення відбуваються сільськогосподарські роботи виконати дії щодо експертного дослідження не можливо так як ці роботи унеможливлюють проведення досліджень на земельній ділянці, які її ідентифікують».

Варто було б назвати прізвища суддів обласного Апеляційного суду, які відмовили в клопотанні про арешт земель історико-культурного призначення. Однак вони у документі відсутні. Після слова «Судді» — пробіл.

 Їхнє діло писати, а наше — орати

Людмила Вапельник, жителька села Шевченкове, є очевидцем того, як розорюють пам’ятку археології урочище «Вапельня».

—Бачу це з вікна свого будинку, — говорить жінка. — Не можу спокійно дивитися, коли трактор виорює залишки виробів з кераміки і глини. Їх можна знайти тут після кожної оранки. Час минає, а історія дарує нам все нові і нові знахідки.

Співрозмовниця звертає увагу на схожість її прізвища Вапельник і назвою урочища — «Вапельня».

—Не думаю, що це випадковий збіг, — продовжує пані Людмила. — Тут жили наші предки. Через це ще більше болить за те, що тут орють і сіють по нашій пам’яті і нашій історії.

Донька пані Людмили Марія Доценко зберігає себе предмет, який називає зернотеркою. Каже, знайшли його в урочищі у 2023 році. Приблизно 30 років тому ця місцевість подарувала ще одну цікаву знахідку — фігурку глиняного коника.

Тут треба проводити археологічні розкопки, а не орати.

За словами Людмили Вапельник, недавно землю урочища засіяли соняшником.

—Спершу виорали, а потім внесли хімію і насіння соняшника, — розповідає співрозмовниця. — Люди запитували їх, хіба суд не повернув цю землю державі? Газети ж писали, що знайшли документи з охоронним номером, то як після цього орати й сіяти. А їм знаєте, що відповіли? Сказали, що діло журналістів писати, а їхнє діло — орати. Орали і будуть орати. Після цих слів ми зрозуміли, що ніхто цю землю в них уже не відбере. На папері значиться, що це історична земля, що під охороною держави, а на ділі, бачите, що робиться.

Читайте також:

Могла б стати моделлю, а лікує тварин: як 17-річна Каріна Земляна обрала незвичну професію

«Хотів віддати сину свою ногу»: хвилююча розмова з батьком спецназівця «Вікінга»

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.