У мерії, 5 грудня, відзначали вінницьких волонтерів. Декількох жінок та чоловіків нагороджували грамотами, преміями та квітами. А після урочистостей трохи поговорили з вінничанином Олегом Рудиком. Він, разом з дружиною Наталією Руденко, з середини 2016 року допомагає військовим на передовій. А вирішив стати волонтером, бо не міг зробити інакше:
— Став волонтером ще тоді, коли був у АТО, в середині 2016-го. Вирішив допомагати хлопцям.
Куди їздили, кому допомагали?
— Озвучити підрозділи не можу, але допомагав і добровольцям, і солдатам. Зараз забезпечуємо близько восьми частин.
Наталія Руденко, волонтер
Зазвичай, їду разом з дружиною Наталією. Забиваємо багажник, заливаю повний бак солярки та вперед, на позиції. Цього року були дев'ять разів. Хотіли ще раз з'їздити в цьому році, але здоров'я підвело.
Що найважче у роботі волонтера?
— Байдужість людей, вона є постійно. Є люди, які допомагають, але більшість залишається байдужою до наших захисників, до цієї війни та горя, яке вона принесла.
Але я сам це (війну - авт.) пройшов за півтора року і з того часу не було жодної думки повернути назад, припинити волонтерство.
Чого зараз найбільше потребують на фронті?
— Паливо. Речі, яких військові не можуть дозволити собі купити: взуття, одяг. Оптика. Харчі, смаколики — цього на передовій завжди просять і дуже потребують. Дитячі малюнки та побажання. І насамперед, очікують на нашу підтримку та любов.
Ті, хто захочуть допомогти, як можуть звернутися до вас?
— У фейсбуці є спільнота «Волонтерський рух «Щире серце». Там є всі наші звіти про те, куди їздили та кому допомагали. І там же — скидаємо прохання зі списком про те, що потрібно привезти хлопцям на позиції.
Читайте також:
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 16 від 17 квітня 2024
Читати номер
Іван Баліцький