На Проводи готували спеціальні поминальні писанки

Водночас відома майстриня переконана, що вшанування померлих предків є дуже важливим для нашого народу. Ця традиція перевірена часом.
- Поки ми їх пам'ятаємо, доти вони, дорогі нам люди, з нами, - каже Тетяна Петрівна. - Незважаючи на те, що перейшли із світу матеріального в духовний.
Поминальні писанки - один з видів вшанування тих, хто вже переступив межу вічності. Вісім років тому Тетяна Петрівна працювала над поминальними писанками для тих стареньких бабусь, які передавали їй по крупиці все, що пов'язано з писанкарством. Виконала їх у такому стилі, як описав поминальну писанку відомий дослідник народних звичаїв Степан Килимник. За ним, чорна з білим писанка означає пошану душ померлих. Це знак подяки за охорону від лихих сил та опікунство.
"Писанки клали покійникам у домовину, коли людина помирала під час великодніх свят, - сказано у книзі Степана Киливника. - Малим дітям, незалежно від часу смерті, клали писанки на могили. Поминальні писанки залишали на могилі, або присипали землею, або розбивали там же, на кладовищі.
Тетяна Пірус, працюючи над згаданими поминальними писанками, відтворила на кожній з них ті символи, які їй підказувало серце й уява. Бо кожна людина - індивідуальність. Тому потребує на щось окреме, що притаманно лише їй одній. Тетяна Петрівна згадала писанкарку бабу Вечориху із села Рахни Лісові Шаргородського району. Та вміла в одній руці тримати одночасно саму писанку, віск, ще й свічечку між двома пальцями.
- Я скільки не намагалася повторити це, але так мені й не вдалося, - каже Тетяна Пірус.
Поминальні писанки Тетяни Пірус зафіксовані в одному з видань, видрукуваному в Києві. "Дуже просили упорядники книги, - каже пані Тетяна, - то не могла відмовити, сфотографувала роботи." На думку майстрині, про такий вид писанок  навіть говорити не можна. Бо йдеться про особисті спогади. Про них відомо лише вам і тим людям, яких уже нема з вами. Тому якщо хтось і пише такі писанки, то про це не розповідає. "З примусу вони не пишуться, - зазначає Тетяна Пірус. - Так само, як і кожна писанка. І на виставках їх ви не побачите. Бо в них інше призначення."
У дні поминальних свят на могилки дорогих людей більшість з нас кладе писанки чи крашанки. Але вони не поминальні. Передають торжество життя. Коли йдемо з цвинтаря, залишаємо яєчка на гробках. Наші предки робили так само, уточнює співрозмовниця. Або ж присипали землею чи просто розбивали їх тут же, на кладовищі.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.