На честь захисників України у Вінниці названі 20 вулиць. Розповідаємо про Героїв

• Розповідаємо про військових, які захищали нашу країну у війні з росією. На честь двадцяти з них назвали вулиці у Вінниці.

Ми маємо пам'ятати Героїв, які поклали своє життя за Україну. З 2016 року у Вінниці роблять персональні присвяти у назвах вулиць загиблим героям у російсько-українській війні.

На сайті міськради немає окремої статистики про вулиці, які названі на честь військових, тож ми самостійно збирали дані з рішень сесій міської ради чи виконкому, в яких йшлося про присвоєння нових назв вулиць. З цих відкритих джерел нам вдалося знайти 20 імен військових, на честь яких є названі вулиці у Вінниці. Далі — розповімо про кожного з бійців. 

Сергій Зулінський (1987-2015)

Сергій був учасником АТО, він разом з побратимами впродовж важких місяців тримав оборону Донецького аеропорту. Чоловік народився і жив на вулиці Тарногродського у Вінниці. Тепер ця вулиця носить назву на його честь.

«Йому було лише 27. Встиг знайти себе у мирній будівельній професії, створити сім’ю і кілька місяців потішитись маленькою донечкою Златою. Вінничанин Сергій Зулінський, позивний «Зулік», до свого останнього подиху разом з іншими кіборгами тримав оборону Донецького аеропорту. Загалом вона тривала довгі 242 дні», — читаємо про чоловіка на сторінці вінницького Ветеранського простору. 

19 січня 2015 року Сергій Зулінський вийшов на зв’язок з рідними, сказав, що з ним усе в порядку. А наступного дня його не стало. Як читаємо, разом з групою побратимів він вирушив на кількох БТРах забрати поранених. Кіборги потрапили у засідку росіян, пробували прорватися штурмом, але невдало. «Зулік» загинув з ще п’ятьма десантниками. 

Костянтин Могилко (1978-2014)

Костянтин Могилко був полковником Повітряних Сил Збройних Сил України та льотчиком першого класу. Він був командиром ескадрильї «Блакитна стежа» у 15-ій окремій бригаді транспортної авіації. По смерті був нагороджений званням Героя України.

Могилка народився та виріс у Вінниці і займався авіацією у місцевому аероклубі. У 1999 році почав свою військову кар'єру, та залишався військовим до своєї смерті.

У свій останній день життя, 6 червня 2014 року, Костянтин здійснював спостережний політ та фотографував місцевість над містом Слов'янськом. У літаку було вісім членів екіпажу. Під час польоту літак був обстріляний російською ракетою, що спричинило пожежу. Літак почав швидко падати та міг потрапити в житлові квартали Слов'янська. Могилко віддав наказ екіпажу покинути літак та сам підтримував його в повітрі, щоб він не впав на мирне населення. Він загинув, та запобіг трагедії серед мирних жителів.

Євген Пікус (1979-2014)

Євген народився та жив у Вінниці. Навчався у вінницькій школі № 30, після закінчення якої поступив до академії державної прикордонної служби, що у Хмельницькому.

Був підполковником прикордонної служби. Загинув у Красноталівці на Луганщині в АТО під час бойового зіткнення з російського ДРГ, яка порушила кордон. Нагороджений посмертно орденом «За мужність» III ступені.

Раніше наш журналіст спілкувався з братом-близнюком вбитого прикордонника Євгена Пікуса, й він розповідав, що в останньому бою підполковник Євген Пікус надавав допомогу прикордонному наряду, який потрапив у засідку. Куля снайпера влучила у потилицю. Ще два постріли прийшлися у груди. Тоді, завдяки діям Героїв, прорив через кордон не відбувся.

Максим Шаповалов (1978-2017)

Максим Шаповал народився у Вінниці в родині льотчика цивільної авіації та обрав професію військовика. Він закінчив Військовий інститут Національного технічного університету України та розпочав службу у військових частинах розвідки, як про це йдеться на сайті Міністерства оборони. Під час своєї служби він приймав участь у миротворчих операціях та очолив спеціальний резерв Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

Після початку війни Максим Шаповал проводив більшість свого часу зі своїм підрозділом в районі проведення АТО, де особисто очолював розвідувальні групи. У травні 2014 року він командував групою, яка брала участь у звільненні Донецького аеропорту.

27 червня 2017 року Максим Шаповал загинув в результаті терористичного акту, що був спланований російськими спецслужбами. Того дня стався вибух автомобіля Mercedes-Benz, за кермом якого перебував Максим Шаповал.

За свою військову службу Максим Шаповал був удостоєний звання Героя України з присвоєнням ордена «Золота Зірка» посмертно.

Ігор Присяжнюк (1977-2014)

Ігор Присяжнюк народився в місті Вінниця і став відомим, як талановитий каноїст, багаторазовий чемпіон України з веслування та учасник національної збірної України. У 1995 році Ігор виконував строкову службу в Прикордонних військах України, а по її закінченні став військовослужбовцем контрактної служби Одеської окремої авіаційної ескадрильї. Після початку війни на Донбасі Ігор служив у прикордонній службі зі званням старшого прапорщика.

Ігор Присяжнюк загинув 7 серпня 2014 року під час організованого прориву з оточення в «Довжанському котлі». На той момент Ігор захищав пункт пропуску Довжанський. Під час виходу з оточення по колоні військових росіяни відкрили вогонь з «Градів». Ігор їхав в автомобілі УАЗ, поряд з яким розірвався снаряд, машина спалахнула і вибухнула.

Дмитро Шкарбун (1977-2014)

Дмитро Шкарбун був підполковником Збройних сил України, 456-тої бригади транспортної авіації. 

Помічник командира гвардії майор Дмитро Шкарбун загинув 14 липня 2014 року в районі міста Краснодон. На висоті 6200 метрів під Луганськом літак АН-26 збила ракета класу «повітря-повітря». Командир літака майор Дмитро Майборода та Дмитро Шкарбун врятували життя п’ятьом членам екіпажу та одному військовослужбовцю, який супроводжував вантаж бійців в зону АТО.

У 2015 році гвардії майору Дмитру Шкарбуну присвоєно чергове військове звання підполковник (посмертно).

Валентин Білошкурський (1979-2014)

Вінничанин був спецпризначенцем, прапорщиком Національної гвардії України. Боєць служив у калинівському «Ягуарі». 

Як дізнаємося з сайту «Український меморіал», 29 травня 2014 року прапорщик Білошкурський загинув під час катастрофи гелікоптера Мі-8МТ Національної гвардії України, який був збитий російсько-терористичним угрупованням з переносного зенітно-ракетного комплексу поблизу міста Слов’янська Донецької області.

У 2014 році  за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу, нагороджений орденом «За мужність» I ступеня (посмертно).

Тарас Сич (1966-2015)

Громадський активіст, учасник подій на Майдані, доброволець батальйону «Київська Русь». До війни та Революції Гідності працював будівельником, у вільний час безоплатно ремонтував монастир. 

Будучи переконаним пацифістом, не брав до рук зброю та працював батальйонним кухарем. Загинув під мінометним вогнем 13 лютого 2015 року у Дебальцівському котлі внаслідок прямого попадання снаряду в кухарський намет.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). У нашому місті на його честь проводять Фестиваль польової кухні.

Дмитро Майборода (1980-2014)

Дмитро народився та виріс у Вінниці, навчався у вінницьких середніх загальноосвітніх школах № 4 і № 26. У 2001 році закінчив Харківський інститут льотчиків. Військову службу проходив у 456-й окремій бригаді військово-транспортної авіації Повітряних сил Збройних сил України. 

Дмитро Майборода — майор, командир екіпажу літака АН26. Герой України (2014). З травня по липень 2014 виконав 35 бойових вильотів для перевезення військових, озброєння, матеріально-технічних засобів у зону АТО. 

14 липня 2014 його літак підбили. Разом з помічником командира екіпажу майором Шкарбуном до останнього керував літаком, що дозволило іншим членах екіпажу врятуватися. 

Дмитро Білоконь

Дмитро Білоконь вінничанин, він закінчив школу № 27 у 2011 році, навчався в ПТУ № 11, далі здобував вищу освіту в університеті «Україна». В травні мав отримати диплом про завершення вишу. 

Раніше наша журналістка розповідала про Дмитра, спілкуючись з його рідними. Війна для Дмитра Білоконя розпочалася ще у 2016 році  — пішов добровольцем служити у 58-й мотопіхотній бригаді, у зону АТО. Боєць отримував грамоти від командування, нагороджений відзнакою Президента України за участь в антитерористичній операції. По закінченню контракту повернувся у Вінницю. Далі вирішив приєднатися до матері і старшого брата, і поїхав на заробітки до Польщі. У березні повернувся в Україну, пояснюючи рідним, що чоловіки мають захищати Батьківщину. 

Йому назавжди залишилося 27 років. Дмитро Білоконь загинув 29 липня, у день свого народження під Бахмутом, від артилерійського обстрілу. 5 серпня 2022 року воїна на колінах зустрічала Вінниця. 

Братів Котенків

Колишня вулиця та провулок Кутузова від квітня 2022 року — стала вулицею Братів Котенків, які загинули за Україну. Брати Сергій та Олександр Котенки — українські воїни-захисники родом із Гайсина. Інформацію про них дізнаємося з Музею Вінниці. 

Сергій Котенко(1968-2022) — учасник російсько-української війни від 2014 року, полковник, командир батальйону «Вінницькі скіфи». Загинув у бою під Запоріжжям. Завдяки його мужнім діям та особистій рішучості завдано великих втрат техніці та живій силі росіян, призупинено їхній наступ.

Олександр Котенко(1971-2022) — учасник російсько-української війни від 2014 року, сержант воював у складі батальйону «Айдар». Загинув у боях під Миколаєвом. 

Анатолій Черниш

Анатолій Черниш був учасником АТО/ООС та з 2014 року захищав Україну на Сході країни, де виконував обов'язки командира БМП-2. За великі заслуги перед Батьківщиною, він був нагороджений двома орденами.

Після року і кількох місяців служби він повернувся додому та працював будівельником. Однак, з початком повномасштабного вторгнення Росії, Анатолій знову вирішив піти на війну. Загинув 17 липня на Миколаївщині.

Володимир Даценко

Володимир Даценко — був волонтером, журналістом, добровольцем у ЗСУ, який загинув 14 липня у Вінниці внаслідок російського ракетного обстрілу Будинку офіцерів.

Коли розпочався повномасштабний наступ, вінничанин Володимир Даценко разом з учасниками організації «Дорожній контроль Вінниця» допомагали патрулювати Вінницю, був волонтером. Коли у місті стало відносно спокійно, чоловік пішов добровольцем на війну. Інколи приїздив у рідну Вінницю.

Під час ракетного обстрілу 14 липня Володимир Даценко був в епіцентрі трагічних подій. Два дні він значився у списку зниклих. Врешті дізналися: Володимир Даценко загинув. Без Володимира залишились батьки, сестра, кохана і троє дітей. 

Олексій Зінов'єв (1989-2018)

Олексій Зінов'єв народився у Вінниці. Строкову службу проходив у танкових військах. Пішов добровольцем у 2-у окрему тактичну групу ДУК «Правий сектор».Боєць загинув 13 червня 2018 року на Донеччині в дорожньо-транспортній аварії. Йому було 29 років. 

Антон Листопад (1991-2022)

Антон Листопад був визнаний найкращим льотчиком Повітряних сил ЗСУ у 2019 році та був нагороджений орденом третього ступеня «За мужність». Він підписав контракт на службу в Збройних силах у 2010 році та, після здобуття відповідної освіти, став військовим пілотом найвищого класу.

У день 30-ї річниці Незалежності, мільйони українців з захопленням та гордістю спостерігали за авіаційною колоною параду військ, яку очолював саме Антон.

Капітан Антон Листопад стояв на захисті свободи та незалежності України з перших же хвилин повномасштабного вторгнення. Він загинув у віці 30 років під час виконання бойового завдання 8 серпня. 

Павло Корнелюк (1988-2017)

Вінничанин Павло Корнелюк був старшим солдатом, розвідником-кулеметником 131-го окремого розвідувального батальйону. З 14 липня 2017 року уклав контракт із ЗСУ, та після підготовки на полігоні у вересні поїхав на фронт. 

Загинув 13 грудня 2017 року внаслідок вогнепального поранення голови. Виконуючи бойове завдання на спостережному пункті, Павло отримав смертельне поранення від кулі снайпера. 

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня посмертно.

Олександр Божок

Олександр Божок народився у Вінниці, закінчив Одеську юридичну академію. З перших днів широкомасштабної війни чоловік пішов у тероборону міста, ніс службу на блок-постах. У квітні 2022 року записався добровольцем, поїхав на Схід.

Вінничанин Олександр Божок загинув в шпиталі від осколкових поранень. Його поранили в Луганській області 26 квітня, а наступного дня він загинув. 

Василь Сліпак (1974-2016)

Василь Сліпак — всесвітньо відомий український оперний співак, соліст Паризької національної опери. Друзі і колеги Василя Сліпака наголошують, що у нього був унікальний голос, який охоплював одразу кілька діапазонів. Чоловік був волонтером, учасником Революції гідності та бойових дій на сході України. 

У травні 2015 року Василь Сліпак, поїхав, як воїн-доброволець, воювати у складі Добровольчого українського корпусу (ДУК) на Донбас. Загинув у бою від кулі снайпера. Кавалер ордена «За мужність» І ступеня посмертно, Герой України посмертно.

Роман Балаба (1992-2022)

Роман Балаба народився у Вінниці. Він навчався у ліцеї №33 та по закінченні вступив до Вінницького вищого професійного училища сфери послуг №19. У 2013 році підписав контракт на службу у Повітряних силах Збройних сил України, де залишався до 2020 року.

З початком повномасштабного вторгнення російських військ в Україну 24 лютого 2022 року Роман виконував розвідувальні завдання в районах, де відбувалися бойові дії на різних ділянках фронту. Він був старшим сержантом, командиром розвідувального відділення та розвідувального взводу 95 Окремої десантно-штурмової бригади.

Роман загинув у Харківській області, захищаючи відхід своїх побратимів.

Олексій Миргородський (1985-2022)

У Вінниці перейменували вулицю Черняховського на ім'я вертольотника Олексія Миргородського, який відзначився в багатьох бойових діях під час російсько-української війни. У АТО та ООС Миргородський здійснив близько 90 спеціально-бойових вильотів, щоб рятувати поранених, забезпечувати пошук та рятування, а також перевозити військову техніку та бійців. У якості командира льотчик виконав близько 200 польотів.

У лютому 2022 року Миргородський та його екіпаж одними з перших почали атакувати бойову техніку та живу силу противника. За свої військові заслуги, Миргородський був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Також військовому було присвоєно звання «підполковник» посмертно.

Читайте також:

Прикордонника Олександра Крамаренка нагородили орденом «За мужність». Посмертно

Захисник з Тульчина отримав державну відзнаку особисто з рук Зеленського

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.