Місто в місті, якому понад 100 років. Екскурсія минулим лікарні Ющенка

• Лікарня імені Ющенка у Вінниці — одна з найстаріших психоневрологічних установ України, яка була заснована у 1897 році. 
• Вона пережила кілька політичних епох, але зберегла головне — місію допомагати тим, кого не завжди помічає суспільство. 
• Як виглядає ця лікарня зсередини? Хто тут працює і живе?

На околиці Вінниці, за кілька кілометрів від шумного центру, стоїть комплекс будівель, які в народі називають просто — Ющенка. Повна назва — Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка. 

Колись це була одна з найсучасніших психіатричних установ Поділля. Сьогодні — цілий мікросвіт, у якому живе більше тисячі людей.

Побудували в 1897 році

Це була перша в Україні психіатрична лікарня, збудована за спеціальним проектом для лікувальних установ (архітектор Д. Пруссак), розповідають на facebook-сторінці Visit Vinnytsia. 

«Комплекс мав сучасне оснащення (включно з водопостачанням, каналізацією, електрикою і центральним опаленням) та міг обслуговувати до тисячі пацієнтів. Інноваційність будівлі полягала й у складному плануванні. Її корпуси були з'єднані, але водночас мали окремі дворики і достатню відстань один від одного. Також усі приміщення були з’єднані підземними переходами з рейковою дорогою для доставки їжі у кожне відділення. Між іншим, заклад мав свою ферму і городнє господарство», — йдеться у дописі.

Заклад має понад столітню історію. Його будівлі бачили ще царські часи, революції, війни, розпад імперій і народження нової країни. Тут працювали видатні психіатри, включно з академіком Олександром Ющенком — вченим, іменем якого названо заклад.

Екскурсія минулою епохою

Лікарня мала просторі, добре провітрювані та освітлені спальні. В головному корпусі були аптека, бібліотека і великий світлий зал для розваг. 

У цій залі могли вільно розміститися 400 людей. Нерідко там влаштовували танці для спокійних хворих та молодшого медичного персоналу. Витрати за свята завжди брав на себе перший директор лікарні Василь Кузнецов, якого, до слова, тут дуже любили та поважали, про що ми писали раніше.

Двічі на рік влаштовувалися концерти та бали: 1 січня — бо ж Новий рік, а ще день народження директора. Та 24 жовтня — день храмового свята лікарні на честь «Божої Матері Всіх скорботних».

А над головним входом розміщувалась домова церква. Її розписом, одночасно із розписом Володимирського собору у Києві, керував художник Адріян Прахов. 

На жаль, ні розписи, ні вітражі верхніх напівкруглих вікон не збереглися.

Цікавим буде пробігтися й профілями тодішніх відділень, що діяли на базі Вінницької окружної лікарні: для спокійних чоловіків, для неспокійних чоловіків, «буйних» чоловіків, відділення для «важких і неохайних» чоловіків, чоловіче соматичне відділення, а також аналогічні відділення для жінок. Було окреме відділення для хворих епілепсією.

Збереглася інформація, що хворі у перші роки минулого століття були забезпечені усім необхідним: одягом, їжею, відповідним доглядом. Існував навіть спеціальний реєстр страв. Приміром, хворі другого класу мали меню із 29 страв, а меню першого складалося з 53-х. 

Про пацієнтів

Разом з колишнім очільником лікарні, Вадимом Клочком, ходили на екскурсію закладом. Зокрема, побували у чоловічому відділенні та поспілкувалися з пацієнтами.

На той час у чоловічому відділенні звернули увагу на велику кількість ікон.

— Їх пишуть наші хворі, як й інші картини, що висять, — розповідали у лікарні.

Арт-терапія у цих стінах показує лікарям ступінь хвороби — психокорекцію. Шизофренія — барвиста і заплутана, психопатія — графічна і геометрична. Із м’якими світлими тонами відступає агресія.

Пацієнти грали в карти, шахи, доміно. «Суддею» був медбрат. Грали тихо. Без емоцій. Без азарту в азартні ігри.

— Тут всі вдячні, — схопився зі стільця сивий чоловік в окулярах, в коричневому костюмі. — Якоюсь мірою краще, ніж вдома. Але вдома мене чекають жінка, двоє дітей. Приїжджають до мене раз в тиждень. Немирівський район, село Обідне.

— Деякі тут поправляються, — підслухала медсестра. — П’ятиразове харчування.

Декілька людей перебувають у стані тривалої ремісії, але залишаються в лікарні, бо не мають куди повертатися. Вони допомагають по господарству, сортують речі, читають книжки. Лікарі ставляться до них як до членів великої сім’ї.

— Я з Гайсинського району, село Мар’янівка, — підвівся молодий чоловік. — Страшна війна йде між Росією й Україною. Я не хочу, щоб вона розтягнулася на п’ять-десять років. Ветеран другої групи. В АТО мене не взяли – не пройшов комісію.

— Вам дали ліки, провели процедури. Чим займаєтесь цілий день?

— Читаю газети, дивлюсь телевізор, з хлопцями граю в карти, в шахи, — відповідав чоловік.

У сусідній палаті інтелігентний дідусь на візочку одиноко читав газету.

— Це доцент. Був дуже хороший хірург в «Пироговці», викладач на кафедрі хірургії. Руки у нього були золоті.

— А чому тут?

— «Криша поїхала», — відповів лікар. — Раніше ще у нас був «Бог Сонця». Закінчив два інститути й на психіатрії «повернуло». Ходив тут в генеральських пагонах, сам робив собі золоті зуби. Професор Мізрухін демонстрував його студентам, був дуже показовий пацієнт. Але одного разу почав щось не те говорити, і більше його не брали на лекції.

У багатьох пацієнтів немає документів. Їх привозять із вулиці. Хтось потрапляє після нападу, хтось — після дзвінка на гарячу лінію. Декого знаходять на вокзалах.

Про місцеві легенди

Звісно, що за понад сторічну історію лікарня Ющенка заробила низку легенд та міфів. 

Директорка закладу Софія Кучерук розповідала журналісту, що якось їй дзвонили з телешоу «Битва екстрасенсів». Напрошувалися приїхати. Мовляв, коридорами лікарні блукає привид.

— Ви знаєте, кажу їм, я працюю у лікарні 30 років і за весь цей час якось не доводилося з ними стикатися, — сміється директорка медзакладу. 

Інша популярна легенда свідчить, що під будівлями лікарні імені Ющенка приховано не один підземний поверх, де свого часу, що тільки не робилося: від катувань хворих до проведення над ними різноманітних експериментів. 

— Лікарня справді має підземні тунелі, але після Другої світової війни більша їх частина або завалена, або використовується як склад, — розповідає Софія Кучерук. 

Лікарка говорить, що тунелі прокладені під усіма корпусами лікарні. Раніше заборонялося носити їжу або білизну через двір, тому всі пересування немедичного персоналу мали здійснюватися лише під землею.

Сьогодні обласна лікарня Ющенка ще й памʼятка архітектури. Нині це Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня імені академіка Олександра Ющенка. Це ім’я вона носить ще з 1936 року — на честь видатного лікаря, одного з засновників біохімічного напрямку в психіатрії, який на початку своєї кар’єри працював у лікарні ординатором. 

Читайте також:

Тільки громадський транспорт? Для Соборної готують проєкт за 278 тисяч євро

Які зарплати та чим володіють вінницькі чиновники? Аналіз декларацій

Мерія Вінниці купує аж 234 принтери. Навіщо їм стільки?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.