Мільйон за вигадку про підземелля «Вервольф». Дві правди про схованку Гітлера під Вінницею

Військові Нацгвардії також хотіли б знати, що там під землею було у Гітлера

У 2019-му науковців київського Інституту прикладних проблем екології, геофізики і геохімії НАНУ з використанням спеціальної техніки встановили наявність у підземеллі «Вервольфу» будинок. Навіть назвали кількість поверхів — чотири. Документальний звіт про це передали дирекції обласного краєзнавчого музею.

— Міф  про багатоповерховий підземний бункер на ставці Гітлера «Вервольф» вигадав видатний німецький хірург, який працював у часи  Гітлера, доктор Фердінанд Заурбрух. Легенда так захопила сценаристів з Голлівуду, що вони зняли про це фільм, внаслідок чого автор вигадки став мільйонером, — так стверджує історик з Бельгії Мартін Богарт. Він багато років працює у німецьких архівах, досліджує матеріали про ставку під Вінницею.

Уже цікавляться дослідженням

Після послаблення карантинних заходів відновив роботу обласний краєзнавчий музей і його філія на колишній ставці Гітлера «Вервольф». Повна назва філії «Історико-меморіальний комплекс пам’яті жертв нацизму».

Керівник філії Сергій Гареник (праворуч) розповів 20minut.ua, що нині завершується оновлення експозиції.

— Роботи виконано приблизно на 90 відсотків, — уточнив він. — Підготували нові інформаційні матеріали. Один з них розповідатиме про дослідження науковців київського Інституту прикладних проблем екології, геофізики і геохімії НАНУ.  Йдеться про обстеження підземелля на території колишньої ставки.

Восени минулого року дослідники передали обласному краєзнавчому музею звіт про проведену роботу. Їм вдалося заглянути у глибину підземелля.  Зробили це завдяки застосування сучасних технологій.

— Справжньою сенсацією став факт виявлення 4-поверхової будівлі під землею, — розповідає Сергій Гареник. — Як зазначено у звіті, два верхні поверхи заповнені газами. Вони називають ці гази — аргон і радон. Два нижні поверхи ще потребують дослідження. Там також є гази. Встановлено наявність тунелю, глибиною 10-12 метрів, бетонних перекриттів, товщиною від 50 см і більше.

У Стрижавку на «Вервольф», як і раніше, знов потягнулися відвідувачі. Вони вже цікавляться матеріалами про дослідження київських науковців про підземний будинок.

— Мені особисто мало віриться у таке, — каже студент педагогічного університету майбутній історик Микола. — Ви уявляєте собі чотири поверхи під землею? За ці 75 років, що минули після війни. На території уже б десь та просіла земля. Або якимось іншим чином підземелля дало б про себе знати. Зондування, супутникові знімки — все це добре, але все одно звучить непереконливо.

Передісторія сенсаційного відкриття

Тим часом працівники музею не мають підстав не довіряти результатам дослідження.

Сергій Гареник уточнив, що роботи проводилися із застосуванням мобільної технології геофізичних досліджень, що включають в себе метод частотно-резонансної обробки та інтерпретації даних супутникових знімків і фотознімків. Також застосовували наземні геоелектричні методи вертикального електрорезонансного зондування.

Без застосування таких технологій не заглянули б під землю.

Сенсаційне відкриття має свою передісторію.

Одного разу серед екскурсантів, які оглядали територію колишньої ставки Гітлера, був директор Інституту прикладних проблем екології, геофізики і геохімії НАНУ Микола Якимчук. З ним зустрічалася адміністрація обласного краєзнавчого музею і його філії. Науковець оглянув об’єкти ще й з професійної точки зору. Багато зробив знімків. Пообіцяв перевірити, що там може бути під землею.

Минуло трохи часу — і директор Інституту повідомив по телефону, що під землею справді є якісь об’єкти.

Досліджували ґрунт, пісок, бетон, колодязь

Така інформація вченого дала підстави замовити дослідження. Замовником став обласний краєзнавчий музей. Дослідники неодноразово приїжджали на об’єкт. Працювали за допомогою спеціальної апаратури, сканували територію, відбирали зразки ґрунту, причому з різної глибини, вивчали пісок, бетон, дослідили розчищений каналізаційний колодязь біля залишків колишнього басейну.

Дослідження дуже складне. Провести його на всій 24-гетарній території потребувало б багато часу і значних коштів. Переважно вивчали підземелля на місці бункера Гітлера.

Музейники мають намір організувати зустріч з дослідниками. Аби дізнатися більше подробиць. Така інформація викладає неабиякий інтерес не тільки у наших відвідувачів ставки. Сюди приїздять екскурсанти із зарубіжних країн. Кожне нове відкриття сприяє збільшенню кількості відвідувачів.

Росіяни не поділилися результатами

У 80-х роках минулого століття територію ставки уже досліджували спеціалісти шляхом зондування території і підземелля. Тоді це робили дослідники з Москви з підприємства «Гермес». Працювали довго, також із використанням спеціальної техніки.

Як стверджують у музеї, москвичі не надали жодної інформації про результати проведеної роботи. Все забрали з собою.

Вінничани неодноразово надсилали у Москву письмові запити, щоб дізнатися, що вдалося дізнатися про підземелля. У відповідь не отримали нічого.

Схоже, саме після роботи на ставці москвичів, з’явилася інформація про наявність підземних споруд. Все одно ж вони з кимось контактували з вінницького начальства. Могли проговоритися. Однак документального підтвердження такому висновку не було надано тоді, а тепер про це годі говорити. Зате маємо результат власного дослідження.

Тисяча світлин особистого фотографа фюрера

Висновок про легенду з підземеллям Мартін Богат зробив раніше. У 2013 році він видав книгу разом з українським істориком дослідником подій Другої світової війни Андрієм Швачкою. Книга написана на основі досліджень з німецьких та американських архівів про ставку під Стрижавкою.

Книга цінна не тільки документальними фактами. У ній багато знімків, зроблених особистим фотографом фюрера під час його приїзду на «Вервольф».

До речі, Богарт і Швачко презентували книгу у Вінниці. Саме тоді дізналися від них багато цікавих фактів. Один з яких про історію з підземеллям від німецького хірурга.

Велику кількість фотографій і записів, що зберігаються в архівах, Богарт пояснює це німецькою скрупульозністю. Каже, в німецьких архівах збереглося понад тисячу фотографій з «Вервольфу». Фотографували скрізь, навіть у секретних місцях, де, здавалося б, не можна було цього робити.

— Один із архівних записів свідчить про те, що фюрер вимагав записувати і фотографувати мало не кожну хвилину подій часів війни, — каже містер Мартін. – Найбільше фотознімків зроблено особистим фотографом Гітлера Вальтером Френцом.

Ніч Фердінанда на ставці

— Вигадку про підземелля могла спричинити нічна пиятика, — каже містер Богарт. —  В архівах є запис про те, що знаменитий німецький хірург доктор Фердінанд Заурбрух провів на ставці тільки одну ніч. Разом з офіцерами пиячив мало не до ранку.

Після війни доктор опинився в Америці. Там написав книгу під назвою «Це було моє життя». Вона вийшла у 1951 році. В ній згадав про своє перебування у 1942-му на «Вервольфі».  Саме він уперше повідомив про існування глибокого підземелля на ставці Гітлера у селі Стрижавка під Вінницею. До того часу про таке не згадував ніхто. Принаймні, я опрацював сотні  архівних матеріалів, але в жодному з них не згадується про те, що підземелля забудовано  приміщеннями.

Богарт вкотре згадує про німецьку педантичність і скрупульозність.

—Ну, не могли б вони зафіксувати підземне будівництво, — говорить історик. — Записували навіть дрібниці. Наприклад, скільки цвяхів витратили за день. І при цьому ні слова про глибокі бункери? Не вірю яв таке.

Під час презентації Богарт висловив власну думку, що, можливо, під час пиятики хтось у п’яному чаду щось таке втяв про підземелля, а доктор сприйняв інформацію за реальний факт. Зрештою, міг сам вигадати. Для чого? Для підвищення цікавості до написаного . Якщо це було саме так, то німець влучив у «яблучко». Американців цей епізод заінтригував. Про нього стало відомо на кіностудії «Голлівуд». Один із сценаристів запропонував автору зняти фільм за його книгою. Той погодився.

Німецькі офіцери спростовували

— В результаті Фердінанд став мільйонером, — каже Мартін. — Щоправда, після виходу книги німецькі офіцери, які служили на «Вервольфі» і залишилися живими, намагалися спростувати написане.

У пресі з’явилися їхні публікації про те, що хірург Заурбрух все вигадав, ніякого підземелля у бункері не було. Однак легенда настільки сподобалася, що про її спростування ніхто не хотів слухати. Фільм переглянули мільйони глядачів і  кожен, без сумніву, запам’ятав епізод із поверхами під землею.

Як стверджує дослідник, жодних документів, які б підтверджували наявність у бункері глибокого підземелля, він не знайшов у архівах. Андрій Швачко звертає увагу на той факт, що автори разом  аналізували звіти про виконану на будівництві роботу. Педантичні німці зберігають навіть такі документи. У них зазначено, скільки було завезено щебеню, використано бетону на спорудження трьох бункерів. Відома товщина стін - 2 метри, фундамент мав 2,5-3 метри, товщина перекриття даху – 2 метри.

— Якщо підсумувати загальну кількість  використаного будівельного матеріалу, то його аж ніяк не вистачить на підземні бункери, — пояснює Андрій Швачко. — Напрошується ще й таке питання: чому не збереглося жодної фотографії з підземелля, адже фотограф фіксував кожен крок фюрера?

Чи приїжджала Єва Браун?

Польові ставки Гітлера у Європі споруджували за типовими проектами. Об’єкт у Стрижавці будували три німецькі компанії. Одна з них, за словами містера Богарта, працює і в наш час. Основні роботи виконували професійні інженери і майстри. Військовополонені займалися підсобними роботами. Автори книги не впевнені в тому, що всіх, хто працював на будівництві, стратили.

— Гітлерівцям потрібна була робоча сила для будівництва доріг, мостів, інших об’єктів, —  каже Андрій Швачко. — Чи могли вони знищити тих, хто міг бути зайнятий на будівництві? І в архівах нема документів про масові розстріли тих, хто працював на будівництві ставки.

Після завершення будівництва на ставці служили вісім тисяч офіцерів і солдатів фюрера. Офіцери квартирували у будинках в навколишніх селах і у Вінниці. Нинішній готель «Вінниця» теж був повністю зайнятий німецькими офіцерами. Всі події, що відбувалися на ставці, ретельно записували п’ятеро стенографісток. А ось  факт приїзду з фюрером Єви Браун не підтверджується ніякими документами.

Постійно запитував, котра година

Про ще один дещо незвичний факт згадав під час розмови Мартін Богарт.

— У щоденнику ставки є запис про те, що стенографісток просили не конспектувати запитання Гітлера: «Котра година?» — каже історик. —Запис про це також зберігається в архіві. Робив він так тому, що не носив годинника.

За словами дослідника, розмови на «Вервольфі» конспектували п’ятеро стенографісток.  Кожен день вони записували по 100-120 сторінок тексту.

Буде альбом про Вінницю з фотографіями

Мартін Богарт перший з істориків, який так детально дослідив у німецьких архівах документи про ставку під Вінницею.

Володіючи німецькою, він опрацював щоденникові записи, документи, що стосуються об’єкту, зняв копії майже всіх фотознімків. До речі, сто з них безкоштовно подарував нашому обласному краєзнавчому музею. У форматі 3D зняв відеоролик про подорож усіма об’єктами Стрижавської ставки.

На основі отриманих світлин планував випустити фотоальбом про Вінницю часів воєнного періоду, зроблених особистим фотографом Гітлера. Поруч зі старими фотографіями планував розмістити знімки тих самих об’єктів, якими вони є сьогодні.  Щоб  побачити фрагменти із зображеннями міста у двох часових вимірах.

Коротко про авторів книги про «Вервольф»

Бельгієць  Мартін Богарт фахівець з історії і лінгвістики. Знає декілька мов, зокрема, російську і німецьку. Спеціалізується на дослідженнях історії групи армій  «Південь», військ СС на Східному фронті та польових ставок Гітлера. Автор понад двадцяти книг і статей, присвячених  подіям Другої світової війни, які вийшли друком у різних країнах Європи.

Киянин Андрій Швачко, 1967 року народження, випускник Київського педагогічного інституту імені Драгоманова, за фахом історик. Полковник запасу СБУ. Дослідник історії подій Другої  світової війни на території України. Його публікації надруковані у книгах і журналах. Захоплюється історичною реконструкцією.


Читайте також:

Гвардієць з Калинівки врятував на Донбасі вівчарку, поранену гранатою

«Нас не впізнати!» У сукні, подарованій мамою, прийшла на службу лейтенант Нацгвардії 
 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.