«Ми побачили порожній і розорений Могилів»: знайшли 300-річні записи посла з Данії
- Пропонуємо ексклюзивні історичні знахідки — яким був Могилів-Подільський у 1711 році.
- Записи віднайшли члени Військово-історичного товариства «Дністер і поділилися з читачами сайту «20 хвилин».
- Повністю текст буде опублікований у групі «Історія — Могилів-Подільський».
Текст для сайту «20 хвилин» підготував адміністратор групи «Історія — Могилів-Подільський» пан Федір. Він же здійснив переклад записів на українську. Назвав підготовлений матеріал «Посольство данського короля в Могилеві: Юст Юль і Расмус Еребо». Це завдяки їх щоденниковим записам маємо можливість нині дізнатися про те, яким було місто над Дністром у 1711 році.
— Мешканцям Могилів-Подільського буде цікаво дізнатися історичний факт: саме через наше місто поверталася на батьківщину після Прутського походу переможена, принижена й голодна московська армія, — зазначає адміністратор групи. — Саме тут Петро І сфальсифікував умови так званого «Прутського миру» і звідси розіслав європейським дипломатам реляцію про «не програну» битву, і саме звідси, покинувши армію поїхав на води в Карлсбад, бо трохи зле почувався після всього пережитого.
Отож, «Прутський похід» 1711 року, 315-а річниця якого минає днями, має безпосередній стосунок до Могилів-Подільського.
Джерелом відомостей про Україну і про Могилів в часи Прутського походу є записки Юста Юля — данського посла при дворі царя Петра І. У той час (після Полтави) Данія вдруге приєдналась до антишведської коаліції і король Данії і Норвегії Фредерік IV потребував об`єктивних відомостей про ситуацію.
Ще одні записи про наше місто залишив для нащадків Расмуса Еребо — особистий секретар Юста Юля.
— У 1711 р. Юст Юль здійснив подорож на зустріч з царем, — пише адміністратор групи «Історія — Могилів-Подільський». — Завдяки цьому ми отримали можливість побачити тогочасну Україну очима іноземця. Записки Юста Юля часто цитують, наводять порівняння України і Московії, але цитати про Могилів місцевий читач прочитає, можливо, вперше. Згодом колеги викладуть ширший уривок записок Юста Юля про його подорож Поділлям.
Переклад з російської за виданням Юль Ю. «Записки Юста Юля, датскаго посланника при Петре Великом (1709–1711) / извлечены из Копенгагенского государственного архива, переведены с датского и изданы Ю. Н. Щербачевым», 1899.
Записи Юста Юля
8 серпня 1711 р.
Увечері посланий мною гонець повернувся з Могилева і привіз мені листа від великого канцлера із запрошенням невідкладно їхати до Могилева, бо цар знаходиться там.
9 серпня 1711 р.
Залишивши більшу частину моїх людей і речей, я вирушив до Могилева, що за 6 миль від Шаргорода (миля, про яку йдеться у записках, становила приблизно 7,5 км — Авт.)
Приїхав я туди о 6-й годині пополудні. Це запустіле незалюднене місто, розташоване біля Дністра, на цьому березі. Я негайно сів на пором, щоб перебратися через річку в табір, але сильною течією мене віднесло так далеко вниз (Дністром), що в табір я прибув надто пізно і (тому) того вечора не міг говорити з царем.
10 серпня 1711 р.
Мав щастя розмовляти з царем. Він докладно розповів мені, яким чином було укладено мир між ним і турками. Обставини всієї справи передані у виписці з щоденника генерала Алларта, повідомленої мені ним (самим) і виписка без сумніву заслуговує віри, оскільки він з початку до кінця особисто брав участь у битві.
Ніч я провів у таборі, хоча за порадою великого канцлера, намети свої поставив на тому березі ріки, оскільки з-під Могилева вся армія мала перейти через Дністер, щойно закінчиться (побудова) понтонного мосту, який наводили з величезним поспіхом, чимало остерігаючись зміни рішення з боку турків. Щоб убезпечитись від нападів з боку татар були далеко виставлені пости і пікети.
11 серпня 1711 р.
Я перебрався назад через Дністер понтонним мостом, який був майже готовий.
13 серпня 1711 р.
Полки один за одним перейшли Дністер і розташувалися на березі. Славний народ — хоч куди, але вкрай (знесилений) голодом. Я зліг у ліжко від хвороби, на яку страждав цілий місяць. Внаслідок (цієї хвороби) я (весь останній) час подорожував у російському спальному возі. Стан мій погіршився від поїздок верхи до табору, які я робив через силу для побачення з царем.
Могилів розташований по цьому боці Дністра, на самому його березі. Він зовсім порожній; втім, деякі будинки ще вціліли. Колись це було велике міцне місто, оточене подвійним валом, з великим болотом (що облягає його) майже навколо, так що підступитися до міста було дуже важко. Але тепер усе (у Могилеві) порожнє і розорене: від колишніх валів, стін та веж залишилися самі підмурки. (Місто) це побудоване Волоським князем Могилою, від якого і отримало свою назву.
14 серпня 1711 р.
Зважаючи на мою хворобу, я не міг особисто з’їздити попрощатися з царем, а тому послав секретаря королівської місії Петра Фалька вибачитися перед його величністю. (Я доручив) також (Фальку зайти) до великого канцлера Головкіна, щоб попросити його про (призначення мені) достатньої охорони для безпечного (проїзду) Польщею, куди я мав слідувати за царем. Насилу добився я нарешті того, що зі мною відрядили 10 драгунів. Великий канцлер наказав мені передати, що мені слід їхати на Лемберг до Ярослава (і що) там я отримаю подальші вказівки щодо шляху, який обере цар.
Як тільки вся армія перейшла через Дністер, цар наказав відслужити молебень подяки і тріумфувати салютними залпами чудовий свій порятунок на Пруті, влаштований Богом. Увечері цар поїхав, нікого зазвичай про те не попередивши. (Перед від'їздом) він розпорядився, щоб армія негайно виступила на Немирів до Києва, звідки частина її мала попрямувати до Смоленська, а інша до козацької України.
15 серпня 1711 р.
Армія виступила в Шаргород. Того ж дня прибув туди і я, зробивши шість добрих миль.
Записи Расмуса Еребо
«2-го серпня, на превеликий наш подив, ми дізналися, що цар уклав мир з Турками. Згодом і вся Європа (була вкрай цьому) здивована. Зважаючи на те, що більшість наших людей похворіла, мене як найздоровішого послали за кілька миль вперед, щоб зібрати достовірні відомості про це (про мир). (Доручення) це я виконав і, яким би не був втомленим, мусів повернутися того ж вечора, проїхавши таким чином протягом одного дня, засвітло, 12 миль, причому майже нічого не їв і не пив.
Після того, ми повернули назад та (поїхали) до Валахії. Дорогою я проїхав за півтори милі від славної, сильної фортеці Кам'янець-Подільського, якої, втім, не бачив. Віце-комендантом її був Данський дворянин Кос.
Армію ми застали біля маленького покинутого міста Могилів, що стоїть біля річки Дністер. Не можна описати, яку нестачу харчових припасів і напоїв відчувала тут (apмія). Солдати почорніли від спраги та голоду. Наскільки великою була скрута, можна судити з того, що одного разу у нас обідали в гостях четверо генералів, а весь обід складався з тарілки гороху, з послідом сарани, що постійно в нього падала, та з маленького шматка шинки. Проте (страви) ці здалися (нам) тоді витонченішими і смачнішими за всякі (наїдки) царського обіду. Почорнілі люди, які вмирали від голоду, лежали в безлічі по дорозі, і ніхто не міг допомогти ближньому або врятувати його, оскільки у всіх було порівну, тобто ні в кого нічого не було».
А було місто з тисячами будинків і людними ринками
Таким побачили Могилів данські мандрівники у серпні 1711 р. майже порожнє місто з кількома вцілілими будинками.
Для порівняння, згадаємо ще один опис Могилева на Дністрі. Його зробив приблизно на півстоліття раніше від данців видатний османський мандрівник Евлія Челебі. Контраст — разючий!
Челебі писав про Могилів як про велике і жваве місто з «трьома тисячами будинків» та «людними ринками». Кажуть, Челебі був схильний до перебільшень, однак навіть з урахуванням цього різниця між двома описами вражає.
Челебі здійснив подорож 40 країнами Європи, Азії та Африки. Залишив у спадок Книгу подорожей у 10-ти томах. Народився у Стамбулі у 1611 році, точна дата смерті не відома, приблизно 1679/1682 роки.
Подяка за допомогу у підготовці матеріалу
Адміністратор групи «Історія — Могилів-Подільський» пан Федір висловлює подяку Владиславу Яценку (Wladyslaw Jatcenko) і створеному ним каналу «Історичний вебінар\Historical webinar» (https://www.youtube.com/@historicalwebinar1452) та PhD/доктору філософії у галузі історії Ірині Папі за вебінар "Українські землі очима данських мандрівників у 1711 р." (https://www.facebook.com/share/p/1PLJnnPCZi/)
Ще одна подяка за допомогу у підготовці матеріалу Військово-історичному товариству «Дністер» (https://www.facebook.com/dnister.military.history) і пані Олені Урсакі (Ursaki Olena)/
Читайте також:
«Але ж довідка фіктивна, панове судді»: чому у Хуторах син не може оформити спадщину мами
Дворкіс вибіг до воротаря: згадуємо, як донецькі втягнули Вінницю у скандал
«Говорітє по-русскі?»: болгари швидше забудуть російську, ніж українці - враження журналіста RIA
Подякуй журналісту гривнею
Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google
