«Мені допоміг Девід Лінч»: у Тульчині зняли провокативний фільм болючий жінкам
- «Рибу, що отримала крила, знесла злива» — така назва нового фільму молодого режисера з Тульчина Дмитра Масіброди.
- До чого тут культовий американський режисер Девід Лінч, який ніколи не був у Тульчині?
- Про що фільм? Як його знімали? Де і коли можна переглянути? Про це дізнався журналіст «20 хвилин» у розмові з режисером Дмитром Масібродою.
Поштовхом до зйомок нової короткометражки стала сумна звістка про смерть відомого американського режисера Девіда Лінча. Цю звістку боляче сприйняв молодий режисер з Тульчина Дмитро Масіброда. Він не був особисто знайомий з метром кіно. Та й Девід Лінч ніколи не приїжджав до Тульчина. Але від того сум від втрати не став меншим.
— Лінч для мене був духовним провідником, а його фільми допомогти знайти власний стиль, — ділиться думками Дмитро. — Тому це була така само втрата, як смерть дорогої людини.
Американського кіномитця не стало 16 січня 2025 року. Він помер після хвороби у віці 78 років. А на початку лютого у Дмитра виник задум — зняти фільм у стилі його робіт.
Повернувся до того, що хотів знімати давно
Дмитро Масіброда може довго і багато розповідати про фільми Девіда Лінча. Він не має жодного сумніву, що шанувальники кіно з цікавістю переглядатимуть їх роками. Особливо це стосується серіалу 90-х «Твін Пікс». До п’ятірки кращих входять фільми «Синій оксамит», «Малголленд Драйв», «Людина-слон», «Проста історія». Лінч створював фільми за логікою сновидінь. Так стверджують кінокритики. Не дивно, що його стрічки мають сюрреалістичне забарвлення. Найкраще режисеру вдавалося передати глибину емоцій! Чи не тому хочеться переглядати його картини знов і знов.
— Творчість американця для мене є близькою, бо я теж починав з коротких сюрреалістичних фільмів, — продовжує розповідь Дмитро Масіброда. — Це було майже десять років тому. Але потім так сталося, що ми зняли соціальні фільми — «Парадокс», «Ядерне чаювання» — і сюрреалізм залишився у минулому. Раптом читаю страшну новину з Америки про смерть Лінча. Згадую його роботи і у своїх роздумах ловлю себе на думці, що хочу зняти фільм у його стилі. Найважливіше у цьому — я відчув, що хочу повернутися до начала у своїй творчості, тобто сюрреалізму. Тому фільм, який ми зняли тепер, є поверненням до того, що я хотів знімати давно.
«Завжди починаю з назви»
— Я почав одразу з назви, — говорить пан Дмитро. — Так роблю завжди — відштовхуюся і пишу сценарій від неї, Хотілося, щоб назва нового фільму була дивною, навіть абсурдною, підкреслювала сюрреалістичний простір картини.
Так виникла назва «Рибу, що отримала крила, знесла злива». Це метафора фаталізму та марності спроб людини втекти від власної долі. Якщо трохи точніше, мова про людину, яка нарешті здобуває внутрішню свободу, тобто крила, але опиняється беззахисною перед невідворотною стихією, якою є злива. Це головна поетична алегорія всієї історії. Тобто, риба, що отримує крила це про потенціал людини, а злива зовнішні фактори, що не дозволяють розкритися цьому потенціалу.
— Про що фільм, Дмитре? — звертаюся до співрозмовника.
— Зазвичай автори стрічки не розкривають сюжет до виходу на екран, — говорить він. — Тримають у таємниці. У загальних рисах скажу так: історія розгортається вночі під проливним дощем: нічна дорога, автомобіль, монолог слідчого про викрадення, відчуття викривленої реальності, — говорить автор стрічки. — Маємо картину атмосферного, сюрреалістичного занурення в дежавю та психологічну дезорієнтацію.
Ця історія близька для жінок, але болюча
Фільм побудований за зацикленою часовою структурою та мета-кінематографічною рамкою, де межа між спогадом, сном і зафіксованим записом повністю розчиняється. Деякі рішення залишають шрами, інші змінюють закони фізики. після одного такого вибору риби, які отримали крила, починають падати з неба, час зупиняє свій рух, а люди дедалі частіше зустрічають тих, кого ще не повинні знати.
За словами співрозмовника, на екрані глядач побачить жорстокість, сюрреалізм та абсолютний абсурд. Проте, коли історія добіжить кінця, перед глядачем постане глибока драма — про вибір та невідворотні наслідки від такого вибору.
— Мені здається, що ця історія виявиться особливо близькою та болючою саме для жіночої аудиторії, — зазначає режисер.
Щоб пересвідчитися у його словах, варто подивитися стрічку. Бо ж співрозмовник висловив власну думку.
Тарілку на удачу розбив з третьої спроби
Розпочати зйомку стрічки планували навесні 2025-го. Зробити це не вдалося. Завадили обставини. Роботу над картиною відклали. Влітку того ж року режисер сформував нову команду, але знову щось пішло не так і традиційну тарілку не розбили. Нагадаємо, розбивання тарілки це традиційний ритуал на удачу, який проводять у перший день зйомок фільму.
Нарешті влітку 2026-го Дмитро Масіброда розбив об штатив камери тарілку з написом назви фільму та іменами учасників знімальної групи.
Операторів режисер знайшов серед випускників Тульчинського коледжу культури. Анна Поплавська і Альона Гогунець щойно отримали дипломи згаданого навчального закладу і охоче погодилися долучитися до роботи. Дмитро каже, що знає їхні професійні можливості, бо знайомий з ними, мав нагоду переконатися в цьому. Дмитро Семенюк, теж випускник коледжу, працює над монтажем фільму.
— З акторів, які знімалися у моїх попередніх фільмах, залишився лише Петро Шуткевич, який виконав головну чоловічу роль, — говорить автор картини. — Він відомий у місті фотохудожник, педагог, багато років веде заняття у фотогуртку «Фокус». Ще маю згадати свого племінника Данила Сіденка, він уже втретє взяв участь в епізодичній ролі. Всі інші — це нові обличчя. В епізодичній ролі «засвітилася» Далья Ганім, студентка четвертого курсу Тульчинського коледжу культури, а також операторка Анна Поплавська. Режисер також з’явився на екрані в одному з епізодів.
Білявка Даяна Мазур — це голлівудське ретро
— Найбільшим відкриттям для мене стала виконавиця головної жіночої ролі Даяна Мазур, — розповідає Дмитро Масіброда. — Вона мала грати коротку епізодичну роль. Таку я відводив їй під час написання сценарію. Однак після перегляду написаного, уже напередодні зйомок, зрозумів, що вона має бути у центрі уваги картини.
Як каже режисер, Даяна Мазур на екрані — це чистий нуарний фаталізм, як у фільмах Гічкока або старих трилерах. Дивлячись на її перевернутий портрет, розумієш, що вона — центральний візуальний та емоційний якір всієї історії.
— До речі, це була перша роль Даяни у фільмах такого плану та жанру, —продовжує Дмитро Масіброда. — Зізнатися чесно, коли я дивлюся на деякі кадри з нею, то розумію, що це та актриса, яку шукав спочатку своїх перших зйомок у 2017 році. Вона справжня нуарна білявка з естетикою голлівудського ретро. Якщо взяти до уваги, що я надихався роботами Лінча, зокрема, «Твін Пікс» чи «Малголланд Драйв», де головні героїні теж блондинки, то це додає історії особливої іронії.
Співрозмовник наголошує, що фільм «Рибу, що отримала крила, знесла злива» — це точно найдивніша, найагресивніша і найпровокативніша робота з усіх тих, що знімали раніше.
Її композиції звучать в ефірі ВВС
Музику до фільму «Рибу, що отримала крила, знесла злива» пише молода музикантка Анастасія Косіщева. Дмитро Масіброда каже, що познайомився з нею випадково. Його захоплює неокласична музика, яку пише українська композиторка, зокрема, до фільмів, театральних вистав. У своїх творах поєднує фортепіанну й оркестрову музику з кінематографічим звучанням. Так само вражає її творча діяльність. Крім музики, займається ілюстрацією, графічним дизайном та режисурою.
Анастасія виступає з концертами в Україні, Великій Британії, Німеччині, Чехії. її авторські композиції звучать в ефірі ВВС. Особливу увагу привертає її авторський проект «Пробудження душі». У ньому композиторка поєднала музику, візуальне мистецтво та кінематографічну розповідь. Коли звук і зображення с становлять єдине ціле, тоді історія сприймається глядачем по-особливому. Ось чому Дмитро Масіброда дуже просив талановиту композиторку наповнити його фільм музикою Анастасії Косіщевої.
Вона родом з Житомира. Багато часу проводить у Великій Британії. Поки що фільм не наповнений звуками музики.
Подяка за підтримку у зйомках
Знімати фільм на ентузіазмі, як це робить молодий режисер Дмитро Масіброда, це непросто і нелегко. Однак йому це вдається. Талант бере гору над буденністю завдяки небайдужим людям. Автор фільму висловлює вдячність за технічну підтримку і надане обладнання Тульчинському коледж культури, зокрема. викладачу кінофотовідеосправи Мирославу Пораді, а також знаному у місті майстру фото справи, керівнику фотогуртка «Фокус» Петру Шуткевичу.
Знімали фільм у Тульчині. Однією з локацій стало Art-café «Picasso». Режисер висловлює подяку адміністрації закладу.
Де подивитися нову стрічку?
Нагадаємо, що стрічка «Рибу, що отримала крила, знесла злива» ще не готова до показу. Триває монтаж, пишеться музика.
По завершенні роботи автор планує надіслати картину для участі у низці конкурсів. У нього уже є такий досвід. Нагадаємо, що фільм «Ядерне чаювання» здобув низку міжнародних призів.
Здебільшого організатори конкурсів ставлять умову: не показувати картину глядачеві до того часу, як пройде конкурс. Тому доведеться ще зачекати.
Сайт «20 хвилин» повідомить читачам про те, коли і де відбудеться демонстрація нової роботи тульчинського режисера Дмитра Масіброди. Поки що вітаємо його з творчим успіхом і бажаємо перемог на конкурсах.
Вас може зацікавити:
«Коли мені вже буде 18, щоб йти бити кацапів». Книга про Сашу Постернака, який загинув у 19 років
«Прізвищ не пишіть»: гелікоптер упав на сільському подвір’ї, загинули шестеро бойових льотчиків
У Сашеньки Бурбело народився братик. Розмова про дівчинку, чиї книги вивчають у школах
Подякуй журналісту гривнею
Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google
