Марафонець на протезі розігрує прапор з автографом Залужного і дві футболки — Зінченка і Мудрика

Марафонець на протезі розігрує прапор з автографом Залужного і дві футболки — Зінченка і Мудрика
«Цей прапор для мене дуже дорогий, але якщо виручені за нього кошти врятують життя хоча б одному воїну, це буде безцінно», — каже Роман Кашпур
  • Наш земляк Роман Кашпур, який пробіг на протезі марафон у Лондоні, організував аукціон.
  • Як взяти участь, щоб виграти прапор з автографом Залужного або футболки відомих футболістів з їхніми підписами?
  • Як сам він планує надалі заробляти кошти для наших військових?

Оголошення про аукціон Роман зробив 3 травня в ефірі Національного радіо. Він наш земляк, родом з Хмільника, є амбасадором благодійного фонду «Громадянин», який допомагає пораненим військовим у протезуванні. Повідомив, що всі зароблені кошти витратить на протезування і підтримку армії.

Аукціон триватиме 42 дні, за аналогією з цифрою, що становить довжину марафонської дистанції. Якщо бути точним, то така дистанція це 42 км195 метрів. Її він пробіг під час 43-го марафону TCS London Marathon наприкігці квітня 2023 року.

«Братику, скажи їм усім, що ми вистоїмо і обов’язково переможемо!»

Подробиці участі у розіграші можна дізнатися на фейсбук-сторінці Романа.

Відео дня

Щоб стати учасником, необхідно придбати вхідний квиток вартістю 500 гривень.

— Прапор, з яким я біг марафон, для мене дуже дорогий, — каже Роман. — На ньому не просто автограф Валерія Федоровчиа Залужного. Коли він підписував його, залишилася потужна енергетика. Можливо, вона допомогла мені здолати непрості 42 кілометри.

Наголошує, що дуже цінна річ для нього.

— Коли розгортаю його, дивлюся на нього, згадую ті неймовірні емоції, які пережив у Лондоні, — говорить Роман. — То були неймовірні враження.

Попри це Роман готовий розпрощатися із жовто-синім полотнищем. Каже, якщо виручені від нього кошти врятують життя хоча б одному бійцю, то це буде цінніше за все на світі. Життя кожного нашого військового є найбільшою цінністю.    

Дотепер згадує побажання побратимів, які давали напуття в дорогу до Лондона.

До мурашок проймають слова одного з наших захисників. Він говорив: «Братику, скажи їм усім там за кордоном, що ми вистоїмо і обов’язково переможемо!».

Після таких слів він не міг не здолати непрості 42 кілометри. Пробігти таку відстань на протезі це вже досягнення! Планував зробити це за сім годин, насправді показав час 5 годин 53 хвилини. Марафонець уточнює, що приблизно два кілометри довелося пройти пішки. Після того, як пробіг 37 км, відчув сонливість. Складалося враження, що ось-ось може впасти. Почав багато пити тоніків, гелів, які пропонували організатори. Трохи відновився і продовжив біг. Каже, 40 км пробіг, а два пройшов, але все одно з дистанції не зійшов. Не підвів побратимів, які проводжали його. Виправдав довіру всіх тих, хто допоміг взяти участь у марафоні.

«А ви знаєте, що марафону для мене могло б не бути?»

У 2020-му році Роман Кашпур став переможцем всеукраїнських змагань «Ігри Героїв». Наступного року про нього знову заговорили, як про силача. У Чугуєві на аеродромі він зрушив з місця 16-тонний літак Ан-26 і протягнув його на шість метрів 40 сантиметрів. Зробив це на протезі. Тим само встановив рекорд України.

Таким чином ім’я людини неймовірної сили духу стало відомо у державі. Ним пишалися його земляки, колишні побратими, волонтери — всі ті, хто був знайомий з Романом.

Участь у Лондонському марафоні розпочалася для нього з телефонного дзвінка.

— Романе, а ви у Лондоні бували? — почув приємний жіночий голос, телефонувала Євгенія Литвиненко з благодійного фонду «Громадянин» (Citizen Charity foundation).

— Я одразу не зрозумів, про що мова, тому відповів, що ні, не бував, але це моя дитяча мрія, — відповів. — А що у Лондоні?

— Там буде марафон, він входить у топ-6 найбільших та найпрестижніших марафонів світу, — продовжила пані Євгенія. — Наше завдання взяти в ньому участь.

Співрозмовниця уточнила для чого це потрібно — щоб привернути увагу світу до проблем протезування в Україні. Тим само залучити додаткові кошти для протезування важкопоранених.

— Як вам така пропозиція? — запитала наприкінці розмови.

— А ви б відмовили? — говорить Роман. — Ось і я не став це робити, відповів: «Так!», хоча не знав, як за три місяці можна підготуватися до такого складного випробування. Мені випав шанс мотивувати поранених, допомогти їм не тільки словом, а й конкретною справою, від такого не можна було відмовитися.

Втім, виникла проблема. На момент подання документів на відкриття візи, реєстрація учасників марафону уже закінчилася. Аби все владнати, працівники благодійного фонду «Громадянин», доклали справді титанічних зусиль.

Зінченко й Мудрик прості у спілкуванні

У Лондоні Роман зустрічався з нашими відомими футболістами — Олександром Зінченком з «Арсеналу» і Михайлом Мудриком, він недавно став гравцем клубу «Челсі».

Зустріч з ними організував Олександр Микитюк. Каже, перед її початком хвилювався. Мовляв, вони піднялися на таку вершину у футболі! Хто я у порівнянні з ними? Не знав, як поставляться до спілкування.

— Хлопці, Олександр і Михайло, з першого слова розвіяли мої сумніви стосовно їхнього пафосу, — написав Роман. — Ніякої зіркової хвороби у них не помітив. Прості, відверті, а ще у нас є спільне — любов до України, готовність допомогти у складних ситуаціях.

Усі разом сфотографувалися. На прощання футболісти подарували свої футболки з автографами. Також залишили підписи на футболках, які мав Роман.

Як пояснив Роман, за згодою футболістів, він також виставив на продаж подаровані футболки. Кожна гривня, отримана від їх реалізації, буде витрачена на протезування поранених захисників.

Запросили у Нью-Йорк

Ще одна зворушлива зустріч відбулася в Лондоні в Українському домі.

Як написав Роман, переступивши поріг цього будинку, він забув, що перебуває далеко від дому. Рідна мова, український борщ і вареники, атмосфера щирості — все це нагадало про Україну.

З нашим марафонцем спілкувався заступник посла нашої держави у Британії. Діти діаспори організували концерт

З ним спілкувався заступник посла нашої держави у Британії. Діти діаспори організували концерт.  

Наприкінці виступив ще один марафонець пан Андрій. Він прилетів зі США. Проживає там уже 17 років, родом з Дрогобича на Львівщині.

Після слів подяки українцям повідомив, що приїхав у Лондон, крім участі у марафоні, ще з однією місією. Повідомив, що представляє Український клуб бігунів у Нью-Йорку. 5 листопада нинішнього року у їхньому місті відбудеться Ньюйоркський марафон.

— Я маю честь від імені клубу і себе особисто запросити відважного Романа Кашпура прибути у наше місто і взяти участь у забігу, — сказав гість з Америки.

Наш земляк прийняв замовлення і вже готується до участі у марафоні.

На фронт пішов після другого курсу університету

Роман Кашпор після школи став студентом університету у Хмельницькому, вчився на реабілітолога. Підтримував контакти з деякими військовими, волонтерами. Під час зимових канікул уперше вирушив у район бойових дій. Коли повертався додому, зрозумів, що він теж має бути разом з тими мужніми воїнами.

Дочекався сесії, склав іспити. Замість того, щоб їхати на канікули, знову відправився до військових. Щоправда, перед тим в університеті перевівся на заочну форму навчання.

Підписав контракт з «Правим сектором». Обрав для себе позивний «Скіф». На той час йому було 19. Молодого, кмітливого  хлопця взяли у підрозділ розвідників. Під час виконання одного із завдань натрапив на протипіхотну міну. Залишився живий, але довелося ампутувати кінцівку правої ноги.

Лікувався у Харківському шпиталі. Командир його підрозділу попросив знайому волонтерку на ім’я Юля провідати бійця. Вони спілкувалися протягом дев’яти місяців, а тоді вирішили жити разом.

На церемонію одруження Роман одягнув вишиванку, а Юля так само вишиту сукню

З початком великої війни Роман знову став у стрій. Щоправда, з часом зрозумів, що більше користі може принести волонтерськими справами. Так як це робить його дружина, Юля є волонтеркою з 2014 року.

Під час Лондонського марафону вдалося зібрати вісім тисяч фунтів стерлінгів. Роман повідомив, що розуміє, яким чином він зможе допомагати нашим захисникам братиме участь у марафонах по всьому світу. Виручені кошти передаватиме на протезування поранених. Каже, нині найбільша потреба на фронті у клопферах, бо це додаткові «очі» бійців, і автомобілях, вони потрібні для підвезення боєкомплектів, евакуації поранених, перевезення бійців.
 

Читайте також:

«Данке, Елі!». Як німець, закоханий у вінничанку, допомагає нашому місту і військовим

Що може зіпсувати відпустку для військового? Про ситуації в мирному житті, які роздратують

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі

keyboard_arrow_up