«Мамо, у тебе є знайомі волонтери?». Морпіхам потрібен двигун до човна

Ці хлопці виконують завдання на Дніпрі на Херсонщині, для їхнього човна потрібен потужний двигун, це може врятувати життя у непростій ситуації

• Історія морського піхотинця і його трьох братів-фронтовиків.
• Одразу четверо братів Белінських зі Жмеринки з багатодітної родини, у якій восьмеро дітей, воювали в АТО/ООС.
• Нині на фронті двоє з них: 27-річний Дмитро, він — морський піхотинець, і 22-річний Нікіта, який у зенітному підрозділі.
• Одному з них і його побратимам потрібна допомога. Про що йдеться?

— Дімі і його хлопцям дуже потрібна допомога, — повідомила журналісту «20 хвилин» його мама пані Світлана. — Сподіваюся, знайдуться небайдужі люди, які підтримають їх. Вони щодня ризикують життям. Таке у них завдання. Молюся за них, прошу Господа, щоб захистив і врятував, вони ж роблять все по-справедливості, захищають свою землю,  на чуже не зазіхають. Молодший Нікіта теж на фронті. Але він у більш безпечному місці. Не знаю, як воно насправді, але так мене заспокоює, а Діма…

Мати вісьмох дітей постійно донатить гроші для військових

Дмитро служить у бригаді морської піхоти. Його підрозділ виконує завдання на Херсонщині. Роблять це на човнах. Що перевозять від берега до берега син не розповідає мамі. Вона може тільки здогадуватися.

«Мамо, ти казала, що у тебе є знайомі волонтери, — сказав недавно у телефонній розмові Дмитро. — Якщо так, допоможіть зібрати гроші на двигун до човна. Це дуже треба».

Пані Світлана добре знайома зі своєю землячкою Олесею Поліщук. Раніше разом працювали на залізниці провідниками вагонів. Тепер пані Олеся займається волонтерською роботою. Про це добре знають у Жмеринці. Саме до неї звернулася мама морського піхотинця по допомогу. Жінка одразу організувала збір коштів. Хоча в цей час зайнята іншим волонтерським проектом — збирають гроші на автомобіль.

— У Світлани восьмеро дітей, — говорить волонтерка Олеся Поліщук. — Попри це вона щоразу донатить гроші. Як тільки я звертаюся до допомогу, коли організовую черговий збір для військових, обов’язково робить внесок.  Тому для мене збір коштів для її сина особливий. Дуже хочеться, аби ми зуміли чим швидше допомогти нашому Дімі і його побратимам. Я уточнила марку двигуна, дізналася його вартість і оголосила збір коштів.

Співрозмовниця знає сина Світлани Дмитра відтоді, як той ще був малим.

— Дуже скромний, — говорить вона. — Таким був у дитинстві, таким залишився дотепер. Відколи відкрила збір, ми з ним розмовляємо по телефону. Він телефонує. Приблизно один раз в тиждень, не частіше. Багато не говорить. Тільки пояснює, що їм треба двигун, аби човен скоріше перепливав Дніпро. Той двигун, що зараз встановлений, не такий потужний, як хотілося б. Та й у роботі гучний. Це теж має значення для виконання завдань в умовах війни.

На час нашої розмови з волонтеркою вдалося зібрати на човен понад 50 тисяч гривень на картку, плюс 1300 гривень готівкою.

— Діма назвав марку двигуна, його вартість, — говорить Світлана. — Треба 160 тисяч гривень. Я знайшла в інтернеті дешевший. Запитала, чи підійде їм такий. «Нехай буде, все одно це кращий варіант, ніж маємо зараз», — відповів Діма. Коли зберемо 70 відсотків грошей, тоді замовлю двигун. Поки що кожен день поширюю інформацію, прошу допомоги. Хотілося б купити той, який просять морські піхотинці, але вже  як буде. Велику роль відіграє час. Хлопці кожен день ризикують життям. Нам треба рухатися швидше…

Волонтерка звертається до небайдужих земляків, зокрема, залізничників, де працювала мама морського піхотинця. Дмитро зі старшими братами навчався у ліцеї №4, а молодші — у ліцеї №5. Знає, що там вчителі і батьки учнів вирішили підставити плече. Гарний приклад для інших.

Стали у стрій за прикладом старшого брата

Одразу четверо синів пані Світлани стали у стрій і взяли до рук зброю під час АТО/ООС.

— Діма підписав контракт після обов’язкової служби в армії, — говорить мама хлопця. — Залишився у тій само бригаді, де служив строкову. У нього є цивільна спеціальність, закінчив жмеринське училище залізничників, отримав спеціальність помічника машиніста. Але не став працювати. Сказав, що така робота йому не підходить.

Як каже мама, він і братів загітував на службу. «Хлопці, йдіть на контракт, — не раз говорив. — Вас все одно призвуть на службу. Контрактники мають гарну підготовку, отримують зарплату». Вони дослухалися до його поради.

Троє братів стали до війська у 59-у бригаду. Спочатку пішли Едурад з Нікітою, а слідом за ними оформив контракт Кіріл.

Після закінчення контракту Едуард і Кіріл звільнилися зі служби. Було це ще до великої війни. Нікіта залишився в армії, як і його старший брат Дмитро.

— Напередодні того, як на нас напала росія, Нікіта зі своїм підрозділом прибув на навчання на Херсонщину, — згадує мама хлопця. — А наступного ранку почалася війна. Вони опинилися в оточенні. Їм дивом вдалося вийти через Антонівський міст. Вихід прикривала їхня 59-а бригада.

Жінка розповіла, що старший син Дмитро теж міг опинитися у дуже складній ситуації. Але доля відвела його від цього. За два тижні до початку великої війни  його підрозділ вивели на ротацію з острова Зміїний. Що було на Зміїному, всі ми добре знаємо.

Що найстрашніше на війні?

Коли мама запитує старшого, що для нього найстрашніше на війні, син відповідає: «Бачити вбитими своїх хлопців. Буває, дзвонить телефон, на екрані світиться слово «Мама», а сина уже нема, сина вбили, всі дивляться на телефон і ніхто не наважується відповісти».

Під час одного з боїв «лоб в лоб», морський піхотинець зі Жмеринки отримав поранення. Зі шпиталю його виписали 8 лютого. Тільки в день виписки він сказав про це мамі. До того часу не хвилював її. Жінка не знала, що син на лікуванні. 

Дмитро одружений, у них з дружиною підростає хлопчик. Дружина так само, як і мама, чує від чоловіка слова: «У  мене все добре, не хвилюйся».

— Вони навіть коли приїжджали у відпустку, не попереджували нікого, — продовжує пані Світлана. — Діма дуже прив’язаний до бабусі Люби, моєї мами. Спершу заходить до неї, вона проживає недалеко від вокзалу, а тоді вже йде додому.

Одного разу приїхав, а бабусі нема вдома. Телефонує до неї: «Де ви, бабусю?» А вона в магазині. Так спішила до внука, мало серце з грудей не вирвалося…».

Випадкова зустріч

Пані Світлана на заробітках у Польщі. Після контрактної служби до мами приїхав Кіріл. Було це ще до війни. Після нападу росіян, вона забрала до себе Вадима, нині йому 14, а також двох дочок — 13-річну Сніжану і 8-річну Яну. Діти ходять у польську школу. Кіріл допомагає мамі, працюють, щоб мати, чим платити за квартиру, яку винаймають. Зізнається, що одній їй непросто було б утримувати трьох дітей у чужій країні.

Хоч вони далеко від дому, серцем і душею з рідними братами, які на фронті. Ще один брат Едуард нині у Жмеринці на роботі.

Пані Світлана поділилася фото двох синів-фронтовиків. Каже, коли отримала його, не могла стримати емоцій. Аж просльозилася, дивлячись на дорогі серцю обличчя.

— Вони служать у різних частинах, а тут на фото разом, — говорить жінка. — Запитала, як їм вдалося зустрітися? Сказали, що все сталося випадково. Зате як раділи! Як тішилися! Як обіймали один одного!

У волонтерки чоловік на фронті, а син лікується після поранення

Олеся Поліщук, яка організувала збір коштів на двигун до човна для свого земляка і його побратимів має досвід у волонтерській справі. Перший збір вона організувала у квітні 2022-го року. За зібрані кошти купила прилад нічного бачення для чоловіка, він одним з перших пішов боронити нас від окупантів. Наступний збір був коштовніший — на автомобіль для ДШВ. Вдалося також зібрати гроші на старлінк для підрозділу одного зі жмеринчан. На її заклик відгукнулися земляки, коли треба було купити тепловізор. Сумно, але той, для кого його придбали, загинув.

Тепер вона проводить одночасно два збори, один з них — для морських піхотинців, щоб купити двигун до човна.

Син пані Олесі також воював. Зазнав поранення. Нині на лікуванні.  

Просимо вашої підтримки

Для тих, хто має можливість підтримати морського піхотинця зі Жмеринки і його побратимів, повідомляємо рахунок для переказу коштів на придбання двигуна до човна:

• Номер картки: 5375411212861434

Слідкувати за збором онлайн https://send.monobank.ua/jar/5GqCbdYyY5

Читайте також:

«Осколки у паливному баку, задньому мосту…» Як «Фенікс» відновлює пошкоджені на війні авто

Мала співати, але в голові раптом «перемкнулося» — хочу у військо! Аня-ППОшниця «веде» ракети

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.