Мала на озброєнні сотні ядерних боєголовок. Якою була 43-тя Вінницька ракетна армія?

• Понад 50 тисяч особового складу, міжконтинентальні балістичні ракети з ядерними зарядами, пускові шахти у різних куточках області та командний пункт у Вінниці. Стисло переказуємо історію колись одного з найпотужніших військових формувань світу, про яке сьогодні нагадують тільки зруйновані приміщення. 

Сьогодні, 4 грудня, в Україні відзначають День ракетних військ і артилерії. Це вперше, коли свято припадає на цю дату, адже раніше його відзначали 3 листопада. Повʼязано це було з початком операції зі звільнення Києва у 1943 році. Тоді радянські артилеристи під час битви за Дніпро забезпечили прорив укріпленої оборони німецьких військ північніше нашої сучасної столиці, що дало змогу розпочати головний наступ для звільнення Києва під час Другої світової війни. За три дні потому, 6 листопада 1943 року, столицю звільнили від нацистів.

Восени 2024 року президент України Володимир Зеленський своїм указом змінив дату святкування Дня ракетних військ та артилерії з 3 листопада на 4 грудня — «з метою започаткування нових військових традицій». Зеленський також скасував попередній указ Кучми від 1997 року, окремо відзначивши «мужність та героїзм воїнів ракетних військ і артилерії, виявлені в боротьбі за свободу, незалежність та територіальну цілісність України».

Говорячи про цей рід війська в контексті Вінниці, варто згадати 43-тю Червонопрапорну ракетну армію (РА), командний штаб якої дислокувався саме у нашому місті. Пізніше, до речі, армія називалася «Вінницькою».

Формування армії відбулося у 1960-му. Упродовж наступних років до її бойового складу входили різні дивізії, що в більшості своїй розташовувалися на території тодішньої України, а також у Російській РФСР та Білоруській РСР. Окрім командного пункту, на території нашої області, у Гайсині, знаходився штаб і один полк 19-ї дивізії, що входила до складу ракетної армії. 

Крім того, на території нашої області були ракетні шахти, що їх називали «точками». Найближча до Вінниці розташовувалася під землею у Якушинецькому лісі. Була ракетна шахта у Пултівцях. А ще — в Гайсині, Калинівці, Гущинцях,  Красному.

Загалом до 43-ї РА входило 54 ракетні полки, близько двохсот частин спеціального, технічного і тилового забезпечення, понад 60 тисяч особового складу.

Як ми вже згадували, командний пункт армії діяв у Вінниці. Його залишки можна побачити у лісі, що неподалік колишнього ДПЗ. На мапі це місце позначене, як «Урочище “Кабачок”». Колись секретний обʼєкт, а зараз зруйновані часом та мародерами підземні приміщення, з довгими коридорами та надміцними залізобетонними стінами, доживають свій час. Нічого цінного у приміщеннях, звісно ж, не лишилося. Проте, у вінничан досі є унікальна можливість прогулятися тими самими коридорами, якими колись ходили генерали, які мали можливість розпочати Третю Світову. Про що це ми? Про те, що 43 армія була не просто потужним ракетним об'єднанням. Вона мала ядерну компоненту.

Залишки командного пункту

Станом на 1991 рік у складі 43-ї ракетної армії були діяли найпотужніші ракетні дивізії (Хмельницька і Першотравнева) з шахтними пусковими установками «ОС» («Окремий старт»), які мали 176 шахтних пускових установок з міжконтинентальними балістичними ракетами і ядерними боєзарядами.

Хмельницька дивізія мала 9 ракетних полків з ракетами РС-18, кожна з яких здатна була доставити до цілей по шість ядерних боєголовок на відстань близько 10 тисяч кілометрів. Виняткова сила одного ракетного полку могла завдати такого збитку, який прирівнювався до вогневої потужності цілого фронту часів Другої Світової.

Першотравнева ракетна дивізія мала у своєму складі 4 ракетні полки, з такими самими ракетами РС-18, і 5 ракетних полків — 46 міжконтинентальних твердопаливних балістичних ракет РС-22 останнього покоління. У мережі можна знайти інформацію про те, що кожна твердопаливна триступенева ракета спроможна була доставити до американського континенту по десять ядерних боєголовок з найвищою точністю наведення, за що дістала умовну назву «Скальпель». Причому бойові ядерні блоки цих ракет могли уражати цілі з будь-якого напряму, чим викликали серйозну заклопотаність у вірогідного супротивника.

Залишки командного пункту

За інформацією з сайту Київської організації ветеранів ракетних та космічних військ, у своєму розвитку і становленні 43-тя РА пройшла декілька етапів.

1-й етап (1960 — 1967) — формування і постановка на бойове чергування з’єднань і частин ракет середньої дальності (РСД) з груповими стартами наземного і шахтного базування, озброєних ракетами першого покоління Р-5М, Р-12 і Р-12У, Р-14 і Р-14У, які були здатні вирішувати стратегічні завдання у військово-географічних районах. На цьому етапі створена система організації безперервного несення бойового чергування.

2-й етап (1967 — 1974) — розгортання угруповання ракетних полків, озброєних міжконтинентальними балістичними ракетами (МБР) другого покоління УР-100 і РС-10, з окремими стартами (ОС), оснащених моноблоковими головними частинами (Хмельницька і Першотравнева ракетні дивізії). На цьому етапі у РВСП запроваджена система надійної експлуатації ракетного озброєння.

3-й етап (1974 — 1987) — оснащення військ ракетними комплексами МБР третього покоління РС-18 з головними частинами індивідуального наведення (РГЧ ІН), що розділяються, і засобами подолання ПРО з уніфікованими командними пунктами (УКП) шахтного типу; прийняття на озброєння першого рухливого ґрунтового ракетного комплексу з твердопаливною ракетою середньої дальності РСД-10 «Піонер». На цьому етапі створювалася єдина система бойового чергування і підготовки військ, удосконалювалася система експлуатації ракетного озброєння.

​​​​​​​Залишки командного пункту

4-й етап (1987 — 1991) — переоснащення військ стаціонарними і мобільними ракетними комплексами з твердопаливними МБР четвертого покоління РС- 22 і РС-12М «Тополя», що не поступалися бойовою ефективністю і живучістю закордонним аналогам («МХ» і «Мінітмен-3»); ліквідація в 1988 — 1991 рр. ракет середньої «Піонер» за Договором про ракети середньої і меншої дальності (РСМД).

Переозброєння торкнулося п’яти ракетних полків «ОС» Першотравневої дивізії і чотирьох ракетних полків СПУ Мозирської дивізії, які раніше були озброєні відповідно до МБР РС-19 і РСД-10 «Піонер».

5-й етап (1991 — 2002) — підтримка ракетних комплексів МБР РС-18, РС- 22 і РС-12 «Тополя» у боєготовому (надалі – тільки у технічно справному) стані у складних умовах недостатнього фінансування і матеріально-технічного постачання військ, їх низькою укомплектованістю фахівцями-ракетниками, в умовах нестабільності, пов’язаної передусім з переведенням управління військами під юрисдикцію Міністерства оборони України і Російської Федерації, ліквідацією ракетних комплексів, розміщених на території України, з розформуванням ракетних дивізій і управління 43-ї ракетної армії.

Згідно з прийнятою Верховною Радою України 16 липня 1990 року Декларацією про державний суверенітет України і проголошенням наміру стати в майбутньому нейтральною державою, дотримуючись трьох без’ядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї, заявою від 24 жовтня 1991 року «Про без’ядерний статус України» і підписаним Міністром закордонних справ України 23 травня 1992 року Лісабонським протоколом до Договору між СРСР і США, практично з 1993 року розпочався процес ліквідації ракетно-ядерної зброї в Україні.

Корпус балістичної ракети РСД-10 «Піонер» у Вінниці. Ймовірно, реінкарнацією саме такої ракети став сумнозвісний «Орєшнік», яким росіяни нещодавно вдарили по Дніпру

До 2002 року усі основні заходи щодо ракетно-ядерного роззброєння в Україні були виконані і 20 серпня 2002 року, попрощавшись з Бойовим Прапором, Вінницька 43-тя Червонопрапорна ракетна армія припинила своє існування, посівши гідне місце в історії ракетних військ стратегічного призначення.

Фото у матеріалі: posterrr, komariv

Читайте також:

Одного під арешт, двох у розшук. Боксерам, які влаштували бійку в «Мода Барі», оголосили підозру

Після війська — нове життя. У «Кльовому місці» діє програма підтримки для Захисників

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.