Наш читач з ніком «андрей» залишив коментар під статею про цей район, що після розвалу Радянського Союзу тут було «своеобразное гетто»

«В общагах страшные обшарпанные коридоры, запущенные здания. При союзе была пословица «Кто живе на ГПЗ тому в житті не везе». Сейчас не знаю давно не был там», — пише чоловік.

Читайте першу половину історії про мікрорайон ДПЗ: «Тут краще, коли діти маленькі». Життя навколо підшипникового заводу

А журналісти «20хвилин» побували в цьому мікрорайоні нещодавно. Більшість з побудов тут гуртожитки, а будівлі ДПЗ-18 перебудували або зруйнували. Але життя тут не зупинилося. Будуть розвивати «промислову» околицю чи ні — з таким питанням журналісти звернулися до кількох департаментів міської ради.

Директор департаменту комунального господарства Володимир Ніценко розказав, що на цей рік планів щодо розвитку ДПЗ немає.

— Є план з реконструкції дороги на вулиці Зулінського від кільця аж до виїзду на Десну. Плануємо до 2020 року там відновити асфальт, нові тротуари та зробити велодоріжки. Проте конкретних намірів та самого проекту немає, — відповів Ніценко.

А от темпи локального розвитку на ДПЗ не відрізняють цей мікрорайон від інших міських районів. Заступник директора департаменту ЖКГ Сергій Гречанюк розказав, що за минулий рік зробили капітальні ремонти мереж холодної, гарячої води та електропостачання в 11 будинках. А це майже половина цього невеличкого мікрорайону.

— Зараз у планах капітальний ремонт ліфтів у кількох будинках, благоустрій прибудинкової території на Зулінського біля будинків 2, 6, 8,7 а, 7б, 10. Зараз триває капремонт подвір’я біля будинків 34, 34а. А на Зулінського, 41, на умовах співфінансування (70% коштів з міського бюджету, а 30% - жителі будинку — авт.) збудуємо пандус до входу в будинок, — розказав Гречанюк.

Окремої уваги заслуговують балкони, що зробили собі мешканці гуртожитків. Серед них є й унікальні, які не побачиш більше ніде у Вінниці





















0 0

0 0

0 0

0 0

0 0

0 0

0 0

0 0

0 0

0 0

Депутат від цього округу Володимир Чорновол розказав, що найбільше жителів ДПЗ хвилює стан доріг та майданчиків біля будинків.

— Варто відзначити активність людей у програмі співфінансування. Так, люди, що живуть в будинках №23 та №33 отримали нові внутрішньо будинкові інженерні мережі, а мешканці будинку на Зулінського, 48б тепер мають новий дитячий майданчик. У майбутньому плануємо разом з жителями мікрорайону облаштувати спортивний комплекс поряд з будинком №37 на Зулінського. Ми вже подавали цей проект на Бюджет громадських ініціатив, але тоді не вдалося набрати достатньої кількості голосів.













Очільник департаменту міського господарства Григорій Пурдик сказав, що цього року його підопічні поставлять ще один дитячий майданчик на Зулінського, 10.

— Його проект зараз розробляється нашими фахівцями. А так в минулому році ми встановили дитячий та спортивний майданчики біля будинку №31. Такий майданчик є одним з найкращих у Вінниці та не в кожному районі є.

Буде житло — буде й розвиток району

Олександр Рекута, головний архітектор Вінниці

— У департаменті капітального будівництва розробили план комплексної забудови цієї території. Мало бути кілька житлових комплексів, дитсадок. Але далі планів не пішли, оскільки там були проблеми із фінансуванням та інженерного характеру. Грунтові води пролягають занадто близько до поверхні. Знаю, що там будуватимуть багатоповерхівку для військових від Нацгвардії. І поки що це все. А планів на територію колишнього підшипникового заводу у нас зараз немає, бо він знаходиться в приватній власності. У майбутньому, цей район буде повністю забудований: спортивна зона, новий дитсадок, житлові масиви та об’єкти громадського простору.

Тільки місцеві знають історію ДПЗ

Тетяна Кароєва, доктор історичних наук, доцент

— Із вінницьких дослідників історією мікрорайону ДПЗ ніхто не займався. Тому інформація про минуле цього району є лише в його жителів. Ймовірно, що він почав формуватися в 60-ті роки. А саме коли вулиця Обводна, що пролягає крізь цю місцину, стала зватися Тарногродського (нині вулиці Сергія Зулінського — авт.). Із розповідей старожилів, територією підприємства вважалося велика місцина — від Водоканалу до самого заводу. Її забудовували гуртожитками, житловими будинками для робітників. Крім того, на території цього мікрорайону колись стояв запасний командний пункт ракетних військ, який прибрали звідти в 50-60-х роках минулого століття.

Після публікації матеріалу в газеті RIA, нам подзвонив чоловік, що представився Миколою Маринцем. Він розказав, як саме з’явився мікрорайон ДПЗ

— Там не було командного пункту ракетних військ, як вам розказали історики. У 50-х роках на місці ДПЗ було тільки болото. А вже починачаючи з 50-х років там розташували навчальний полігон для військових інженерів. Готували мостобудівельників, робочих, що працювали з військовою технікою. У 60-х роках цей полігон, як і навчальний заклад, перемістили в Балтію, та розпочали будувати підшипниковий завод, — розповів пан Микола.

Оптимістичне майбутнє може бути

Віталій Мельник, адміністратор «Urban. Міський журнал»

— Це класичний приклад, як з’явився типовий пролетарський район завдяки великому заводу. Бачив по генплану міста, що ДПЗ мали б розвивати через приватну забудову та зводити там багатоповерхівки. Тут є багато перспектив для розвитку — і як спальний, і як промисловий район. Там залишилися виробничі площі, тому можна робити акцент на відродження промисловості. А ще там є спортивний комплекс з двома стадіонами — в поганому стані, але мільйонних видатків не треба, щоб його відродити. Навіть трибуни ще в задовільному стані. Серед переваг ДПЗ й те, що там дуже багато місця, є ліс, хоча й дуже засмічений. Вважаю, що оптимістичне майбутнє в цього району все ж має бути.

Читайте також:

• Більше 67 мільйонів на Вишеньку. Ремонти на районі (КАРТА)
• Слов’янка. Як спальний район живе без «обличчя» та планів