«Хто на нас напав — знову німці, чи китайці?»: 100-літня жінка чекає другої у житті Перемоги!

Параскевія Вовк дотепер памятає, як перемогли гітлера, просить Бога дожити до того часу, як переможуть путіна. Фото з сайту Калинівської міськради.

• Коли перемогли гітлера, їй було майже 22 і вона дотепер пам’ятає той день.
• Коли росіяни пішли на нас війною, не могла в таке повірити, перепитувала дочку, хто напав — знову німці, чи китайці?
• Що каже про секрет довголіття?

Сто років виповнилося Параскевії Вовк. Бабуся проживає у селі Корделівка Калинівської громади. Журналіст «20 хвилин» попросив поділитися враженнями від спілкування з ювіляркою директорку Територіального центру Калинівської міськради Наталію Бачинську. Вона одна з тих, хто вітав іменинницю.

Ось перше враження, яке справила на гостей сторічна жінка.

— Не повірите, але бабуся Параскевія вийшла зустрічати гостей, — каже пані Наталія. — З ціпком у руці, за другу руку її підтримувала дочка, але все одно вийшла з хати нам на зустріч. Ще я звернула увагу, наскільки вона акуратна, а також порядок у будинку, на подвір’ї.

Ще більше вразила розповідь дочки про те, як бабуся сприйняла початок війни. Старенька ніяк не могла зрозуміти, хто цього разу напав на Україну.

— Це знову німці чи, може, китайці? — перепитувала дочку, коли та сказала мамі, що почалася війна.

Донька довго пояснювала, що на танках приїхали до нас росіяни, а мама не хотіла в таке вірити. Заперечувала. Казала, що дочка щось не зрозуміла з того, що передають по телевізору. Не переставала дивуватися, як таке може бути, що разом воювали проти німців, а тепер повернули зброю проти своїх, яких називали братами?

Ювілярка, яка більшість свого життя провела у колишньому Союзі, довго не могла усвідомити, що це правда — на Україну напали не німці і не китайці, а росіяни. Зрештою, повірила. Як каже, правди не сховаєш. Не повірити у вбитих і розстріляних. Яких показували по телевізору, було неможливо.

Вона дотепер пам’ятає, як перемогли гітлера. Як не пам’ятати, якщо на час закінчення минулої війни, їй виповнилося майже 22 роки. Пригадує той сонячний травневий день, коли всі раділи перемозі. Каже, тепер хоче дочекатися другої у своєму житті Перемоги. Просить Бога, аби дав сил їй дожити до того дня. Болить їй серце, коли чує, як розповідають про похорони вбитих на війні. Як колись ненавиділа гітлера, так тепер ненавидить путіна. Бо розуміє, що прості люди самі не пішли б війною.

Під час минулої війни вона проживала у селі Радівка, це також населений пункт Калинівської громади. Їхнє село окупували гітлерівці. Бабуся згадує, що серед тих окупантів були різні люди.

Каже, були такі, яких жителі села боялися, як вогню, бо могли не тільки побити, а й застрелити. А  були ті, хто давав цукерку дітям, гладив по голові. Бачила все це на власні очі. Каже, окупантів розселяли по хатах. У їхньому будинку теж жив озброєний німець. Був добрий. Так згадує про нього бабуся. Запам’ятала,  як він говорив, що в нього вдома у Німеччині залишилися малі діти. Казав, що дуже сумує за ними, хоче до них повернутися. Якби фюрер не погнав війною, сам він ніколи не взяв би до рук зброю. Залишався б біля дітей і тішився ними.

Після розмов про війну Наталія Бачинська запитала  ювілярку про секрет довголіття. З відповіді  зрозуміла, що ніякого такого секрету не існує. Як і більшість людей у селі, важко працювала. Трудилася на цукровому заводі, потім у ланці на колгоспному полі. Пережила голодні роки. Не доїдали, не досипали, бо сільська робота дуже важка.

Хотіла вчитися. Ще до війни закінчила школу, здобула семирічну освіту. На той час далеко не кожен сільський хлопець чи дівчина, навчалися протягом семи років. Зупинялися на початковій освіті. Навчилися читати-писати, і гайда в колгосп на роботу.

У них з чоловіком було шестеро дітей. На жаль, двоє померли, і чоловік передчасно покинув цей світ. Нині у бабусі велика родина — четверо дітей, семеро внуків, 14 правнуків, недавно до них додалася ще й праправнучка. Всі вони зичать іменинниці дожити до того часу, коли виженуть російських окупантів з нашої землі. Вірять, що радість від того продовжить роки їхній рідній бабусі Параскевії.

До речі, у Параскевії Вовк є рідна сестра, яка проживає у Калинівці. Через два роки у неї буде такий само 100-літній ювілей.
 

Читайте також:

«Тут пройде парад Перемоги». Алею Миру на честь земляків-захисників висадили у Калинівській громаді

Мільйонні махінації під час реконструкції Батозької: справу скерували до суду

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.