«Хлопці, ви ж такі молоді». Розповідаємо про дев'ять КОРДівців з Вінниччини, які віддали життя за Україну

«Хлопці, ви ж такі молоді, ще пару днів назад розмовляла з вами. Які життєрадісні». З допису Каріни Бондарчук, вдови загиблого офіцера

• Внаслідок ракетного обстрілу 22 травня загинули дев'ятеро спецпризначенців Вінницького КОРДу.
• Нам вдалося зібрати інформацію про героїв-земляків, яких не стало, розповідаємо про них.

Вчора, 22 травня, у Запорізькій області стався ракетний удар. Внаслідок обстрілу загинули дев'ятеро офіцерів Вінницької КОРДу, спецпризначенці полку «Сафарі»: Михайло Зайцев, Ігор Подзігун, Віталій Антощук, Дмитро Клименко, Богдан Щербань, Богдан Булега, Віталій Олійник, Ігор Бондарчук, Артур Турляк.

Рідні і близькі діляться світлинами героїв та спогадами, висловлюють співчуття. Нам вдалося знайти коротку інформацію про загиблих КОРДівців.

Дмитро Клименко, майор поліції

Дмитро Клименко родом із Вінниччини. Закінчив Тиврівську школу і Національний університет державної податкової служби України. Майор поліції, спецпризначенець Вінницького КОРДу.

Єлизавета Мовсесян:

«Немає більше Дімки... Мабуть, ми були замало знайомі, щоб називатися Друзями. Приятелювали, зустрічались в компанії спільних друзів.

І він був реально класний! З посмішкою на пів обличчя. З якимось дуже добрим, не їдким почуттям гумору.

Нещодавно він приїздив на деньок до дому. Заїхав на хвилинку до друзів привітатись-побачитись. Як завжди, оптиміст, голос рівний, звична посмішка: «Ще трошки, ми їх дожмем».

Рукостискання, рука тепла, суха долоня. Приобнялись. Трохи ніяково, бо хочеться сказати щось хороше, але хз що сказати...

Поряд з Дімончиком кохана дружина, трохи не схожа на себе: сині очі, якісь ще більші і незвично тиха. Воно й зрозуміло — хвилюється. Дивишся на нього і нічого поганого не спадає на думку.

А за якихось 20 днів приходить звістка — Діма загинув...

Цього не мало статися, тільки не з ним, це не правильно, не справедливо, це боляче...Буде багато слів про «Герої не вмирають», про «віддав життя», і буде багато гарячих сльозинок по цій світлій Людині.

Спи спокійно, Дмитрик. Не уявляю, як там влаштоване потойбіччя, але якщо то можливо, відпочинь і повертайся. Твоя добра душа потрібна тут, на цій злій Землі. Тут не вистачає таких, як Ти».

Тетяна Пуженко:

«Будьте ви прокляті рашисти! Ви мізинця їхнього не варті!!! Вмивайтеся слізьми повік-віків, як вмиваються рідні хлопців... Не можу повірити, не можу... Діма, як же так??? Спіть спокійно, хлопці».

Михайло Зайцев, полковник поліції

Михайло Зайцев народився 24 квітня 1982 року у с. Грушківцях Калинівського району. Дитинство та юність Героя пройшли у місті Радомишль Житомирської області. Після закінчення Житомирського військового училища проходив службу у Могилів-Подільському, згодом у Вінниці. Останні роки служив у спецпідрозділі поліції «КОРД».

Михайло Зайцев — учасник АТО. З перших днів війни з росією Герой продемонстрував свій військовий досвід та професіоналізм. У героя залишилися вдова, син та донька.

Калинівська міська рада:

«На жаль, Україна втратила ще одного патріота і свого захисника. Гірко, що сьогодні кращі з кращих віддають життя заради того, щоб ми мали мирне небо над головою. Калинівська міська рада щиро співчуває батькам та родині Михайла Зайцева. Дякуємо за патріота, поділяємо ваше горе, сумуємо разом з вами, підтримуємо вас у годину скорботи… Вічна пам'ять Герою!»

Богдан Щербань, майор поліції

Едуард Михайлов:

«Вчора ми втратили Богдана внаслідок арт обстрілу, бійця Вінницького КОРД,спочивай з миром друже,ти був справжній».

Олег Коваль: 

«Не віриться ще недавно розмовляли. Мурахи по шкірі, він був дійсно дуже хорошою людиною».

Артур Турляк, старший лейтенант поліції

Ігор Бондарчук, старший лейтенант поліції

Старший лейтенант поліції Ігор Бондарчук — випускник Вінницького фахового коледжу мистецтв ім. М.Д.Леонтовича та Національної академії внутрішніх справ.

Григорій Попович:

«Бісова, клята, жорстока с*ка війна... Скільки ще має бути пролито крові та сліз...??? Вчора, разом зі своїми побратимами, загинув мій хороший знайомий, однокурсник Ігор Бондарчук.

Хоч ми давно вже близько не спілкувалися, але колись разом навчалися, прожили разом в гуртожитку чотири роки, грали в оркестрі... Він був важливою частинкою моєї юності.

Музикант, спортсмен, чоловік, батько і син... Добрий, щирий та справжній! Душа болить... Муха, друже, спочивай з миром!Терпіння та витримки твоїй сім'ї... Вічна пам'ять та слава кожному, хто уже не з нами!»

Каріна Бондарчук, дружина: 

«Я так сильно тебе кохаю. Ти найкращий, папуля, моя любов, підтримка, опора. З тобою я була впевнена у кожному дні, я була щаслива. Нам завжди було про що поговорити про все на світі, ми все робили разом, ми одне ціле. У нас були спільні мрії, плани, однакове бачення всього. Мій герой.

Вісім років щастя, любові, турботи, підтримки. Як же я без тебе, моя комашка... Ти обіцяв Міланкі повернутись, коли в неї випадуть зубки. Вона чекає тебе дома, бо зубки вже випали...
Боже я не вірю в це, страшний сон, швидше б прокинутись. Я не вірю... Твоє життя забрала російська ракета 22 травня 2022 року. Герої не вмирають! Ти захищав нашу рідну Україну...».

Ігор Подзігун, підполковник поліції

Віталій Ставнійчук: 

«Я з Ігорем займався у секції карате, знаю його добре... Без люблячого чоловіка та батька залишились дружина та два сини 12-ти та двох років. Старший син займається дзюдо, Ігор любив показувати відео з ним, дуже пишався. Він був основою для сім'ї. І гордістю для всіх, хто його знав — за звільнення Бучі та Ірпеня Ігор Подзігун отримав підвищення...»

Таня Стасюк, племінниця:

«Він ГЕРОЙ. Був дуже дуже-дуже доброю та чуйною Людиною з великої літери. Вся наша велика родина не вірить, ридаємо всі».

Богдан Булега, капітан поліції

Віталій Ставнійчук: 

«Богдан Булега виховував двох дітей, був зразковими сім'янином. Старший його син Віталій займається карате шотокан, татова гордість. Сам Богдан, разом з іншим КОРДівцем Ігорем Бондарчуком, займався кросфітом. Завжди був активним організатором, міг вирішити будь-яке питання».

Оксана Булега, дружина: «Рідний мій, на кого ти мене залишив? Ти був моєю опорою, моїм всесвітом, ти повітря, яким я дихала. Чому, за що така смерть? Як я, як твої орлята будуть без тебе?».

Віталій Антощук та Віталій Олійник 

Капітан поліції Віталій Антощук та капітан поліції Віталій Олійник. Обоє свого часу навчалися у Вінниці, в ліцеї №29, де сьогодні згадали про своїх випускників, опублікувавши їх фотографії зі словами співчуття родинам. 

КЗ «Вінницький ліцей 29»:

«Страшна звістка прийшла у родину Вінницького ліцею № 29. Своє життя за Україну віддали наші випускники, співробітники Вінницького КОРДу, Антощук Віталій та Олійник Віталій.

Висловлюємо щирі співчуття близьким та рідним загиблих. Світла пам’ять про справжніх патріотів навіки залишиться у наших серцях.

Ми гордимося вами, хлопці, і будемо вічно пам’ятати!» 

«Важко говорити, болісно на душі...»

Ми поспілкувалися з командиром Вінницького КОРДу Валерієм Бондарем. Йому було важко говорити, оскільки він втратив не лише своїх кращих офіцерів, а й друзів.

— Важко говорити, болісно на душі, — говорить Бондар. — Вони більше, ніж побратими, вони брати мої, друзі... Це люди з великої літери, тому втрата непоправна... З перших днів війни ці дев'ятеро офіцерів Вінницького КОРДу стали частиною елітного полку спецпризначення «Сафарі». Були на передовій, обороняли Харків, а ворожа ракета обірвала їх життя під час служби у Запоріжжі...

Редакція RIA/20minut.ua висловлює щирі співчуття рідним та близьким Героїв!

Читайте також:

Був ракетний удар. На війні загинули спецпризначенці Вінницького КОРДу

«Мені вже не було що втрачати». Мати Максима Купрійчука вивезла тіло сина з-під Херсона у багажнику

«Немає офіційної інформації про загибель, тіло досі під Ізюмом». Рідні чекають офіцера Карпова

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.