«Друге життя 200-річного млина»: як родина Кузь започаткувала крафтове виробництво борошна
- Микола Кузь народився у Клекотині. Саме він запропонував відновити старовинний млин, який колись молов муку жорновими каменями. Дружина Олена з радістю підтримала його ідею.
- Родина викупила будівлю та вклала чимало зусиль і коштів у реставрацію: ремонтували стіни, лагодили жорна, відновлювали старі механізми.
- Сьогодні в селі вже працює міні-млин, який Микола виготовив власноруч. Родина виготовляє цільнозернове борошно з ретельно відібраного зерна та будує плани для розвитку свого починання.
У селі Клекотина Мурафської громади знову запрацював млин, якому понад 200 років. Ще рік тому він стояв напівзруйнований, з вибитими вікнами та порослим травою подвір’ям. Млин занепадав, і навіть йшлося про його знесення. Але подружжя вирішило повернути йому життя — вклали гроші, час і власну працю, щоб відновити стару будівлю.
Журналістка «20 хвилин» поспілкувалася з Оленою Кузь, яка разом із чоловіком Миколою вирішила дати старому млину друге життя. Жінка розповіла, як зародилася ідея відновити споруду та перетворити її на справжню родинну справу.
Реставрація старовинного млина
Клекотинський млин має давню історію — його звели ще у XVIII столітті на березі річки Мурафа разом із греблею. Колись кам’яні жорна без упину крутилися, забезпечуючи борошном навколишні села, та з часом виробництво поступово занепало.
Довгі роки млин стояв у забутті: стіни тріскалися, балки прогиналися, а старі механізми вкрилися іржею та пилом. Він перетворився на тінь своєї колишньої величі, і, здавалося, ще трохи — й ця сторінка історії села зникне назавжди.
— Реставрація млина — це не просто ремонт, — каже Олена Кузь. — Ми хотіли відновити не лише будівлю, а й повернути до життя атмосферу, яка колись панувала тут, щоб люди могли відчути, як працював млин багато років тому.
Для подружжя відродження старого млина перетворилося на справжню місію — зберегти для наступних поколінь частинку минулого, яку легко було втратити назавжди.
— Ми прагнули, щоб наші діти і всі, хто тут живе, бачили: історію можна не лише читати в книжках, а й торкатися її руками, — каже Олена.
Журналістка поцікавилася, як народилася ідея відновлення.
— У селі Клекотина, де і народився Микола, стояв закинутий старий млин. Він колись був водяний, довго не працював і був у дуже поганому стані. Ми довго на нього дивилися і зрозуміли: треба зберегти частинку цієї історії, передати її людям. Так і виникла ідея відновлення — спонтанно, але, мабуть, так і мало бути. Ми захотіли дати млину друге життя.
— А ви раніше займалися зерновими культурами? — запитую у співрозмовниці.
— Так, чоловік вирощує зерно, а я взагалі працюю вихователькою у дитячому садочку. Я підтримала ідею чоловіка і ми разом взялися за реставрацію, — продовжує Олена. — Наразі відновили частину приміщення. Друга половина ще чекає свого часу, бо це потребує значних вкладень. Великі жернові камені збереглися, Микола відновить їх і налаштує, а поки що працює невелика міні-версія млина, зроблена повністю власноруч за три місяці.
@syvyj_mlyn1825 Сивий Млин 1825 жорновий міні млин власноруч. приймаємо замовлення на борошно. #відродженнямлина #сімейнийкрафт #виробництво #Сивиймлин1825 #борошновиробник ♬ Funny - FASSounds
Млин — не лише техніка, а й частинка історії предків
— Наші прадіди мололи зерно, виготовляли борошно, це було центром життя села. Сьогодні це не всім цікаво, але є люди, які приїжджають, цікавляться, спостерігають. Ми намагаємося поєднати старовинні технології з сучасними підходами і донести людям, що жорнове борошно корисніше: зберігаються всі вітаміни, зерно мелеться повністю з оболонкою, зародком і ендоспермом.
Важливу роль у відновленні млина зіграла й місцева громада. Голова Мурафської сільської громади Олег Литвиненко допоміг подружжю придбати споруду і був радий ідеї її реставрації.
— Ми дуже вдячні за підтримку Олегу Миколайовичу, адже саме допомога у придбанні млина стала ключовим поштовхом для розвитку нашої справи, — зазначає Олена.
Відновлення старовинного млина вимагало немалих витрат — і це не лише про гроші, а й про час і працю. За словами Олени лише на придбання, будівельні матеріали та ремонт споруди витратили близько семи тисяч доларів.
Ще біля 200 тисяч гривень знадобилося на створення міні-млина. І це ще не кінець витрат: відновлення великого старого жорнового млина потребує додаткових коштів і часу.
Сьогодні «Сивий Млин 1825» пропонує шість видів цільнозернового борошна вищого та першого ґатунку. Серед клієнтів — не лише мешканці громади, а й пекарні з сусідніх районів, а також покупці з усієї України, які цінують натуральний смак та якість продукту.
Олена пояснює, що для подружжя відбір пшениці — один із ключових етапів роботи. Від її якості залежить не лише смак борошна, а й користь готового хліба.
— Ми використовуємо і своє зерно, і закуповуємо зерно у місцевих фермерів, — каже жінка. — Знайти справді хорошу пшеницю непросто. Ми перепробували багато сортів, здавали аналізи на білок та клейковину, адже для випікання хліба це дуже важливо.
Завдяки ретельному відбору, родина знайшла зерно у фермерів із Шаргородської громади та одного великого агрохолдингу. Показники пшениці справді високі — 12 % білка та 25,6 % клейковини, що робить її ідеальною для крафтового хліба.
— Для нас важлива репутація, — додає Олена. — Ми не хочемо виготовляти щось неякісне або сумнівне. Якість понад усе.
Що стосується збуту, то борошно «Сивого Млина» продається як через інтернет, так і на місцевому рівні. Власники активно ведуть сторінки у соцмережах, знайомлять людей із процесом жорнового помолу, показують роботу механізмів та розповідають про давні млинарські традиції.
— Близько половини замовлень надходить онлайн. Решта реалізується у місцевих магазинах і супермаркетах громади, а також невеликих пекарнях у Тернополі, Івано-Франківську та Могилів-Подільському, — розповідає Олена.
Фасування борошна — ще одна важлива частина роботи, яку особисто контролює Олена Кузь.
— Багато хто думає, що фасування — це просто: взяв мішок, насипав і заклеїв. Але насправді кожен крок важливий, — пояснює вона.
Точна вага, надійна упаковка і ручна праця — усе це вимагає терпіння та уважності.
— Щодня вкладаю багато сил, щоб до пакунку потрапив дійсно якісний продукт. Коли берете його в руки, уявляйте, скільки праці та турботи за цим стоїть, — додає Олена.
У світі, де технології спрощують майже все, дедалі більше людей повертаються до традицій — особливо коли йдеться про харчування.
Жорновий помол зерна зберігає цінність кожної зернини, залишаючи природні вітаміни групи B і E, мінерали та клітковину. Це зерно багате на мінерали — залізо, магній, фосфор, цинк, що підтримують імунну систему, серцево-судинну функцію та кістки. Таке борошно має насичений смак, аромат і чудово підходить для домашнього хліба, млинців або печива.
Участь у конкурсі бізнес-ідей «Роби своє»
Нещодавно подружжя Олена та Микола Кузь виграли конкурс бізнес-ідей «Роби своє» та отримали грант для розвитку проєкту та придбання гранулятора.
— Гранулятор дав нам нові можливості. Ми писали грант і виграли його, стали одними з переможців конкурсу. Прилад дозволяє переробляти залишки борошна після виробництва на корисні гранули. Тепер ми виготовляємо корм для птиці та худоби. Це допомагає підтримувати місцевих фермерів і одночасно розвивати бізнес, — ділиться Олена.
Подружжя планує й надалі розвивати «Сивий млин» та мріє про невелику пекарню, де зможуть випікати смачний хліб з власного борошна.
Відродження старовинних млинів із кам’яними жорнами стає справжнім трендом і не залишає байдужим жодного поціновувача традицій.
Ми вже розповідали, що у Липовці працює ще один сімейний бізнес, який заснувала Олена Чубатюк. Млин обробляє зерно з власних полів родини, перетворюючи його на цінний та натуральний продукт. Після його запуску родина відкрила пекарню з печами на дровах, де випікають хліб за традиційними рецептами.
Сьогодні їхній хліб можна купити навіть у вінницьких супермаркетах. Про цю історію та родину можна прочитати у матеріалі:
- «Мелемо на кам’яних жорнах і печемо на заквасках»: у Липовці відроджують культуру українського хліба
Читайте також:
Репетиторські послуги у Вінниці: скільки коштують уроки та які предмети найбільш популярні
Запах, цвітіння та мертва риба: хто найбільше забруднює Південний Буг?
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
