Для вінницької Єрусалимки тепер є аудіогід. Що в ньому розповідають?

• У Вінниці випустили прогулянку Єрусалимкою. Це район компактного проживання євреїв у середмісті.
• Завдяки аудіорозповідям, історичним довідкам та пісням на їдиші ви зможете поринути на 100-200 років назад, у минуле Вінниці.
• Що в цій екскурсії є цікавого? 

За підтримки Українського культурного фонду в нашому місті створили аудіопрогулянку Єрусалимка «Слідами хасидського хлопчика». Про це дізналися з сайту проєкту.

Про ідею

«Слідами хасидського хлопчика» — аудіопрогулянка старою вінницькою Єрусалимкою. Кварталом, де століттями жило і розвивалося єврейське життя. 

Як зазначають творці проєкту, його мета — оживити минуле через голоси, пісні та історії, які формували цю частину міста.

Прогулянка поєднує історичні довідки, літературні образи та музику, створюючи ефект присутності й занурення в атмосферу минулих епох. У ній всього сім точок екскурсійного маршруту. 

Для глибшого занурення в кожній точці є ще текстова версія розповіді — українською та англійською мовами.

Старт екскурсії на «росії»

Першим пунктом мандрівки є Ринкова площа, яка знаходилася на місці колишнього кінотеатру «Росія». На аудіо тут чути гул натовпу та розповідь диктора про те, що саме звідси починалося життя євреїв у Вінниці.

«Євреї до Вінниці прийшли не самі, а їх запросили магнати, шляхта. Євреї розвивали торгові звʼязки, — йдеться у розповіді. — У 18 сторіччі був знахабнілий староста Чесновський, який змушував кожен дім купувати горілку. Навіть якщо її не пʼють. Так от євреї та українці обʼєдналися, щоб чинити опір старостату. Через суд їм вдалося скасувати це рішення. Ба більше, потім утворили Ординацію міста Вінниці — міську конституцію. Вона діяла допоки не прийшли на ці землі наші східні сусіди».

В історичній довідці йдеться, що активний розвиток Ринкової площі пов'язаний із розпорядженням Вінницького магістрату, який у 1799 р. на прохання міщан-євреїв на Новоміському ринку встановив 4 ярмарки протягом року: на другий день Різдва, у четвер Масниці, у вівторок після Великодня та на свято преподобного Симеона Стовпника (1 вересня). 

Протягом ХІХ століття ця площа була своєрідним бізнесовим центром Вінниці з щотижневою торгівлею по визначених днях (найчастіше це були п’ятниця і неділя). У 1885 році продуктовий ринок з Торгової площі був переміщений на Калічу (сучасна Калічанська площа). На початку ХХ ст. торгівля тут занепадає, хоч і не припиняється, адже на ринку продовжували торгувати різним промисловим і ремісничим крамом. У 1931 році торгівлю тут було остаточно заборонено, а ряди Ринкової площі розібрали.

Потрапляємо до «нетрів» району

Друга зупинка — вхід до Єрусалимки, що знаходиться на однойменній вулиці Вінниці.

На аудіо ми чуємо розповіді про побут євреїв. Стаємо свідками розмов між людьми того часу, про їхні роздуми та переживання.

У історичній довідці пишуть, що Єрусалимкою називають район компактного проживання єврейської громади у Вінниці, який почав формуватися на межі 17-18 століття. 

«Основою забудови району були одно- та двоповерхові дерев’яні і глинобитні споруди без чіткого вуличного планування, а формоутворюючими ставали будівлі синагог та релігійних шкіл, — йдеться в розповіді. — Рішення про поетапне знесення та перебудову Єрусалимки ухвалено місцевою владою у міжвоєнні часи та поетапно втілювалось наступними десятиліттями».

Третьою точкою аудіоекскурсії є Хоральна синагога. У цій частині слухачі познайомляться з кількома словами на їдиші. Слухаємо переказ розмови сина з батьком, який хоче нові черевики — уривки з розділів «Що дуже різний людський плач буває — Про те найліпше польський єврей знає».

Історична довідка дає розуміння, якою була головна вінницька синагога.

«Перші згадки про головну або Велику синагогу Вінниці датовані 1731 році. Архітектор та дослідник Олександр Бируля у своїй праці «Архітектурна історія Вінниці» називав цю споруду одним з найцікавіших будинків Єрусалимки. 

Він пише, що «дерев'яний будинок має пізніші цегляні добудови з одного боку, але ж основна частина його відноситься до 18 століття. Двоповерховий будинок, тепер під залізом, колись був вкритий безумовно дахівкою (черепицею); нижчий поверх складений з цегли, горішній має дерев'яний каркас з заборкою (перетинкою) деревом, але ж обкладений цеглою. Стіни потиньковані майже без усякого орнаменту. Стара стіна з каміння з цегляними стовпами оточує будинок з одного боку».

За радянської доби в 1924 році Велика Хоральна синагога у місті Вінниці на Єрусалимці мала 6 просторих кімнат і могла вмістити тисячу людей. Будівля згадується у низці документів початку 1930-х, але у подальші роки синагогу зруйнували.

Про побут євреїв

Четверта зупинка — освітня. Вона присвячена розповіді про Толмуд-Тора. Так називали навчальний заклад для хлопчиків з бідних єврейських родин. 

У Талмуд-Торі, яка водночас слугувала дитячим притулком, викладали іврит, також вивчали Тору (Старий Заповіт у християн) і Талмуд (кодекс релігійно-юридичних правил). Вихованці безкоштовно отримували там одяг, взуття і навчальні посібники, придбані за пожертви громади.

З історичної довідки дізналися, що на 1910 рік у Вінниці функціонувало дві Талмуд-Тори: одна з них існувала з початку 19 століття, мала 40 учнів та перебувала у занепаді, іншу ж заснували у 1894 році і вона опікувалась 120 учнями. 

Зазвичай більш заможні єврейські родини віддавали своїх дітей до хедерів – молодших шкіл, де учні читали вірші на івриті з Тори і перекладали на їдиш. За розрахунками Єврейського комітету, у Подільській губернії на 1898 рік було 972 хедери, де працювало 1 тисяча 146 меламедів (вчителів) і навчалися 17 тисяч 544 учні: 16 тисяч 285 хлопчиків та 1 тисяча 259 дівчаток.

А пʼята зупинка — про єврейські дворики. На аудіо розповідь зустрічі євреїв з російським поліціянтом. Останній їх затримав, бо хотів отримати паспорти. Натомість батько сказав, що їм паспорти не треба, адже вони вже прийшли. І якраз хочуть потрапити на весілля, де женитимуть його… 11-річного сина.

З історичної довідки дізналися, що український художник і графік Василь Сильвестров пропонував своєрідний план порятунку Єрусалимки:

«… ніхто не буде перечити, що Єрусалимка є частина історії єврейського народу на Вкраїні, і тому шкода буде, як від Єрусалимки ніякого не залишиться сліда  […]. Чимало є матеріялу […] по художниках, що тимчасово мешкали у Вінниці. У них багато можна знайти замальовок […]. Треба, щоби їх придбав вінницький музей», — пише він у замітці для газети «Ленінський шлях» у 1929 році.

Наступні кілька років Сильвестров присвятить візуальному образу кварталу чимало часу, створивши унікальний цикл графічних робіт.

Останні кроки аудіогіда

Шостий пункт екскурсії — схил до річки Бог. Тут продовжують розповідь про весільні традиції євреїв. А також дають час насолодитися краєвидами, які тут утворює річка Південний Буг.

«Річка Південний Буг (в давнину її називали Богом) омивала Єрусалимку з північно-східної сторони берега середмістя Вінниці. Також води річки відділяли житловий квартал вінницьких євреїв від їх традиційного місця останнього спочинку – старого юдейського цвинтаря, який, ймовірно, не змінював свого розташування з 16 століття», — йдеться в історичній довідці.

Великою проблемою для кварталу, також пов’язаною із близькістю до річки, була відсутність системного вивезення нечистот та каналізації. Часто-густо вода річки через антисанітарні умови ставала непридатною для вживання і ставала джерелом епідемічних спалахів. 

«До облаштування у Вінниці системи водогону у 1911–1912 роках популярним бізнесом було розвезення питної та технічної  води єврейськими водовозами по місту. Зокрема, для їх ефективної роботи у 1902 році на Єрусалимці функціонували два облаштовані спуски для забору води», — пишуть в довідці.

І останній пункт аудіопрогулянки — Якушинецькі ворота. Тут розповідають про втечу молодого хлопця з єврейського кварталу. Потім про його двох синів, які стали архітекторами в Одесі та Харкові. І де там вони будували те, що собі мріяв їхній батько та переповідав своїм синам.

З історичної довідки дізналися, що на плані давнього міста можна було побачити позначку «Якушинецька брама». Це були одні із західних воріт Вінниці, крізь які мешканці та гості могли потрапити до міста через Довгу (згодом Торгову, нині Магістратську) вулицю у 17-18 століттях. 

Якушинецька брама, а також інші заїзди до міста (в районі сучасних вулиць Соборна і Грушевського) були частиною оборонного земляного валу, який захищав Вінницю із західної сторони та відділяв місто від передмістя – Завалля (сучасна вулиця Миколи Оводова). 

У 19 столітті потреба у захисній фортифікації відпала і місто суттєво розширилось у сторону Калічанського яру (сучасна площа Калічанська). Навіть сьогодні на Магістратській видимим маркером розташування тут старої міської брами слугує специфічний вигин вулиці.

Раніше, нагадаємо, ми розповідали, якими раніше були проспект Коцюбинського і площа Перемоги.

 

Читайте також:

Що знаходиться під Вінницею? Репортаж з головних храмів у середмісті

Сюди приїздив Гітлер, працював Кашпіровський: історія і легенди лікарні Ющенка - 20 хвилин Вінниця

Застиглі свідки історії. Як три знакові будівлі Вінниці зберігають пам'ять про минуле?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.