Застиглі свідки історії. Як три знакові будівлі Вінниці зберігають пам'ять про минуле?

Валерій ЧУДНОВСЬКИЙ

За кожною цеглиною деяких вінницьких будівель ховаються сотні років історії, великі таємниці та долі.
Вони бачили становлення нашого міста, були свідками його злетів і падінь. Сьогодні ці архітектурні пам’ятки мовчазно стоять у самому серці Вінниці.
Які ж історії приховують ці застиглі велетні, і чому вони досі залишаються символами?

На авторському ютуб-каналі Михайла Курдюкова вийшло нове відео: «Вінниця, якої ви не знали: що приховують ці старовинні будівлі». Переглянули його, зробили скорочену текстову версію. Саме ж відео ви можете переглянути за цим посиланням.

Фортеця єзуїтів: понад чотириста років історії

Найстарішою будівлею, що збереглася у Вінниці, є колишній єзуїтський монастир. Зведений понад 400 років тому, він був не просто храмом, а справжньою фортецею. Будівля пережила часи визвольних змагань, була в'язницею та гімназією. Сьогодні тут розташований Державний архів Вінницької області.

Відео дня

Очільник цієї установи Юрій Легун розповів, що архів пережив кілька сплесків цікавості до себе.

— В останні роки існування СРСР євреї масово виїжджали до Ізраїля, і треба було підтвердити своє коріння. Потім Німеччина почала виплати остарбайтерам, приналежність до яких треба було довести з архівних матеріалів, — говорить Юрій Легун. — Далі, те що я вже застав, працюючи тут, це пошук людьми свого польського коріння для отримання Карти поляка. Це спостерігається і нині, хоча не так масово, як було. Ну і ще люди, які просто цікавляться генеалогією, хочуть знайти своїх предків, то теж відвідують архів.

На сьогодні в Держархіві Вінницької області зберігають понад 1,5 мільйона різноманітних документів, в яких прослідковується наша історія від середньовіччя до сучасності.

Особняк Львовича: де жила українська незалежність

Друга визначна споруда, що розкриває сторінки української історії, — це особняк Боруха Львовича. Його історія тісно пов'язана з визвольними змаганнями, адже тут, свого часу працював і жив Симон Петлюра, голова Директорії УНР. Цей будинок був не просто житлом, а центром, де приймалися доленосні рішення.

Нині тут розміщується Музей Вінниці. Керівник установи Олександр Федоришен розповів, чому невідреставрована уся будівля.

— Особняк Львовича свого часу передавали під обласне радіо та телебачення. Тоді як саме подвірʼя та середина будівлі були в управлінні «Укртелекому». Відтак ми й отримали те, що ця частина обʼєкта була невідреставрованою. Тут є для нас і великий плюс: мало нашарувань сучасних «ремонтів» завдяки чому ми можемо відкрити заново для історії маєток Боруха Львовича, — розповів Федоришен.

У «Музею Вінниці» є масштабні плани з реставрації та переобладнання обʼєкта під сучасні потреби, про що ми писали у попередньому матеріалі.

Вежа Артинова: комунальна квартира для десятків сімей

Символ Вінниці — водонапірна вежа, яку звели за проєктом міського зодчого Григорія Артинова. Побудована в 1911 році, вона спочатку забезпечувала місто водою, а далі була спостережним пунктом для пожежників (каланча), а під час війн була військовим спостережним пунктом.

Кандидат історичних наук Євгеній Сафарʼянс розповів, що під час Другої світової війни вежа була пошкоджена, але вистояла.

— У післявоєнні часи тут була комунальна квартира. Жили сімʼї працівників Водоканалу. Але комунікацій — газу, води, каналізації — тут не було. Через що люди користувалися «буржуйками» для обігріву та відрами для збору нечистот, — говорить Сафарʼянс.

Цікаво, що вежа ледь не була знесена. Врятувало те, що тут зробили музей події Другої світової війни.