Десятикласник виготовив для фронту 10 павербанків. Йому допомогли друзі і мати загиблого офіцера
- Дмитро Слободяник, десятикласник з Крижопільського ліцею №1, зумів освоїти виготовлення павербанків, 10 з яких передав військовим.
- Як йому це вдалося? Хто допомагав? Про це він розповів «20 хвилин», згадав «добру жінку» і свою дівчину.
Вісім малих і два великих павербанки виготовив Дмитро Слободяник. Всі передав військовим. Запитую, як йому це вдалося?
— Це тільки коли збоку дивитися, то думаєш, що ця робота складана, — розповідає Дмитро. — Насправді при бажанні нині можна все зробити. Інтернет гарний помічник.
Хлопець каже, ще до війни мав намір зайнятися електронікою. Чому взявся за це тепер? Бо чув від військових, що нині вкрай потрібні підзарядні пристрої. Робоче місце обладнав у себе вдома у літній кухні. Уточнює, що у цій справі треба багато працювати з паяльником. Немало часу витрачав на пайку електронних компонентів. Вираховував ємкість, коефіцієнти корисної дії…
— Акумулятори, плата і корпус, — це основні деталі будь-якого павербанку, — пояснює хлопець.
Про свій перший прилад Дмитро згадує з посмішкою. Каже, він запам’ятався тим, що корпус довелося перемотати ізострічкою. Електроніка й ізострічка — як не усміхнутися від такого поєднання? Попри це, він робочий і служить військовим. Знає від того, хто ним користується.
Співрозмовник уточнює, що виготовив вісім малих павербанків і два великі. Найбільш досконалим називає другий великий прилад.
Він приємно вражений несподіваною допомогою. Отримав її від незнайомої жінки. Дотепер не знає, як її звати. Йому відомо тільки те, що її син загинув на війні.
Можна заряджати разом шість телефонів
На першу велику зарядну станцію Дмитро витратив сім тисяч гривень. Друга обійшлася майже у два рази дорожче. Для першої придбав вживані акумулятори. На другій вони нові.
Співрозмовник стверджує, що його павербанк може забезпечити роботу терміналу Старлінк протягом 20-ти годин. На п’ять днів вистачить для роботи рації, телефонів, міні-павербанків. На корпусі є три «прикурювачі» на 12 вольт, універсальна розетка на 220 вольт. У корпусі знаходиться інвертор на два кіловати, у «кишені» чохла — зарядка і три пристрої, на кожному з яких по два USB, тому можна одразу заряджати шість мобільних телефонів.
— У цьому підзарядному пристрої дуже хороший і надійний корпус, — пояснює Дмитро. — Нам подарував його військовий.
Одного разу, щоб підзаробити грошей, Дмитро зі своїм товаришем Владом Цегельним, домовилися з господарем будинку нарубати на зиму дров. Під час роботи хлопці дізналися, що чоловік військовий. Він приїхав додому у відпустку. Під час розмови розповіли, що роблять підзарядний пристрій. Той виніс металеву коробку. Пофарбована, не боїться води. Пізніше обшивку для неї виготовила місцева швачка. Вона готує для фронту брезентові ноші. Хлопці запитали, чи не могла б допомогти. Жінка не відмовила.
— Чоловік, якому рубали дрова, здивував нас ще одним подарунком, —продовжує Дмитро. — Він подарував нам 40 штук маленьких павербанків. Цікаво було почути історію про ці пристрої. Він затрофеїв їх у росіян. Я зробив з них три потужніші павербанки, кожен з яких має ємкість 20 тисяч міліампер.
Один з таких павербанків пропонували військовому, але він подякував, сказав, що має свій.
— У мого однокласника батько на війні, — говорить Дмитро. — Запитав, чи йому потрібен такий прилад, уже передали, користується. Мені важливо отримувати відгуки, тому добре, коли маю контакти.
Відгуки про першу велику станцію хлопець отримує від земляка на ім’я Володимир. Коли випадає нагода, той телефонує і розповідає, як працює пристрій. Завдяки такому спілкуванню вдалося вдосконалити другу станцію. Її хлопець передав Оксані Герасимчук, вона очолює у їхньому селищі фонд допомоги військовим «Українці для України». Пані Оксана сказала учневі, що його пристроєм користуються бійці однієї з бригад. «Десь у мене записано номер цієї бригади, — каже Дмитро. — Попрошу контакти у пані Оксани, зателефоную, аби дізнатися, як працює пристрій. Його вважаю найбільш вдалим серед усіх».
У роботі Дмитру допомагав його товариш, згаданий Влад Цегельний. Він на рік старший, навчається в 11-му класі.
Хлопець каже, що товаришувати з Дмитром почав з червня місяця.
— Мені цікаво те, що робить Діма, — розповідає Влад. — Допомагав йому з пайкою плат. Разом тестували прилади. Болгаркою різали метал. А зараз пробуємо переплавляти пластик. Уже проводили експерименти з цього приводу. Діма оголосив у школі про збір пластикових кришечок.
Подальшу роботу з виготовлення підзарядних станцій поки що призупинили. Дорого обходяться акумулятори. Все, що зробили дотепер, використовували кошти, які зібрали взимку під час колядок і щедрувань на Різдвяні свята. Суттєво підтримала хлопців незнайома жінка. Дмитро підписав її контакт в телефоні такими словами: «Добра жінка».
Підписав її у телефоні «Добра жінка»
Дмитро Слободяник каже, що йому щастить на добрих людей. Сказане підтверджує знайомством з жінкою з селища Тростянець.
— Навіть імені її не знаю, — каже хлопець. — Ця жінка дізналася про те, що допомагаю робити для військових павербанки, і вирішила допомогти коштами. Я підписав її у телефоні такими словами: «Добра жінка». Ми з нею розмовляли тільки по телефону. Вона декілька разів надсилала гроші. Загалом отримав від неї 18 тисяч гривень. Знаю, що у неї син загинув, він був лейтенантом. У пам'ять про нього вона допомагає тим, хто нині на війні.
Дмитро назвав номер телефону жінки, автор публікації спілкувався з нею. Звати її пані Світлана. Сина звали Романом. Він загинув 1 жовтня 2022 року. «Роман був єдиною нашою дитиною, — говорить пані Світлана. — Тепер залишилися удвох з чоловіком. Роман був одружений, але діток у них з дружиною ще не було».
Роман Огороднік служив у 30-й окремій механізованій бригаді. Мав позивний «Ромео». У званні лейтенанта командував взводом мінометної батареї. У районі села Одрадівка на Донеччині їхній підрозділ стримував наступ рашистів. Позицію накрила ворожа артилерія. Один із снарядів влучив у бліндаж, де перебував на той час офіцер.
Військовий був родом з селища Тростянець. Вищу освіту здобув у Тернопільському національному економічному університеті. Після отримання диплома на військовій кафедру Львівської національної академії Сухопутних військ отримав звання офіцера. Працював за спеціальністю «Фінанси та кредит» у центральному офісі МХП. Коли почалася війна, пішов захищати рідну землю.
Дружина полеглого у бою Романа Огородніка Дар’я написала в інтернеті зворушливий спогад про чоловіка. Ось декілька фрагментів з її допису: « Він був промінчиком сонця і добра. Мужній, відважний, сміливий і водночас дуже ніжний, люблячий і турботливий. Усі, хто його знає, ніколи не скажуть чогось поганого про нього, бо від нього віяло лише добром. Це найсвітліша людина, яку я коли-небудь зустрічала».
Якщо десятикласник Дмитро Слободяник зробить ще один підзарядний пристрій, постарається передати його бійцям 30-ї ОМБр у пам'ять про Романа Огородніка.
«Вибачайте, біжу за квітами»
Перший раз журналісту не вдалося порозмовляти з Дмитром.
— Вибачайте, зараз не можу говорити, біжу за квітами, — сказав він по телефону. — У мене сьогодні відповідальний день. Іншим разом поспілкуємося.
У Дмитра є ще одна помічниця — однокласниця Ганна Степаненко. Каже, ця дівчина давно подобається йому. Пропонував їй дружбу, але дівчина не погоджувалася на його пропозицію. Перший раз було це у шостому класі, згодом ще раз відмовила. Дівчат багато, але йому хочеться дружити з Ганною. Дмитро вирішив здійснити ще одну спробу. Зробив це у присутності учнів їхнього ліцею. Ризикував. Бо якби привселюдно відмовила, довелося б червоніти до самих п’ят.
У той день він раніше відпросився з останнього уроку. Побіг на ринок, купив букет квітів.
Коли продзвенів дзвоник і учні висипали на подвір’я школи, Дмитро стояв у куточку і очікував появу Ганни.
Несподівано для неї зустрів з квітами. Каже, в цей час поруч було не менше п’ятдесяти учнів. Всі зацікавилися, що це має бути. Вручив букет і попросив погодитися дружити.
Ганна не одразу відповіла. Хлопці й дівчата вигукували: «Говори, не мовчи, погоджуйся!».
Та хвилина-півтори видалися для Дмитра довгими, як день без хліба. Нарешті Ганна озвалася: «Я згодна дружити з тобою».
На наступних виборах президента Крижопільського ліцею №1 Дмитро Слободяник буде балотуватися на зайняття цієї посади. Каже, треба організовувати хлопців і дівчат, щоб активніше допомагали військовим.
— Ми й так багато робимо, але не всі долучаються до волонтерства, — говорить він.
Підтримаймо волонтера-десятикласника
— Якщо знайдемо кошти на акумулятори, зробимо ще одну підзарядну станцію, — ділиться планами Дмитро Слободяник. Йому хотілося б передати її у 30-у ОМБр, де служив син «доброї жінки», мами загиблого Романа Огородніка.
У кого є можливість допомогти фінансово волонтеру-десятикласнику і його друзям у виготовленні павербанків, окопних свічок, інших виробів, які вони роблять для військових, кошти можна переказувати на рахунок у Монобанку: 5375411202717489
Читайте також:
«Я на фронті, а дружину з дитиною виселяють». Конфлікт з переселенцем за дитсадок у Демидівці
У Вінниці з гепатитом А госпіталізували вже 60 людей, 14 з них — діти. Чи знайшли джерело зараження?
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
