Чоловік з Немирова отримав в росії повістку на війну. Що було далі?

Після отримання повістки Юра намагався добратися до батьків у Немирів, але на кордоні його затримали і засудили

• 35-річний Юрій проживає у Калінінградській області, його батьки — у Немирові.
• Повістку про мобілізацію йому принесли у квартиру рано-вранці.
• Вирішив виїхати з країни, але нелегально перейти кордон не вдалося, його затримали.
• 8 лютого був суд.
• Журналіст RIA/20хвилин розмовляв з мамою Юрія — Вікторією.

Юру затримали ще наприкінці вересня, а суд був недавно, 8 лютого. Так каже жінка. Судили в Калінінграді. Його звинуватили у тому, що хотів незаконно перейти кордон. Після затримання доправили до слідчого ізолятора. Через три дні суд обрав запобіжний захід — підписку про невиїзд.

Навіть якби йому вдалося переправитися до Польщі, мама не знає, яким чином шукав би дозвіл на в’їзд в Україну. Чи пропустили б його з російським паспортом?

— Син говорив, що йому поталанило з адвокатом, — продовжує жінка. — Його захищала керівниця Спілки матерів Калінінграда. Не взяла з нього грошей. Зуміла добитися м’якшого покарання. Юрі присудили пів року виправних робіт.

Адвокат довела, що він не дезертир

Моя співрозмовниця більше хвилюється за те, що далі? Відбуде син покарання —і знову викличуть у військкомат? У нього ж повістка на руках. Дадуть автомат — і скажуть, йди в Україну вбивати, чи як? Хоча він їй каже, що ніхто його не змусить стріляти навіть, якщо дадуть зброю.

Розмовляють з сином через соціальні мережі. Намагаються обходити тему війни, бо ж можуть підслуховувати. Але так склалося, що Юрій змушений був називати речі своїми іменами.  

Син розповідав мамі, що він сам накликав на себе неприємність. По-перше, шкодує, що відчинив двері. Він «айтішник», допізна працював, спросоння відгукнувся на дзвінок. Хоча мама не раз нагадувала у телефонній розмові не робити цього, якщо не знає, хто прийшов.

По-друге, після отримання повістки шукав в інтернеті порад, як можна перейти кордон. Припускає, що його могли вирахувати у такий спосіб.

Про спробу втечі ні з ким не говорив

На поромі добрався до Балтійської коси, тоді декілька годин йшов узбережжям. Дійшов до загороджувальних споруд. Проповз під ними. До кордону з Польщею уже було рукою подати, але…

Навколо стояла суцільна темрява. Нікого не бачив. Несподівано відчув, як на нього накинулися ззаду і повалили на землю. На зап’ястях рук клацнули кайданки.

Потім він розповідав мамі, що адвокат зуміла переконати суд, що її підзахисний не дезертир. Говорила, що він хотів виїхати з країни, щоб забрати з України батьків. Вони опинилися у складних умовах.

У батька й мами російське громадянство. Мамі перестали виплачувати у Калінінграді пенсію, бо вона не явилася на виклик у Пенсійний фонд. За що їм жити в Україні? Такі аргументи наводила на суді адвокат. У неї на руках були копії медичних документів.

— У сина купа болячок, він народився і проживав у зоні радіаційного забруднення, таким вважали Немирів після аварії на Чорнобильській станції,  — ділиться думками пані Вікторія. — Можливо, довідки про його лікування у медичних закладах, якось вплинули на суддів. Не знаю, як там було, але Юра казав, що його судили не за дезертирство, а за порушення кордону.

Запитую у співрозмовниці, як вони стали громадянами росії, коли повернулися на малу батьківщину?

Мають посвідку на проживання

— Ми з чоловіком з Немирова, тут народилися, тут минуло дитинство, навчалися у школі, потім я трохи вчилася у Вінниці, — каже Вікторія. — Тут народилися двоє наших дітей, дочка старша, син молодший. Навчалися у школі.

Першим на заробітки поїхав чоловік. Він ходив у плавання. Забрав сім’ю. Проживали у Калінінградській області. Щоб заробити на пенсію, треба було отримати російське громадянство.

Жінка часто хворіла. Дехто з лікарів припускав, що їй не підходить клімат.

У 2012 вони повернулися до Немирова.

— Я так і сказала чоловікові: завези мене туди, де взяв, — усміхається пані Вікторія. — Мені тут добре. Тут все для мене своє, рідне. Дякувати Богові, є ще живі родичі, з якими маємо можливість спілкуватися, підтримуємо контакти, допомагаємо одні одним. Недавно племінниця потішила усіх нас — народила трійню.

Вікторія з чоловіком отримали в Україні посвідку на проживання. Каже, до війни з документами не виникало проблем. Тепер починає боліти голова через те, як їм бути далі. Що робити, коли закінчиться термін посвідки, а в них російські паспорти? Чи продовжать дозвіл на проживання?

Ситуація складається таким чином, що люди, які народилися, виросли, навчалися у рідному їм Немирові, можуть опинитися тут persona non grata. Стати небажаними особами на рідній землі — навіть думка про таке пригнічує їх насамперед морально. Як все змінилося у нашому житті!

Росіяни перестали платити пенсію

Син з дочкою пані Вікторії залишилися працювати у Калінінградській області. До війни приїжджали до батьків в гості.

— Я оформила на дочку доручення для отримання моєї пенсії, — розповідає пані Вікторія. — До початку війни з цим не виникало проблем. Коли все це почалося, дочка декілька разів переводила гроші через треті країни. Тепер пенсію взагалі перестали виплачувати.

За словами співрозмовниці, її два рази запрошували особисто з’явитися у пенсійний фонд. Дочці пояснювали, що хочуть переконатися, чи пенсіонерка жива. При цьому попередили: якщо не з’явиться, припинять виплачувати пенсію. Сказали — зробили.

Запитую, чому не поїде і не покажиться у пенсійному фонді?

— Поїхати можна, але хто мене потім назад впустить в Україну з моїм паспортом? — розмірковує співрозмовниця. — Залишатися там у мене нема найменшого бажання.

Чоловік Вікторії ще не оформив пенсію. З чого живуть? Наймаються на тимчасові роботи. Здебільшого працюють в саду у фермера. Жінка каже, вижили у «веселі» 90-ї, виживуть і тепер. Тільки б скоріше війна закінчилася.

Читайте також:

«Вирвало двері і мене викинуло під паркан». Розмова з призером чемпіонату світу переселенцем з Бахмута

Українські дослідниці змінюють світ. Відзначили здобутки й вінничанки Вікторії Родінкової

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.