«Чи знає син, що мама пропадає?». Без житла і без пенсії залишилася жінка. Як їй допомогти?

Наталія Подолян у селі Велике Козятинського району. Каже, про свої клопоти трохи забуває, коли бере до рук книгу — у господарів є бібліотека, читає все підряд

• Наталія Подолян, 67-річна жінка, живе на залізничному вокзалі.
• Тут з нею познайомилися хлопець з дівчиною і привезли в село до своєї бабусі.
• Нині жінка тимчасово перебуває на утриманні чужих людей.
• Але ж у неї є син. Чи знає він про мамину ситуацію?

На залізничному вокзалі провела літо і перший місяць осені Наталія Подолян. Над нею, 67-річною, змилувалися чужі хлопець з дівчиною — привезли в село до своєї бабусі. Однак бабусі непросто утримувати чужу людину, яка не має ні копійки в кишені. Звати бабусю Світлана Вікторівна. Вона з Козятинського району. Разом з чоловіком, який хворіє і потребує догляду, проживають у селі Велике. Тепер з ними щей жінка з Вінниці — Наталія Подолян.

Ні зимового взуття, ні теплого одягу…

— Внучка зі своїм хлопцем привезли її та й поїхали, а мені непросто, бо в самої ціла купа проблем, — розповіла 20minut.ua Світлана Вікторівна. — У нас багатодітна родина. Зараз дочка потребує операції. Відправити шкода, бо ж жива людина. І що його робити?

За словами співрозмовниці, приїжджа Наталія не має ні зимового одягу, ні взуття.

— Моє взуття не підійде, бо розмір не той, — продовжує Світлана Вікторівна. — У неї 40-й, у мене 38-й. Дочка з Києва передала, але виявилося мале, бо в Наталії широка нога. Курточку їй свою дала.

Староста села Володимир Гуп’як обіцяв допомогти із зимовим одягом і взуттям. Уже з місяць минуло, але не приходить і нічого не каже.

З Наталією Подолян журналіст 20minut.ua розмовляв по телефону.

Знайдіть його, він у Знам’янці

У Наталії Подолян є син. Жінка каже, що звати його Анатолій, прізвище таке, як і в неї — Подолян. Розповідає, що вона із Знам’янки Кіровоградської області. З чоловіком у неї життя не склалося. Поїхала у Москву на заробітки. Сину тоді було вже 18. Просила його їхати разом з мамою. Каже, він відмовився. Вирішив залишитися з батьком.

З чоловіком вона не розлучалася. З будинку не виписувалася.

У Москві відібрали документи, і мало не потрапила у рабство. Вдалося втекти разом з однією жінкою, яка була з Вінниці. Так Подолян опинилася у нашому місті.

Проживала з вінничанкою у її квартирі. На жаль, та уже померла. Працювала на ринку продавцем.  У роботі старалася. Завдяки цьому її взяла до себе у будинок жінка-підприємець, яка займалася реалізацією овочів.

Вона ж розшукала у Знам’янці сина. Попросила приїхати у Вінницю до мами.

— Я зрозуміла, що синові не потрібна, — говорить Наталія. — Якби було по-іншому, то хоча б документи допоміг відновити. А так поїхав, та й поїхав. А я залишилася, як і раніше, у Вінниці. Довго сидіти на шиї квартиранткою — хто таке витримає? Я і зараз розумію, що заважаю цим людям у селі. Їм треба мої клопоти? Дали кімнату, годують, а я й копійки не можу за це заплатити.

У Вінниці вона вже 20 років. Декілька разів намагалася відновити документи. Їздила у Знам’янку. Каже, перше, що необхідно — виписку з домової книги. Такого документа у неї нема.

Під час розмови жінка час від часу замовкає, і тільки чути її схлипування.

— Коли була при здоров’ї, могла все робити, на будь-яку роботу наймалася і могла заробити хоч на хліб, а тепер… Ноги болять, кому я потрібна?

Світлана Вікторівна просить допомогти розшукати сина Наталії. Каже, він у Знам’янці має бути. Бо звідти приїжджав до мами у Вінницю. Щоправда, було це давно, приблизно 15 років тому. Чи знає він, в якій ситуації опинилася мама?

Чи поїде у Дружківку або Слов’янськ?

Журналіст 20minut.ua звертався до благодійних організацій, у Дім милосердя. Там найперше запитують про документи.

Громадська організація «Полум’я надії» поширила інформацію про жінку серед своїх партнерів у різних регіонах держави. Відгукнулися дві організації. Щоправда, аж з Донеччини. Одна з Дружківки, друга зі Слов’янська. Про це нам повідомив Сергій Капітула. Каже, у названих містах готові надати дах над головою у Будинках милосердя.

Інформацію передали жінці, але чи погодиться вона поїхати світ за очі?..

Звертаємося до благодійників у нашій області з проханням, по можливості, підтримати жінку, яка опинилася у вкрай важкій ситуації.

Звичайно, можна багато говорити, що її вина в тому, що протягом 20 років не змогла відновити документи, що не зуміла налагодити стосунки з сином… А можна просто допомогти.

• Телефон Наталії Подолян: 096-675-11-84.
• Телефон жінки, в якої вони нині перебуває, Світлани Вікторівни — 098-76-81-986.

Читайте також:

«Не той курган…». У Тиврові знайшли ще одну пам’ятку археології

«Жінка за кермом — це не мавпа з гранатою». Відверта розмова з вінницькою таксисткою

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.