«Боронив Україну заради майбутнього дітей». Провели в останню путь воїна Олега Манжоса

• Старший сержант Олег Манжос пішов на війну з першого дня повномасштабного вторгнення.
• Він це зробив, щоб не довелося воювати молодим. Нещадно бив окупантів на півдні та сході України. Попри отримані поранення та контузії знову й знову повертався у стрій. 
• На превеликий жаль, воїн-доброволець загинув 12 жовтня, під час виконання бойового завдання біля селища Первомайське Донецької області.

Вінниця 20 жовтня попрощалася зі своїм Героєм. Старший сержант Олег Манжос воював у складі 9 окремого мотопіхотного батальйону «Вінницькі скіфи» 59 ОМБр імені Якова Гандзюка.

Загинув 12 жовтня під час виконання бойового завдання поблизу селища Первомайське Донецької області. 

Воїну-добровольцеві був лише 51 рік. Без батька лишилися донька та син.

Виходець з родини військового

Панахида за Героєм відбулася у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Сюди прийшли чимало містян, щоб вшанувати пам’ять Олега Манжоса. Рідні полеглого воїна були біля закритої труни, накритої українським прапором. Стояли непорушно, стримуючи сльози. 

Поки лунало заупокійне богослужіння з фотографії на присутніх «дивився» Олег Манжос, у повному бойовому екіпіруванні. Який до останнього подиху боронив Україну. 

Дружина Героя Галина Манжос розповіла, що її чоловік пішов захищати Україну в перший день повномасштабного вторгнення росії. 

— Він сказав: «Не хочу, щоб молоді хлопці йшли на війну. А я хоч життя трішки побачив», — каже Галина.

Уже в березні 2022 року брав участь в бойових діях, захищав Миколаївську область. Воював в складі 59 ОМБр, 9 окремий мотопіхотний батальйон «Вінницькі скіфи».

Дитинство Олега Манжоса так чи інакше було пов’язане з військовим вишколом. Батько був офіцером, родина через це часто переїжджала у різні міста. А з 1980 року почали жити у Вінниці.

Тут Олег навчався у школі №10, а після випуску проходив строкову службу в радянській армії. Залишився у ній, підписавши контракт. Тоді й отримав перший досвід війни, побувавши в гарячих точках.

Після завершення контракту чоловік здобув вищу освіту в Київському державному торговельно-економічному університеті. Певний час працював на цивільних посадах. Зокрема, на керівній посаді у фірмі «Аріта».

— За своє життя Олег змінив кілька посад у різних структурах, але всі вони були високими та вимагали великої відповідальності, — каже дружина полеглого воїна Галина Манжос.

Попри поранення знову повертався у стрій

Однак з часом Олег Манжос знову повернувся на військову службу. Проходив її у полку спецпризначення «Ягуар». Після завершення контракту, влаштувався на роботу за фахом, здобутим у виші.

— Він не шукав війну, але вона сама прийшла на нашу землю. Чоловік пішов боронити її передусім заради майбутнього дітей — чужих та своїх. Не хотів, щоб доньці довелося втрачати близьких, а синові, якому зараз 16 років, бачити смерть у приціл автомата, — розказала Галина. — Щоб цього не сталося, Олег нещадно бив окупантів на Херсонщині, Миколаївщині, Донеччині. Пережив три поранення та чотири контузії, але знову і знову повертався у стрій.

Рідні та близькі згадують, що Олег Манжос був душею компанії, щирий, позитивний, любив і вмів готувати. Мав залізну волю. А за самовідданість та героїзм був нагороджений медаллю «Ветеран війни — учасник бойових дій».

Героя поховали на Алеї Слави Сабарівського кладовища. 

Редакція RIA/«20хвилин» приносить щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять та слава Герою!

 

Читайте також:

Щоранку у Вінниці мають вшановувати пам'ять загиблих на війні: чи роблять це містяни

«Сюди постійно привозять наших хлопчиків»: як виглядає Алея Слави на Сабарівському кладовищі

«Допоможіть залатати ці ями»: поранені військові просять відремонтувати дорогу біля лікарні

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.