Не встиг побачити первістка. Загинув корабельний старшина Пантелеймон Собко

Лариса ОЛІЙНИК

Фото: «Ямпільські вісті»

На Ямпільщині провели в останню путь загиблого в боях за «Азовсталь» 23-річного Пантелеймона Собка.
Головний корабельний старшина ЗСУ загинув ще в квітні, не встигнувши побачити свого новонародженого сина.

В п’ятницю, 1 липня, в Качківці провели в останню путь загиблого в Маріуполі 23-річного Пантелеймона Собка.

Головний корабельний старшина ЗСУ не виходив на зв’язок два місяці. Батьки Леся Олександрівна і Юрій Іванович, не вірили у смерть сина і продовжували організовувати чергові поставки продовольства і всього необхідного на передову. Цим подружжя Собко, провівши на захист України двох своїх синів, почали займатись, об’єднавши односельчан з перших днів війни.

Новини Вінниці - фото з Не встиг побачити первістка. Загинув корабельний старшина Пантелеймон Собко — 23-річний Пантелеймон Собко, головний корабельний старшина ЗСУ

Друзі всюди розшукували товариша, з півторамісячним сином на руках молилася дружина Юлія. Та дива не сталося — 28 червня прийшла звістка, що Пантелеймона Собка знайшли мертвим. Боєць з позивним «Лімка» загинув захищаючи «Азовсталь» ще 24 квітня.

Відео дня

У Ямполі вранці 1 липня прийшли віддати останню шану Герою містяни. Цього ж дня в останню путь односельці проводжали свого земляка в рідній Качівці.

Під час прощальної церемонії, коли тіло воїна наближалось до рідної домівки, з подвір'я почувся плач маленького сина Микити, якого так і не довелось побачити молодому татусеві. «Плаче маленький «Ліма», його копія», — говорили зі сльозами на очах присутні жінки, — повідомляє районна газета «Ямпільські вісті».

Після прощання до громади звернувся батько Героя Юрій Собко, який закликав людей до згуртування: «Єднаймося, люди, у цей складний час. Прощайте один одного, не соромтесь просити пробачення. Діти, телефонуйте до батьків, рідних. Цінуйте кожну хвилину життя».

Чимало теплих слів в соцмережах про Героя написали друзі.

Тетяна Косінська: «Особливим, розумним, цікавим, щирим, добрим, усміхненим і натхненим... Саме таким я завжди пам'ятатиму тебе, Лімка! Світла пам’ять та вічна слава тобі, Герою України!»

Валя Берназдзіковська: «Дійсно таку біль не передати словами... Велика скорбота для такої гарної сім'ї,всієї нашої качківської родини... Царство Небесне тобі наш герой, захисник... Світла пам'ять про тебе завжди у наших серцях…»

Анна Калашник: «Україна втрачає своїх кращих синів, кращий генофонд.Царство Небесне і вічна пам'ять Герою. Щирі співчуття рідним. Смерть ворогам».

Товариш загиблого офіцера, капелан Анатолій Кушнірчук, розповідає про свого друга Пантелеймона Собко і просить щирої молитви.

— Він був головним корабельним старшиною 9-го дивізіону надводних кораблів і катерів ВМС ЗСУ в Азовському морі, — каже Анатолій Кушнірчук.— Я не можу повірити в те, що його вже немає. Здавалось, недавно бачилися у Маріуполі на кораблі. Очі горіли від того, що ти служиш у ВМС, хвалився, що одружився та маєш гарні плани на службу і сімейне життя. Брат Пантелеймон віддав своє життя за Маріуполь і «Азовсталь». Він так і не встиг стати капітаном великого флагмана, насолодитися сімейним життям та дожити до моменту, коли вперше візьме свого новонародженого сина Микиту на свої руки. Болить невимовно…Згадайте у молитвах його дружину з дитям, батьків та усіх рідних, чиє серце розірване зараз на шматки. Попросіть щиро у Бога здійснити його мрію — «Маріуполь — це Україна! Азовське море — домівка наших Збройних сил ВМС». Мав за честь знати особисто, бути поруч та всебічно підтримувати. Герой. Без перебільшення. У Бога завжди живий.