«Алло! Я — Чорнобиль…» 300 вінничанок працювали на ліквідації аварії на Чорнобильській станції

«Алло! Я — Чорнобиль…» 300 вінничанок працювали на ліквідації аварії на Чорнобильській станції
Михайло Ястремський два роки збирав спогади вінничанок, які працювали у Чорнобилі, у його книзі 90 спогадів
  • Сьогодні, 26 квітня, у Міжнародний день пам'яті Чорнобиля вшановуємо ліквідаторів наслідків найбільшої техногенної катастрофи ХХ століття — аварії на ЧАЕС.
  • Разом з чоловіками у зоні лиха працювало понад 300 вінничанок. Спогади 90 з них зібрані у книзі «Полинові шляхи вінничанок». Вони згадують, як це було тоді, у 1986-му, після вибухну ядерного реактора.

Книгу «Полинові шляхи вінничанок» підготував і видав Михайло Ястремський. Нині він очолює вінницьку міську організацію «Союз Чорнобиль України». Ястремський теж чорнобилець. На власні очі бачив, як працювали жінки у Чорнобилі, вкритому на той час радіоактивним попелом Тоді він не міг знати, хто з них його землячки, а хто з інших областей. У ті тривожні дні кожен виконував своє завдання.

Через багато років після аварії Ястремському спало на думку написати про вінничанок, які працювали у Чорнобилі. Як збирав матеріал, хто допомагав йому в цьому, він розповів 20minut.ua. Спілкувалися з паном Михайлом напередодні Дня вшанування учасників ліквідації аварії на ЧАЕС.

— Жінки працювали медиками, телефоністками, кухарями, — згадує пан Михайло. —  Матеріали готував протягом двох років. Допомагали керівники чорнобильських організацій у районах області. За цей час вдалося поспілкуватися з 90 жінками. Саме стільки спогадів у книзі.

Кожна історія в книзі вражаюча. Особливу увагу звернули на себе дві героїні. Ще зовсім молоді на той час жінки проявили неймовірний патріотизм. В обох з них на руках були синочки, причому, однакового віку. Хлопчикам виповнилося тільки два роки.

Їм вдалося умовити своїх матерів, щоб ті побули з дітьми, а самі поїхали рятувати людей від чорнобильського лиха.

Вони могли не робити цього. Ніхто б їм не дорікнув, адже мали підставу не їхати — у них малі діти на руках. Поїхали… Мабуть, не задумувалися про те, що радіація, як кажуть, вбиває…

Ястремський гортає сторінки книги, вдивляється у фотознімки, вони супроводжують кожну розповідь. На деяких затримує погляд. Зі смутком в очах каже: «Нема їх уже з нами…».

Відео дня

Маленького синочка залишила на маму

На початку нинішнього року провели в останню путь Любов Іванівну Німенко. Вона була активна, ніколи не відмовлялася від пропозиції виступити зі спогадами про роботу в Чорнобилі. Її слухали у багатьох колективах — школах, вищих навчальних закладах, заводах…

«Знаєте, коли пані Любов говорила деякі фрази, у мене самого холодок пробігав по спині, — згадує ті зустрічі Михайло Ястремський. — В аудиторії в цей час стояла така тиша, хоч мак сій».

Любов Німенко працювала телефоністкою у міській телефонній станції рідної Вінниці. Говорила, що телефоністки одними з перших дізнавалися про деякі події. Такою була специфіка професії. Про те, що сталося на атомній станції, спершу повідомляли як про пожежу. Німенко слухала про це і думала: «Якщо це пожежа, то чому евакуюють людей, до того ж усіх?.. Значить, там не тільки пожежа». Її відчуття не підвело. Згодом про  страшну аварію заговорив весь світ.

У колективі телефонної станції формували групу для поїздки у Чорнобиль. На той час синові пані Любові виповнилося заледве два рочки.

— Мамо, я їду в Чорнобиль, — з такими словами вона звернулася до мами. — Прошу тебе, побудь цей час з дитиною.

Мама у відповідь не знала, що сказати, тільки уважно дивилася на доньку і мовчала. Потім благала, умовляла не робити цього.

— Уперше в житті я в ті хвилини не послухала маму, — розповідала Німенко. — Слово мами для мене було дорожче золота. Матусю любила, шанувала, оберігала. А цього разу…

Перед тим, як потрапити у Чорнобиль, їхній автобус зупинили у містечку Іванків. Сказали, що тут мають заночувати. Розмістили у гуртожитку місцевого профтехучилища. Тоді вперше відчула незручності. Зрозуміла, що далі буд не краще. Сотні одиниць транспорту рухалися у напрямку Чорнобиля. Десь же їх усіх треба розмістити…

Будинок Чорнобильської телефонної станції розташовувався у самому центрі мміста, поруч з будинком тодішньої  влади. Було видно, що приміщення зовсім нове, його здали в експлуатацію незадовго перед тим, як на станції сталася аварія. Мали ще встановити нове обладнання, але не встигли.

— Працювали на старій базі, що ускладнювало роботу, — згадувала Любов Іванівна. — На зв'язок з Чорнобилем у ті дні виходив, здається весь тодішній Союз. Коли під час роботи говорила традиційні слова: «Алло, я – Чорнобиль!», на тому кінці абонент замовкав. Здавалося, саме слово викликало у людей страх. Якось під час розмови з Іркутськом телефоністка на тому кінці не стримала схлипувань. Я зрозуміла, що жінка, слухаючи мене, розплакалася.

Німенко теж витерла сльозу. По-справжньому плакала інколи під час нічних чергувань. У таку пору на станцію крадькома забігали солдатики. Просилися подзвонити додому, до мами. Телефоністкам забороняли допускати  сторонніх, але… Поки той чи інший хлопець заспокоював когось із своїх рідних, вона підходила до вікна і не випускала з рук носову хустинку.

Поховали Любов Іванівну з усіма почестями. Прийшли друзі,  знайомі. «Підтримуємо один одного, особливо у такі важкі хвилини», — каже Михайло Ястремський.

«Реактор вибухнув у день мого народження»

Одним з перших після аварії направив бригаду лікарів у Чорнобиль Львівський обласний відділ охорони здоров’я. Серед медиків була лікар Тетяна Леонідівна Зонова. Каже, чорнобильську дату ніколи не забуде — реактор вибухнув у день її народження. На той час пані Тетяні виповнилося 26.

У Чорнобилі її, лікаря-педіатра, включили у бригаду швидкої допомоги. Доводилося робити не тільки  те, що має робити лікар, тобто надавати невідкладну допомогу. Їх залучали до евакуації людей, багатьох місцевих треба було переконувати, що залишатися в зоні не можна, бо це небезпечно для здоров’я.  Люди плакали, сперечалися, не погоджувалися нікуди їхати. Такі розмови виснажували фізично і морально. Навіть перевірку води у криницях у сусідніх з Чорнобилем селах також доручали бригаді швидкої. Скажімо, виїжджають на виклик до хворого, а їм доручають ще й взяти проби води на аналізи.

13 травня 1986-го закінчилося її відрядження у Чорнобильську зону. Два тижні минули у напруженому ритмі роботи, що інколи забували про сон, не  кажучи про харчування.

До Вінниці пані Тетяна перебралася після навчання у медичній академії післядипломної освіти імені Шупика, де набула спеціальність лікаря спортивної медицини. Працювала у двох вінницьких ДЮСШ. Напередодні Олімпіади у Пекіні у 2008 році її запросили до Києва, готувала наших олімпійців до стартів на головній спортивній події того літа.

Нині пані Тетяна одна з найбільш активних у міській організації «Союз Чорнобиль України». Принаймні так про неї відгукується керівник організації.

Згадав автор книги про ще одну медичну працівницю — медсестру Галину Василівну Ніжньовську. На зборах медсестер лікувального закладу, де вона працювала на той час, запропонували визначитися, хто поїде в Чорнобиль. Багато відмовилися. Називали різні причини. У пані Галини теж був вагомий аргумент не їхати. На той час її синочку виповнилося тільки два рочки. Їй самій було 22 роки. Каже, молодість взяла гору. Твердо вирішила для себе: «Поїду!». Для неї складнішим виявилося переконати маму в тому, щоб догледіла дитину на час її відсутності.

З Києва їх везли стареньким автобусом марки ПАЗ. Згадує, що їхати довелося стоячи. Молодші поступилися місцями старшим. У Чорнобильській районній лікарні їх розподілили по відділеннях. Їй дісталося хірургічно-травматологічне. Вдома вона працювала в реанімації. Приймали пацієнтів переважно з радіаційними опіками. Здивування викликали ті, кого доставляли з переломами рук і ніг. Зміни тривали безкінечно: інколи починали роботу  о шостій ранку, а закінчували о 12-й ночі.

Закінчився вересень 1986-го, а разом з ним закінчився час перебування Галини Ніжньовської у Чорнобильській зоні.

У ГО «Союз Чорнобиль України» пані Галина має відповідальне доручення — її  обрали до складу ревізійної комісії організації.

Довідково

Шість тисяч мешканців Вінниччини брали участь у ліквідації наслідків найстрашнішої техногенної катастрофи ХХ століття. Разом з чоловіками чесно і самовіддано виконували покладені на них обов’язки жінки. Понад 300 з них працювали медиками, телефоністками, кухарями… 50 з них нині є учасниками міської ГО «Союз Чорнобиль України». Це майже половина із загальної кількості. За словами Михайла Ястремського, у їхній організації нараховується 115 членів.

 

Читайте також:

У госпіталі кіборгу сказали: «Купіть ліки — будемо лікувати», він зібрав речі і поїхав додому

«Я руками, ногами й душею за зміну»: що жителі Московської думають про перейменування вулиці

Коментарі (2)
  • Алексей Потребчук

    И сейчас на усиленное питання получают 218 грн. Смешно.
  • Юлія Овсійчук

    Де можна знайти цю книгу?
    Може в бібліотеці? Чи онлайн є?

21:12 «В ексгумації тіла нам відмовили». Рідні військового припускають, що йому «допомогли» померти 21:01 Нема води: важливі поради, як підготувати запас води для надзвичайних ситуацій 20:19 Тільки зима прийшла — вся шкіра потріскалась. Що робити з атопічним дерматитом, розповідає лікар 19:59 Тісто має декілька разів підійматися: рецепт «Різдвяного штолена» від вінничанки Від читача 09:50 Який обирати генератор для помешкання - 8 порад 19:00 Ці три знаки Зодіаку отримають подарунки від долі наприкінці 2022 року 18:28 Які переваги та недоліки у вінницьких «Пунктів незламності»? Ми перевірили play_circle_filled photo_camera 18:13 Не панікувати, а діяти швидко: що робити, якщо загубилася дитина 17:39 Що означають сигнали регулювальника: Нацполіція підкорює ТікТок актуальним відео 17:05 Тест від 20minut.ua: що ви знаєте про вінницький громадський транспорт? 16:40 Новорічний корпоратив 2023. Бути чи не бути? (партнерський проект) 16:33 Нові екскурсії, тури та події: Офіс туризму Вінниці запрошує на прем'єри грудня 16:07 Гравці професіонального клубу в складі «Енергетика» в футзалі переграли «Ниву» зі Стрижавки 15:45 У Тульчинському районі чоловік хотів незаконно перетнути кордон за 400 доларів play_circle_filled photo_camera 15:43 У Вінниці відзначили 300-річчя Григорія Сковороди художніми читаннями 15:09 Ganza patriotica: вінницька дизайнерка Світлана Теренчук показала патріотичних гусей в Іспанії photo_camera 14:53 Водоканал попередив про відключення. Кому варто зробити запас води 14:45 Нова ракетна атака рф: на Вінниччині чутно вибухи, попередньо — ППО (ОНОВЛЮЄТЬСЯ) 14:14 Історії успіху під час війни: у Вінницю релокувалися 244 бізнес-підприємства 13:30 Малюк побачив батька вперше на похороні: у Хмільнику прощалися з Героєм, який загинув на війні photo_camera
Дивитись ще keyboard_arrow_right
keyboard_arrow_up