У госпіталі кіборгу сказали: «Купіть ліки — будемо лікувати», він зібрав речі і поїхав додому

У захисника Донецького аеропорту Миколи Лаврика не було грошей на лікування в госпіталі і він повернувся зі своїми болячками додому

• Захисник Донецького аеропорту, боєць 93-ї бригади розповів, як лікувався у госпіталі для ветеранів війни у Вінниці.
• У понеділок поступив, а в середу повернувся додому, бо не мав грошей на лікування.
• Що кажуть у госпіталі?

Микола Лаврик проживає у Могилеві-Подільському. Інвалідність заробив під час захисту країни. Служив у 93-й бригаді. Каже, разом з хлопцями тримав старий термінал Донецького аеропорту. Наслідки боїв позначилися на здоров’ї. Зараз загострилися деякі з болячок. Не хотілося йому їхати у госпіталь. Сімейний лікар настійливо порадила це зробити.

Втім, підлікуватися чоловікові не вдалося. На третій день перебування у лікарняному закладі він повернувся додому. Чому? Про це Микола розповів 20minut.ua.  

Втрата працездатності — 70 відсотків

У медичній довідці Миколи Лаврика записано, що втрата працездатності у нього становить 70 відсотків. Він дістав черепно-мозкову травму, у нього недієздатна ліва рука, яка майже не діє, а сам він шульга, до поранення більшість робіт виконував саме лівою рукою.

Після демобілізації йому встановили другу групу інвалідності. Торік змінили на третю. Каже, третю дали пожиттєво. «Другу групу треба було кожен рік підтверджувати комісіями, а я не хотів бачити декого у білих халатах,  — розповідає Микола. — Запитав у МСЕК, чи можна так зробити, щоб до них кожен рік не ходити? Сказали, можна, тільки тоді буде не друга, а третя група, зате пожиттєво. От я й погодився».

Чоловік зізнався, що останнім часом у нього загострилися болячки. Буває, несподівано з носа йде кров. Постійно болить голова. Серце на деякий час замовкає.

Сімейний лікар дала електронне направлення, з яким він приїхав у госпіталь для ветеранів. Там його поклали на стаціонар у терапевтичне відділення. Каже, це на третьому поверсі, у нього була друга палата.

За його словами, лікуючого лікаря звати пані Оксана. «Хлопці мене одразу попередили: всі питання з лікарем намагайся вирішити до 12-ї години, потім її не побачиш, мовляв, вона працює не на повну ставку, тому йде раніше», — каже чоловік.

Його обстежили, зробили кардіограму, призначили фізпроцедури, масаж.

—Коли я сказав лікарці, що фізпроцедурами я не вилікуюся, вона порадила купити ліки, тоді поставлять крапельницю, — розповідає Лаврик. — Для мене це була новина, що у госпіталі вже треба платити за лікування. Та й грошей багато з собою не брав. При моїй пенсії їх мені ледве вистачає на прожиття, а тут кажуть, за ліки заплати.

Лаврик запитав у сусіда по палаті, як його лікують. Той відповів, що вже витратив немало. За одні ліки заплатив 1400 гривень, за інші 800, КТ обійшлося мало не в тисячу гривень…

—Миколо, тобі треба лікуватися, — сказав йому сусід по палаті. — Ти злякав мене вночі. Дихав-дихав і раптом перестав. А через якусь хвилину почав хапати повітря так, ніби задихаєшся…

Лаврик подумав-подумав… Каже, грошей з собою у нього все одно не було. Зібрав речі у рюкзак, потиснув хлопцям руку на прощання  і поїхав на вокзал.

Атовці знов збираються у «похід» на госпіталь

—До Нового року якось переб’юся на пігулках, — говорить Микола Лаврик. —Після свят спробую поїхати у госпіталь у Циблі, це в Київській області. Там лікується один знайомий. Каже, не платить. Радить приїхати. Це далекувато, правда, але доведеться їхати. Можливо, дійсно там лікування безкоштовне.

Коли Микола повертався з Вінниці до Могилева,звернув увагу на плакат «Велике будівництво». Каже, дорогу зробили гарну. «Тобто на дороги у них є гроші, а на ліки для госпіталю нема, — говорить чоловік. — І це нормально? У державі є закон, що маю право на безкоштовне лікування, а приходжу у госпіталь, там кажуть: йди купуй ліки».

Співрозмовник розповів, що він телефонував ще одному побратиму —Роману Смішному. Знає його ще з Донецького аеропорту. «Я був на старому терміналі, а Роман в той час тримав з хлопцями диспетчерську вишку, — говорить Лаврик. — Я запитав Романа, чи це правда, що тепер в госпіталі треба платити? Він сказав, що теж чув про це. Збирається з хлопцями йти виясняти ситуацію, бо не один я жаліюся. Будуть розбиратися, що там і до чого, чому нема грошей на лікування. Раніше хлопці вже пікетували госпіталь. Рік тому, чи коли це було, не пам’ятаю. І що змінилося?

Держава не дає грошей  

Керівник госпіталю для ветеранів Валерій Бабійчук підтвердив факт того, що на лікування пацієнтів держава не дає необхідну суму грошей. Тому пацієнти змушені частково платити за лікування.  

—Раніше таких питань не виникало, бо фінансування здійснювалося виключно за рахунок бюджетних коштів, — пояснює Валерій Бабійчук. — Ми взагалі не надавали платні послуги. Медичною реформою передбачено здійснювати матеріально-технічне забезпечення за рахунок плати за медичні послуги, тобто за кошти, зароблені госпіталем за лікування ветеранів війни, учасників АТО та інших категорій військовослужбовців. Бо НСЗУ не покриває усіх витрат на лікування.  

За словами Бабійчука, колектив госпіталю неодноразово звертався з листами до керівників держави, Мінохорони здоров’я, області. Каже, про цю проблему знають всі, але питання не вирішується.

Лікарі, медичні працівники госпіталю першими вислуховують невдоволення пацієнтів. Чим можемо їм допомогти?

Якщо держава обіцяла безплатні медичні послуги ветеранам, то мала б  фінансувати, але цього не відбувається.

Як пояснив співрозмовник, у колективі скоротили чисельність медиків, частина з них змушена працювати не на повну ставку. Хоча розуміють, що такими заходами проблему не вирішити.

За словами Бабійчука, це не тільки проблема вінницького госпіталю. У такій ситуації опинилися також медичні заклади для лікування ветеранів в інших регіонах держави. Відповідно її  треба вирішувати на державному рівні.  

Читайте також:

Шестеро вовків вийшли на… мисливців. Називаємо місця, де на Вінниччині водяться сіроманці

Бійка біля Іллінців закінчилась пострілами та відстороненням начальника райвідділу поліції

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.